й бібліографічну. Це була спроба закласти наукове підґрунтя в питанні структури ДБА, та вона не мала на той час свого продовження. Аналогічна думка була висловлена авторами українського підручника з бібліографії 1984 р.: «У структурі ДБА відрізняють дві основні частини, зазначені в самій назві апарату: довідкову і бібліографічну. Першу, довідкову, утворюють зібрання творів основоположників марксизму-ленінізму, документи КПРС і Радянської держави, фундаментальні науково-оглядові праці та різного роду довідкові видання; другу - бібліографічні видання, каталоги, картотеки, фонд виконаних довідок» [5, 90]. Однак розвитку ця ідея в підручнику не отримала. Непослідовність авторів виявилась у представлених схемах, де поділ залишився традиційним: ДБФ, система каталогів і картотек, фонд виконаних довідок. Видання є чи не єдиним вузівським підручником, у якому рекомендується відображати кожну довідку-список з фонду виконаних довідок у каталозі ДБФ, але чомусь у розділі «Бібліографія бібліографії», хоча йдеться не про перелік виконаних певною бібліотекою довідок, а про бібліографію першого ступеня - неопубліко- вані бібліографічні посібники.
Найвагоміший вклад у дослідження ДБА бібліотеки вніс І. Моргенштерн, хоча основним об'єктом його досліджень є довідково- бібліографічне обслуговування (ДБО). У 80-ті роки І. Моргенштерн підтримує такі підходи до поділу ДБА на складові: «Структура СБА в литературе обычно характеризуется эмпирически: отмечается, что он состоит из: 1) фонда справочных и библиографических изданий; 2) каталогов и картотек; 3) фонда (архива) выполненных справок, далее перечисляются элементы этих частей. Следует сказать, что такое членение СБА обладает рядом достоинств. Оно наглядно отражает специфику организации СБА» [10, 25]. Важко погодитися з існуванням принципової різниці між опублікованими та неопублікованими бібліографічними посібниками. Крім того, цей поділ не відповідає чинному на той час ГОСТ 7.0-84 [16], згідно з яким фонд неопублікованих бібліографічних посібників (ФНБП) є складовою ДБФ.
Зауважимо, що такий організаційно-емпіричний підхід до струк- турування ДБА бібліотеки відображає лише ті комплекси джерел, які утворюються в бібліотечній установі в результаті аналітико-синтетичного опрацювання документів та формування фондів конкретного призначення і не має відношення до їх наукової класифікації. Виходячи із сутнісних якостей елементів ДБА бібліотеки, на першому рівні поділу, на нашу думку, варто виділяти в ньому дві основні складові, відмінні за характером переважаючої інформації - документографічну і змістог- рафічну. У сукупності вони становлять ту систему згорнутої інформації про документи і знання, якою є ДБА бібліотеки. До першої входять усі бібліографічні посібники (бібліографічні каталоги і картотеки, бібліографічні видання і неопубліковані бібліографічні джерела, бібліографічні бази даних, електронні бібліографічні посібники), до другої - довідкові видання (енциклопедії, словники, довідники), фактографічні картотеки і бази даних, джерела реферативної (оглядової, аналітичної, сигнальної, концептуальної тощо) інформації. Документографія описує (згортає) документ, який вміщує знання, і певною мірою розкриває зміст цього знання (елемент змістографії). Насамперед вона надає знання про сам документ. Змістографія описує (згортає) зміст знання конкретних документів або незалежно від того, у яких документах воно вміщене, переважно даючи можливість розгортання знання, посилаючись на ці документи (елемент документографії). Якщо в згорнутому документі переважає інформація про документи, - це документографія, якщо переважає інформація про зміст, - це змістографія. Коло джерел, охоплених двома основними складовими ДБА бібліотеки (документо- графічною і змістографічною), утворюють у бібліотечній установі організаційно та функціонально обумовлені комплекси: карткові бібліотечні каталоги і картотеки, довідкові та інформаційні видання, неопубліко- вані джерела на традиційних носіях, електронні згорнуті документи і бази даних.
Слушною є думка І. Моргенштерна про єдність ДБА бібліотеки. У своїх працях він неодноразово зазначав, ДБА бібліотеки не є сукупністю галузевих або інших апаратів. Він єдиний, на відміну від деяких авторів, які виділяють ДБА певної тематики чи традиційний та електронний ДБА. Варто говорити про відображення літератури з певної галузі, теми тощо в ДБА бібліотеки та про традиційну чи електронну складову ДБА.
Стосовно складу ДБА бібліотеки прослідковується практика ототожнення ДБА з підручним фондом, яка сягає корінням у практику 30-х років. Упродовж десятиліть обов'язковими в складі ДБФ вважалися такі первинні документи, як: «собрания сочинений и другие издания произведений основоположников марксизма-ленинизма, выдающихся деятелей КПСС и советского государства, сборники официальных материалов, учебные издания и т. д.» [10, 23]. Їх включення до складу ДБА автор пояснює, по-перше, значенням такого роду документів і, по-друге, наявністю в них цінної бібліографічної та фактографічної інформації. З огляду на таку аргументацію, до ДБА бібліотеки можна зарахувати безліч видань, що містять прикнижкову, внутрішньокнижкову чи пристатейну бібліографію, важливу фактографічну інформацію, а також різного роду навчальну літературу, інструктивно-методичні матеріали тощо. Деякі фахівці сьогодні продовжують розширювати склад ДБА бібліотеки, додаючи періодичні видання, бюлетені Міносвіти України, дисертації [21, 122].
Такі труднощі у визначенні складу ДБА бібліотеки ми пов'язуємо також з наявністю афінних і латентних форм бібліографічної інформації, які становлять його внутрішній пласт. Однак наявність елементів внутрішнього пласту ДБА в багатьох документах фонду не означає, що ці первинні документи входять до складу ДБА бібліотеки.
Слабкість теоретичної бази відбивається на практиці. Сьогодні в бібліотеках, які не мають окремих підрозділів правової документації, такі первинні документи, як збірники законодавства, переважно зберігають у довідково-бібліографічному відділі та інших відділах обслуговування, називають «довідковими виданнями» і автоматично зараховують до складу ДБА бібліотеки.
Проти неправомірно розширеного складу ДБФ виступає у 90-ті роки В. Терьошин, так само