Але усвідомлення такого факту відбувається поетапно. Досягненням 80-х років стало визнання того, що неопубліковані бібліографічні посібники є складовою ДБФ. ГОСТами 7.26-80 «Библиотечное дело» та 7.084 «Библиографическая деятельность» нарешті було зафіксовано таке поняття, як ДБА бібліотеки [16]. Підвищився теоретичний та методологічний рівень навчальної літератури.

ДБФ у складі ДБА представлено як змінну складову, тобто тільки активно використовувану частину відповідних документів [2; 10]. Ми вважаємо ненауковим таке традиційне в літературі виключення зі складу ДБА довідкових та бібліографічних видань, які активно не використовуються і передаються до основного книгосховища.

Головною функцією ДБА бібліотеки І. Моргенштерн визначає пошукову і розкриває її таким чином: «служить ключом к фонду первичных документов библиотеки, раскрывать его содержание в различных аспектах...» [10, 23]. Так, пошукова функція є логічно притаманною будь-якій інформаційно-пошуковій системі (ІПС), про що говорить сама її назва. Так, будь-яка ІПС створюється з метою пошуку інформації та його опти- мізації. Однак носієм пошукової функції у ній є людина як елемент ІПС. Навіть у тому випадку, коли ідеться про автоматизовані ІПС, пошук інформації здійснює не машина - вона лише виконує команди оператора. ДБА ж є інформаційно-пошуковим масивом (ІПМ) у складі ІПС і нездатний нічого шукати. Таким чином, ДБА бібліотеки не виконує пошукової функції - він виконує функцію бази пошуку, а це принципово різні речі.

Сучасні українські науковці Т. Добко, Л. Дубровіна, О. Онищенко, Т. Павлуша, М. Слободяник, М. Сорока, Н. Христова, Л. Філіпова, Г. Швецо-ва-Водка (Швецова) та ін. у різних напрямах досліджували проблеми, що безпосередньо та опосередковано пов'язані з ДБА бібліотеки. Ґрунтовний історичний аналіз діяльності НБУВ у 1918-1964 рр., здійснений Л. Дубровіною та О. Онищенком [6; 7], збагачує наше уявлення про ті процеси, що мали вплив на формування фондів бібліотеки, розвиток її структури і функцій, удосконалення ДБА. В об'єктивному історико-бібліотекознавчому дослідженні НБУВ як національної і головної бібліотеки країни автори розкривають особливості розвитку бібліотечної справи в Україні у контексті духовного відродження та формування національної свідомості, залучаючи до наукового обігу нові джерельні матеріали. Величезною джерельною базою відрізняються нариси з дореволюційного періоду історії української бібліографії, написані І. Корнєйчиком, у яких автор не оминає увагою також бібліотечно-каталожну бібліографію, що є найменш вивченою [9].

М. Слободяником комплексно досліджується еволюція та визначаються тенденції структурно-функціональної трансформації наукової бібліотеки [13]. Автор будує її системно-комунікативну модель, яка інтегрує взаємодію структури, функцій, технології та організації книгозбірні. Здійснено глибокий аналіз функцій наукової бібліотеки та їх класифікацію. Праці М. Слободяника допомагають глибше усвідомити місце ДБА в такій складній системі, як наукова бібліотека.

Праця Н. Христової із вивчення науково-довідкового апарату архівів та рукописних підрозділів бібліотек в Україні у 1920-1990 рр. привернула нашу увагу завдяки аналогічності об'єкта дослідження [19]. Незважаючи на розбіжності терміносистем суміжних галузей, варто провести паралель між поняттями «науково-довідковий апарат» (НДА), що використовується в архівознавстві, та ДБА, що має вжиток у бібліотекознавстві та бібліографознавстві. НДА архівів та рукописних підрозділів бібліотек репрезентується як система довідників, які функціонально поділяються на обліково-контрольні та інформаційно-пошукові, однак є й такі, що виконують обидві функції. Довідники до архівного фонду поділяють на описи, каталоги, путівники фондами, покажчики, огляди. Основними типами довідників до рукописних фондів бібліотек є каталоги і картотеки. За термінологічною розбіжністю (довідники - бібліографічні посібники) криється більш суттєва: НДА архіву чи рукописного фонду розкриває лише фонд цього архіву (архівів) чи рукописного фонду (фондів), тоді як ДБА бібліотеки відображає не лише результати бібліографування (розкриття) фонду бібліотеки. Така концепція НДА архіву чи рукописного підрозділу бібліотеки давно склалася в архівознавстві. Вона є близькою до концепції ДБА структурного підрозділу УНБ, основне призначення якого - розкриття фонду підрозділу, незважаючи на те що НДА архіву та рукописного підрозділу бібліотеки має значну специфіку щодо опису документів, системи пошукових засобів тощо.

Н. Христовою здійснено періодизацію розвитку НДА, зокрема формування системи каталогів у державних архівах та рукописних підрозділах бібліотек України, пов'язану з формуванням Державного архівного фонду (ДАФ) та основними етапами функціонування рукописних підрозділів наукових бібліотек, яку варто взяти до уваги при визначенні основних етапів формування ДБА УНБ в Україні.

У сучасній довідковій літературі прослідковується спроба оновити варіанти структурування ДБА бібліотеки. Р. Грініна, В. Мінкіна та Т. Серебрянникова виділяють такі складові ДБА: «фонд справочных изданий; фактографические поисковые системы; каталоги; библиографические издания и картотеки (базы данных); единый алфавитно-пред- метный указатель или ключ к СБА» [15, 112]. У такому структуруванні ми бачимо спробу знайти місце новим елементам у системі ДБА, але наступна непослідовність у викладі матеріалу руйнує запропоновану схему. Говорячи про зміни у фонді довідкових видань, автори констатують появу електронних енциклопедій та довідників, а також чисельних фактографічних баз даних на компакт-дисках та в мережі Інтер- нет.