УДК 025.5

Віталіна ШКАРІНА,

мол. наук. співроб. НБУВ

Вивчення проблематики довідково-бібліографічного апарату бібліотеки у ХХ ст.

У статті проаналізовано історіографію проблеми як комплексу питань генезису формування поняття «ДБА бібліотеки», визначення його структури та складу. Виявлено прогалини у вивченні ДБА бібліотеки на сьогодні та намічено перспективи наступних досліджень у цьому напрямі.

Роботи, присвячені власне довідко-бібліографічному апарату (ДБА) бібліотеки, є малочисельними і обмежуються журнальними публікаціями. Ґрунтовні праці відсутні. Тому для визначення того, як на сьогодні досліджено ДБА наукової бібліотеки і зокрема універсальної наукової бібліотеки (УНБ), ми звертаємося також до праць, присвячених системі вищого рівня відносно ДБА бібліотеки (такою системою є бібліотека), а також до робіт, присвячених окремим підсистемам та елементам ДБА бібліотеки - бібліотечним каталогам і картотекам, бібліографічним виданням, реферативним журналам (РЖ), базам даних (БД), класифікаційним системам тощо. Вважаємо за необхідне долучити до розгляду також навчальну та довідкову літературу.

Появі поняття «ДБА бібліотеки» передувало створення в бібліотеках «довідкових бібліотек» («довідкових підручних бібліотек») при читальних залах, які почали формуватися в Україні уже в перші роки після встановлення радянської влади. Це було впровадженням досвіду бібліографічної роботи закордонних бібліотек, у яких функціонували бібліографічні відділи, довідкові бюро, довідкові підручні бібліотеки, які зосереджували в одному місці й максимально наближали до читача енциклопедії, словники, путівники, бібліографічні видання, каталоги, реферативні журнали, основні збірки джерел, класичні твори літератури тощо.

Часом введення терміну «ДБА бібліотеки» до вітчизняного наукового обігу варто вважати 30-ті роки ХХ ст. Це було зроблено С. Боровим у роботі «Наукова бібліотека в сучасних умовах», де автор повідомляє про досвід бібліографічної роботи зарубіжних бібліотек [4, 76]. Але відсутність його дефініції, а також початкового розмежування між поняттями «ДБА» та «довідкова бібліотека» стали факторами, що мали вплив на сприйняття цих понять як тотожних.

Синонімія терміну «ДБА» є широкою, але в УНБ закріпилося саме таке його найменування. Воно пов'язане, імовірно, з поділом фонду довідкових бібліотек на довідкову та бібліографічну частини (тобто на бібліографічні посібники та довідкові видання - енциклопедії, словники, довідники тощо) або з довідково-бібліографічною роботою, яка здійснюється на базі такого фонду і основним змістом якої є виконання бібліографічної довідки. Крім того, будь-яке бібліографічне видання, за яким можна виконати довідку, може бути назване бібліографічним довідником, і це було особливо поширеним у дореволюційній літературі. В архівознавстві, наприклад, і сьогодні бібліографічні посібники називають довідниками. Тому важко переконливо стверджувати, що саме поєднує поняття «довідковий» і «бібліографічний» у терміні «ДБА» - їх полярність чи їх спорідненість.

Про тривалу непоширеність та невизначеність терміну «ДБА» говорить, зокрема, його тлумачення, яке зафіксоване в словнику книгознавчих термінів, складеному видатним бібліотекознавцем і книгознавцем Є. Шамуриним: «1) название, которое иногда дается в крупных библиотеках справочно-библиографическим отделам, имеющим выделенный фонд справочной литературы, самостоятельный читальный зал, каталоги, картотеки и пр.; 2) в отношении книги - синоним термина "аппарат книги"» [20, 280].

У 20-ті - 30-ті роки ХХ ст. найбільше уваги дослідники приділяли проблемам бібліотечної бібліографії, а саме: організації карткових каталогів (алфавітного, систематичного, предметного та словникового), які після Першої світової війни замінили друковані та стали панівною формою бібліотечного каталогу. Довідково-бібліографічну літературу як особливу частину бібліотечного фонду розглядає в 30-ті роки К. Симон і пропонує принципи комплектування нею наукових бібліотек [12].

Ще багато років поспіль ДБА УНБ не стає об'єктом досліджень. На нашу думку, це пояснюється такими факторами: недостатністю теоретичних напрацювань у бібліографознавстві в цілому; складністю ДБА бібліотеки як системи; відсутністю єдиних підходів до процесів створення та використання бібліографічної інформації у бібліотеках.

Увага фахівців була зосереджена на проблемах, пов'язаних з формуванням окремих складових ДБА. Питанням становлення інституту колективного авторства в абетковій каталогізації присвячені праці Б. Боднарського, М. Здобнова, С. Постернака, Є. Шамурина та ін. Проблеми реальних каталогів та систем класифікації знань досліджували Б. Боднарський, А. Калішевський, І. Книжник-Вєтров, В. Козловський, М. Русінов, Є. Шамурин та ін. Л. Хавкіною були розроблені таблиці авторських знаків для каталогів вітчизняних бібліотек і методика створення зведених каталогів та покажчиків до змісту книг та періодичних видань. Також багато інших питань цікавили фахівців: бібліографічна робота в наукових бібліотеках, бібліографічне цитування, внутріш- ньокнижкова, прикнижкова та пристатейна бібліографія, предметний покажчик до систематичного каталогу (СК) бібліотеки, каталогізація літератури іноземними мовами тощо.

Про рівень вивчення проблематики ДБА бібліотеки в 50-ті - 60-ті роки доводиться судити з навчальної літератури [3; 11]. Не подаючи тлумачення терміну, автори пояснюють, для чого ДБА потрібен у бібліотеці і виділяють три його частини: систему каталогів і картотек; довідково-бібліографічний фонд (ДБФ); архів виконаних довідок. Такий поділ є дуже наочним (посібники в картковій формі, неопубліковані джерела, видання) і для 50-х років не видається надто спрощеним.

У 70-ті роки авторка Є. Ієниш у статті про ефективність довідкової роботи порушує питання структури ДБА бібліотеки, виділяючи дві частини - систему каталогів і картотек та довідково-бібліографічний фонд (ДБФ) [8, 4]. Позитивним надбанням є те, що архів виконаних довідок та довідково-бібліографічні видання об'єднуються. Але принципової різниці між цими двома підходами немає.

Спроба відійти від такого поділу ДБА, що вже став традиційним на той час, була здійснена М. Толкачовим [18]. Він пропонував ділити його на дві частини: довідкову