У 1920-1922 pp. відмовлення читачам на бібліотечні документи не обліковувалися. Лише в 1923 р. була здійснена перша спроба їх класифікації за причинами: «книги були на руках у читачів Читальні», «видано додому», «не розшукано, тобто у лабораторній роботі, у політурні, немає на місці», «немає у бібліотеці». Відомості про відмовлення узагальнювалися щоквартально. Так, якщо у другому кварталі 1923 р. їхня кількість складала 7 %, то в четвертому -10 % від загальної кількості поданих на виконання читацьких замовлень. У зв'зву з цим наприкінці 1923 р. у Бібліотеці було проведено першу ревізію, внаслідок якої з'ясовано конкретні назви втрачених документів, здійснено перевірку видань на правильність розстановки в книгосховищі, розбиті книги направлено в оправу [4, арк. 37].

Основною читальною залою вважався «загальний відділ», котрий обслуговував читачів за принципом загальнодоступності на базі всіх загальних та спеціальних відділів. У 1924 р. при ньому організовано Підручну бібліотеку. Мета її створення полягала у виокремленні активного ядра бібліотечного фонду, прискоренні обслуговування читачів та створенні сприятливих умов праці для співробітників читальної зали [2, арк. 78 зв. - 79]. Цей захід дозволив зменшити черги, збільшити книгообіг та книговидачу.

Читачі мали доступ до всього фонду Підручної бібліотеки, як опрацьованого, так і неопрацьованого, але розставленого на місцях зберігання. Документи або відповіді про їхнє місцезнаходження знадходили наступного дня після замовлення. Встановлювалася черга на зайняті іншими читачами документи. Вводилася система оповіщення про виконані читацькі замовлення. Наприкінці кожного року фонд Підручної бібліотеки підлягав перегляду, відбору видань, які втратили актуальність та поповненню її іншими документами підвищеного попиту.

Масовий абонемент для академіків, голів науково-дослідних кафедр, співробітників бібліотеки, вчених Академії наук було започатковано у 1924 р. Цього ж року відкрився колективний МБА. Право користуватися ним надавалося кожній науковій бібліотеці, а з 1925 р. - й іншим бібліотекам науково-дослідних установ та вищих навчальних закладів України [5, арк 93, 98].

У загальній читальні, залі для наукових працівників, а також у кабінетах при відділах (на 1925 р. їх було 16) продовжували обліковуватися відмовлення читачам. Згідно зі звітами про роботу Бібліотеки, протягом 1923-1928 pp. їхня кількість складала в середньому 14 % від загальної кількості читацьких замовлень на документи. Значну їх частину складали книги з Підручної бібліотеки.

Значна кількість незадоволених читацьких запитів (НЧЗ) викликала стурбованість з боку працівників відділу книгокористування (назва загального відділу з 1927 p.). Почали вживатися заходи, спрямовані на зменшення цього показника. Читачам надавався такий вид послуг як запозичення у тимчасове користування документів з інших номерів; заміна відсутніх у фондах Бібліотеки або зайнятих іншими читачами видань близькими за змістом документами; встановлення черги для отримання найактуальніших видань. Була упроваджена система двотижневого зберігання замовлених читачами з фонду основного зберігання (ФОЗ) документів. При виявленні необгрунтованих відмовлень читацькі замовлення направлялися на повторне виконання, внаслідок чого їхня частина ліквідовувалася.

З метою найповнішого задоволення запитів читачів у межах Бібліотеки у 1927 р. почали діяти «Правила користування книгами та журналами по абонементу», згідно з якими скорочувалася кількість одночасно виданих документів та терміни користування ними [6, арк. 21]. Наступного року було обмежено видачу книг з Підручної бібліотеки, що пов'язано зі зростанням читацьких запитів на навчальні, науково-популярні видання та пошкодженням документів [8, арк. 23].

У 1928 р. у ВБУ було запроваджено нові правила для МБА, ухвалені в РСФСР та поширені на інші республіки Радянського Союзу, завдяки чому розпочалося налагодження взаємовідносин головної бібліотеки України з іншими бібліотечними установами [7, арк. 17].

У цей час розроблялися також основні принципи консультаційно- виставкової роботи, що пов'язано з науково-популяризаційною та просвітницькою роботою Бібліотеки: надавалися консультації чергових працівників у читальних залах, проводилися лекції, семінари, зустрічі з відвідувачами тощо.

Період 1928-1934 pp. характеризується перетворенням Національної бібліотеки України в головну державну бібліотеку УРСР, цілеспрямованою переорієнтацією її діяльності на масового читача, перебудовою бібліотечної системи та виконання завдань соціалістичного будівництва. Бібліотека постала перед фактом жорсткого зламу всіх її попередніх принципів, практично повної переорієнтації діяльності, переслідувань керівництва й співробітників ВБУ, кадрових переміщень та звільнень.

Керівні партійні органи СРСР та Радянської України все частіше втручалися у вирішення питань подальшого розвитку книгозбірні, висловлюючи невдоволення щодо правил та характеру її діяльності.

Спеціалізоване приміщення Бібліотека одержала лише у 1930р. навул.

Володимирській, буд. 62, що дало змогу розширити обсяги робіт, пов'язаних із комплектуванням, опрацюванням, каталогізацією видань, обслуговуванням читачів [9, арк. 3].

У період підготовки до переїзду в нове приміщення ВБУ розпочала систематичну і планомірну роботу з опрацювання незакаталогізованих фондів. Масове їх розбирання супроводжувалося спрощеним бібліографічним описом, який дозволяв швидко залучати документи до книгообігу. Широко розгорнулася робота за фізичне збереження бібліотечних фондів, які тривалий час знаходилися у непристосованих для зберігання документів приміщеннях [там само, арк. 1]. Унаслідок робіт із упорядкування неопрацьованих фондів ВБУ