Відбулися кардинальні зміни в організації відділу книгосховища. Якщо до 1929 р. фонди існували при кожному з чотирьох основних відділів Бібліотеки (загальному, періодики, університетському, україніки), то з 1930 р. книгосховище почало функціонувати як самостійна одиниця [9, арк. 9].

ВБУ вживала заходи щодо поширення груп читачів, які мали право користуватися науковою читальнею. Зокрема, це були медичні, інженерні, педагогічні спеціалісти, літератори тощо. У 1930 р. було виокремлено Довідкову бібліотеку наукової читальної зали. Вона мала допоміжний апарат з матеріалами виключно довідкового характеру та періодичні видання, які вийшли друком протягом останніх двох років [10, арк. 5].

У 1931 р. унаслідок спеціального повідомлення сектору науки Народного Комісаріату Освіти (НКО) від 27 січня були затверджені нові правила видачі документів на абонемент. Право користування ним надавалося «лише членам ВУАН. штатним науковим співробітникам, аспірантам і лаборантам ВУАН за списком, що ВУАН надіслала до ВБУ, співробітникам ВБУ» [11, арк. З зв.]. За місяць на засіданні Президії ВБУ було затверджено «Проект інструкції видачі книг на абонемент», розроблений відділом книгокористування, у якому передбачалося: скорочення термінів та обмеження кількість видачі документів на абонемент; надавання документів у користування лише за замовленнями, підписаними співробітником відділу абонемента [Там само, арк. 6]. Видачі не підлягали документи з Довідкової та Підручної бібліотек, Музею бібліотекознавства, архівні та пошкоджені матеріали, актуальні видання.

Дотримуючись цих правил, ВБУ вела сувору боротьбу із заборгованістю шляхом надсилання нагадувань абонентам; до адміністрації

Бібліотеки подавалися списки боржників для притягнення їх до суду. Питання про стан ліквідації заборгованості розглядалося на засіданнях Президії ВБУ [13, арк. 24]. Це дало змогу значно зменшити кількість відмовлень читачам на бібліотечні документи.

Протягом 1929-1930 pp. склад бібліотечних фондів, робота співробітників ВБУ та їхня відповідність політичним вимогам постійно підлягали перевіркам з боку спеціальних комісій НКО. За їхніми висновками, кадровий склад Біблотеки не виконував завдань соціалістичного будівництва [56].

Враховуючи настанови керівних партійних органів, на засіданні Президії ВБУ 28 жовтня 1931 р. було ухвалено «Проект правил, як опрацьовувати, переховувати та видавати ідеологічно-шкідливу літературу», згідно з яким з масового вжитку вилучалася «література ідейно й політично невитримана або спрямована на шкоду диктатурі пролетаріату та соціалістичному будівництву: біло-емігрантська, антисемітська, агітаційна різних контрреволюційних партій, фахова шкідницька, націоналістична та мілітаристична, релігійно-містична» [11, арк. 46-471.

У 1931 р. на базі відділів україніки, консультаційно-виставкового та бібліотекознавства було організовано консультаційно-бібліографічний відділ, котрий складався з трьох секторів - консультаційного, бібліографічного та обов'язкового примірника. З його відкриттям у читачів з'явилася можливість отримувати допомогу висококваліфікованих спеціалістів Бібліотеки з різних галузей знань [12, арк. 25].

Водночас, перед співробітниками-консультами постало завдання з надання «ідеологічно-хибній», «класово-ворожій» літературі чіткого та мотивованого бібліографічно-критичного роз'яснення з метою застереження читачів від шкідливості її використання [13, арк. З зв.].

У 1932 p., згідно з висновками Спеціальної урядової комісії, яка працювала у книгозбірні, було звільнено 40 осіб (в основному висококваліфікованих кадрів), і, як результат, - «зниження фахового рівня співробітників та погіршення якості роботи Бібліотеки майже по всіх відділах і всіх процесах» [там само, арк. 78].

Звичайно, кадрові зміни у цей період позначилися на ефективності обслуговування читачів, свідченням чого був високий показник відмовлень читачам на бібліотечні документи. За період 1929-1932 pp. він складав у середньому 25 % від загальної кількості замовлень, 29 % - задовольнялося після додаткових з'ясувань місцезнаходження документів. У зв'язку з цим гостро поставала потреба в загальній перевірці бібліотечних фондів та налагодженні тісніших взаємозв 'язків між відділами книгокористування,

книгосховища, консультаційно-бібліографічним та комплектування.

У 1932 р. було раціоналізовано процес оформлення читацьких замовлень: на кожен документ з ФОЗ читачі заповнювали окремі замовлення із зазначенням шифру, автора, назви, тому видання, номера читацького квитка й власного прізвища [14, арк.7]. У процесі виконання читацьких запитів проставлявся особистий підпис співробітника відділу книгосховища. Облік читацьких замовлень здійснювався систематично, вживалися заходи щодо запобігання можливих відмовлень на бібліотечні документи. З другої половини 1932 р. кожний працівник відділу закріплювався за конкретним його структурним підрозділом [13, арк. 28].

Нові правила вводилися також у відділі книго користування. Згідно з ними, визначався термін користування читачів замовленими з книгосховища документами (один місяць) та кількість замовлених одночасно видань (25 кн. од.). Процес книговидачі було максимально раціоналізовано шляхом організації підручної полиці, так званої «полиці підвищеного попиту», на якій зберігалися найактуальніші монографічні видання та зарубіжні наукові журнали [14, арк. 22].

У 1934 р. ВБУ перейшла в підпорядкування ВУАН, змінила назву на Бібліотеку АН УРСР з фундаментальною бібліотекою та бібліотеками академічних установ. У цьому ж році було запропоновано проект нового Статуту, котрий яскраво відобразив усі процеси, які відбувалися в АН та країні в цілому [15, арк. 1-8].

Уніфікація діяльності книгозбірні та її перетворення у бібліотеку загального радянського типу, котра повинна була сприяти «вихованню пролетарської науки, пролетарської культури, сталінських більшовитських кадрів всіх галузей науки, техніки, літератури і мистецтва» [16, арк. 16] властива четвертому періоду розвитку СІЗК( 193 5-1941 pp.). У зв'язкуз цією настановою діяльність книгозбірні, пов'язана з бібліотечним обслуговуванням та забезпеченням читачів документами відповідної тематики, була на першому плані.

Робота Бібліотеки підлягала перевіркам партійних комісій. Одна з них працювалау