Після визволення Києва у листопаді 1943 р. від нацистських загарбників було визначено, що до Німеччини гітлерівці вивезли понад 320 тис. рідкісних, цінних і унікальних книг, журналів та рукописів, а частина документів утрачена взагалі [22, арк. 12].

Першочергові завдання книгозбірні як республіканського книгосховища полягали у відбудові її приміщення, зруйнованого нацистськими окупантами, відновленні бібліотечного фонду, придбанні актуальних видань відповідно до тематики інститутів АН УРСР, налагодженні процесів комплектування, опрацювання, обслуговування читачів.

Наприкінці 1943 р. розпочалося відновлення системи обслуговування читачів. Ця робота проводилася в умовах відсутності відповідного приміщення, у зв'язку з чим на засіданні Бібліотечної Ради (травень 1944) було розглянуто питання про забезпечення установ АН УРСР абонементами з фундаментальної бібліотеки. Видачі підлягали всі видання (у тому числі й перші примірники), крім рукописних матеріалів та стародруків, терміном на один місяць. Однак Бібліотека надавала право вимагати їх повернення при надходженні читацьких замовлень на ці документи [23, арк. 8-10]. У 1945 р. було відкрито абонемент багатьом київським та позаміським бібліотекам [24, арк. 9-11].

З метою найповнішого задоволення читацьких запитів у ФОЗ Підручній бібліотеці та довідковому фонді проводилися роботи з упорядкування документів і перевірки їх на правильність розстановки. Здійснювалася робота з ліквідації відмовлень за відсутності документів на місці. Відомості про них фіксувалися у спеціальному обліковому документі, читацькі замовлення доопрацьовувалися, здійснувався розшук видань у Підручній бібліотеці, відділах та кабінетах книгозбірні [25, арк. 7].

Облік НЧЗ поновився з IV кварталу 1945 р. Подальше аналізування НЧЗ сприяло отриманню інформації про відсутні в результаті втрати документи [26, арк. 4-7]. Діяльність книгозбірні спрямована на ліквідацію лакун, що виникли в роки війни у бібліотечних фондах, продовжувалася до 1958р.

Однією з основних причин великої кількості НЧЗ залишалася невідповідність фондам книгозбірні каталогів, які в роки нацистської окупації були також частково знищеними. За часи відбудови Бібліотеки (1945-1948 pp.) проводився облік та фронтальне звіряння наявних бібліотечних документів з каталогами. Реалізовувалося рішення відділу опрацювання щодо вилучення з каталогів карток на втрачені документи [28, арк. 14,51].

Задля підвищення якості обслуговування читачів у 1947 р. при генеральному алфавітному каталозі було відкрито пункт прийому читацьких замовлень, що дозволило його співробітникам здійснювати контроль за правильністю заповнення читацьких замовлень, їх чітким і оперативним виконанням. Унаслідок організації цього пункту значно заощаджувався час читачів на отримання замовлених документів [там само, арк. 6,22].

Значна увага у цей період приділялася підвищенню бібліотечно- бібліографічної грамотності читачів. На пункті прийому читацьких замовлень, на абонементі, у читальних залах співробітники ознайомлювали відвідувачів із правилами користування Бібліотекою, чергові по каталогах надавали допомогу під час пошуку відомостей про документи.

У 1947 р. у Бібліотеці було відкрито відділ зовнішніх робіт з обслуговування читачів. Мета його функціонування полягала у забезпеченні читачів фото-, мікро-, ротокопіями з різних видів документів, бібліографічними списками джерел інформації, перекладами зарубіжних книг та статей. Для цього було проведено ґрунтовну підготовчу роботу, придбано необхідну апаратуру. До бібліотечного фонду з великих бібліотек СРСР (Державна бібліотека імені В. І. Леніна, Центральна медична бібліотека, Бібліотека державного Московського університету тощо) почали надходити мікрокниги [27, арк. 3].

У повоєнні роки Бібліотека знову відчула на собі ідеологічний тиск з боку партійних органів, спрямований проти прихильників демократичних шляхів розвитку суспільства. За цих умов відділ спеціального зберігання продовжував поповнюватися бібліотечними документами, доступ до яких був обмеженим.

Отже, найтяжчий період у розвитку книгозбірні позначений самовідданою працею її співробітників, спрямованою на збереження бібліотечних фондів в евакуації, під час окупації, налагодженням функціонування всіх систем, зокрема СІЗК, у період повоєнної реконструкції.

Упродовж наступного періоду розвитку СІЗК (1948-1963 pp.) у Бібліотеці відбулася низка трансформацій її функцій: зміни в організації документопостачання. раціоналізація процесів обслуговування читачів на бібліотечні документи, розгортання діяльності структурних підрозділів Бібліотеки з переінвентаризації фондів та переміщення документів з метою звільнення площі для нових надходжень.

Рішенням ЦК КП(б)У та Ради Міністрів УРСР від 7 серпня 1948 р. Бібліотеку АН УРСР було перетворено в Державну публічну бібліотеку (ДПБ) УРСР. Завдання та функції книгозбірні відображені у затвердженому Радою Мінистрів УРСР 17 червня 1949 р. Статуті, згідно з яким їй було надано статус не лише республіканської і фундаментальної бібліотеки та державного книгосховища, але й республіканського центру науково- методичної роботи та рекомендаційної бібліографії [29, арк. 1-4].

Відповідно до прийнятих документів на початку 50-х років XX ст. у книгозбірні відбулися значні структурні зміни. Відділи поділено на загальнобібліотечні, бібліотечно-оперативні та спеціальні, розширено контингент читачів та збільшено кількість місць у читальних залах.

До складу відділу фондів і обслуговування читачів входили: три читальні зали і 14 спеціалізованих відділів і кабінетів головного будинку по вулиці Володимирській, буд. 62 та дві філії - Подільська та Софіївська [30, арк. 90]. До цьго відділу 1951 р. було приєднано пункт прийому читацьких замовлень та групу обслуговування систематичним каталогом, реорганізовано роботу пункту видачі документів у головному приміщенні та наближено до нього видання, які користувалися підвищеним читацьким попитом.

Відділ фондів і обслуговування читачів здійснив низку заходів щодо вдосконалення окремих процесів, зокрема, прискорення шифрування читацьких замовлень за рахунок відокремлення замовлень на періодичні видання від монографічних, оформлення видачі документів у читальні зали та їх повернення до ФОЗ, що дозволило підвищити відповідальність співробітників за