творчі спілки, які також були евакуйовані до Уфи. Бібліотека активно допомагає вченим у розробці наукових завдань, що їх поставила перед ними війна. Інститути природничо-технічного профілю працювали на оборонну промисловість. Продовжують роботу фахіці гуманітарних наукових установ. Філологи та етнографи в цей час готують до друку «Украинско-русский словар» та «Русско-украинский словар», монографію «История украинской литературы» та ін. У цей період практикується організація тематичних книжкових та газетно-журнальних виставок про події на фронтах Великої Вітчизняної війни, до річниць історичних подій, до відкриття наукових сесій, конференцій, загальних зборів АН УРСР, до ювілейних вечорів, присвячених видатним представникам української науки та культури, зокрема Т. Г. Шевченкові, І. Я. Франкові, М. М. Коцюбинському, М. В. Лисенкові, М. Т. Рильському, П. Г. Тичині, І. А. Кочерзі, К. А. Тімірязєву, В. І. Вернадському та ін. [11].
З травня 1944 р. починається поступова нормалізація діяльності Бібліотеки, відновлюється її внутрішня структура. Повільно відроджується культурно-масова робота.
Протягом 1944-1945 рр. Бібліотека організувала книжкові виставки: «Річниця звільнення Київа від німецько-фашистських загарбників», «Комсомол та молодь у Великій Вітчизняній війні», «День Великої перемоги», які відвідали сотні екскурсій8 . У цей час Бібліотека готує низку великих виставок, зокрема, спільно з Комітетом у справах мистецтва РНК та Державним музеєм театрального мистецтва - до 100-річчя з дня нарождення І. К. Тобіле- вича (Карпенка-Карого); з Державним історичним архівом УРСР - «Київ у революції 1905 р.»; з Інститутом літератури АН УРСР - до 60-річчя з дня нарождення академіка О. І. Білецького. Восени 1944 р. експонувалася широкомасштабна виставка, присвячена 25- річчю АН УРСР. На виставці демонструвалися статути, плани, звіти, досягнення окремих інститутів, фото тощо9 .
Цілком зрозуміло, що активної інформаційно-масової роботи, крім виставкової, розгорнуто не було, оскільки Бібліотека після війни проводила надзвичайно важку роботу з впорядкування власних фондів та розподілу тих фондів, що опинилися в її приміщенні під час війни, між іншими бібліотеками, проводила інвентаризацію фондів тощо.
Певне пожвавлення в діяльності БАН відбулося в період директорства Ю. О. Меженка, який спробував відновити роботу з репертуаром української книги та українікою, яку було розпочато в 1946 р. і згодом припинено.
У післявоєнний період знову проводиться переважно виставкова робота. Протягом 1945-1946 рр. експонувалося 52 виставки різної тематики. Традиційно готувалися виставки до ювілеїв та пам'ятних дат класиків української літератури (у т. ч. 75-річчя від дня народження Лесі Українки, Василя Стефаника, 85-річчя від дня смерті Тараса Шевченка та ін.).
У 1948 р. проводяться Всеросійська й Республіканська наради бібліотечних працівників, які визначили головним завданням бібліотек пропаганду планів розвитку народного господарства, підвищення ідейно-політичного рівня діяльності бібліотек, поліпшення якості обслуговування читачів, сприяння політичній та виробничій активності, спрямованій на успішне виконання народногосподарських планів [12]. Одночасно розпочинається перегляд функцій культурних закладів. Особлива увага до питань ідеологічної роботи, зокрема до завдань розвитку науки й культури, знову поставила діяльність бібліотек у центр політичного й культурного життя СРСР.
7 серпня 1948 р. ЦК КП України і РМ УРСР прийняли постанову про реорганізацію Бібліотеки АН УРСР ув Державну публічну бібліотеку УРСР загальнореспубліканського значення з функціями академічної бібліотеки [13].
Тепер, коли статус наукової бібліотеки був змінений на публічний, масовій роботі приділяється значна увага. Діяльність самостійного масового відділу зорієнтована, перш за все, на допомогу розвиткові народного господарства та політичного виховання мас. УВ цей період виставкова діяльність набула подальшого політичного спрямування, а тематика виставок мала виключно суспільно- політичний характер: «30 років УРСР», «100 років "Маніфесту Комуністичної партії"», «Техніка в післявоєнній Сталінській п'ятирічці», «СРСР у боротьбі за мир», «50 років І з'їзду РСДРП», «24 роки з дня смерті В. І. Леніна», «Вище прапор передової Мічурінської біологічної станції», «10-річчя історії ВКП(б)», «10 років з дня виходу "Короткого курсу історії ВКП(б)"», «Пам'яті Данова», «30 років ВЛКСМ» та ін. [14].
Бурхливе зростання виставкової діяльності за 1949-1951 рр. внаслідок перетворення Бібліотеки на Державну публічну спостерігається за статистикою масової роботи Бібліотеки. Лише протягом 1949 р. співробітниками відділу масової роботи підготовлено 10 виставок на актуальні для того часу теми, а вже в 1950 р. ця цифра значно зростає: експонувалось 182 виставки.
Найзначнішою в масовій роботі 1950 р. була участь Бібліотеки в за- гальноакадемічних та загальнореспубліканських культурних заходах.
Так, разом з Комітетом у справах мистецтв при РМ УРСР ДПБ провела велику роботу з організації та проведення виставки, присвяченої видатній актрисі, діячеві української культури М. К. Заньковецькій. Експонувалися друковані афіші 1863-1917 рр. [15].
Методична допомога в галузі виставкової діяльності знайшла відображення в підготовці бібліографічних матеріалів для виставок за темою «До виборів у Верховну Раду УРСР: Матеріали до книжкових виставок» (К., 1950).
Оскільки на масовий відділ було покладено завдання проводити масово-пропагандистську роботу і встановлювати контакти з установами культури, активізувалася робота з підготовки книжкових виставок, а їх зміст був орієнтований на обслуговування загальнореспубліканських та академічних заходів до політичних, культурних та наукових подій. Деякі з них демонструвалися поза межами Бібліотеки. Зокрема, виставки «Комплексне використання бурого вугілля», «За мічурінську передову науку», «Творча співдружність російського та українського народів: до 300-річчя возз'єднання України з Росією» експонувалися на сесіях АН УРСР; «За бойову українську літературу» - у залі засідань Верховної Ради УРСР, де проходив ІІІ з'їзд письменників України. Виставка