УДК 027.081:044:34 Наталія ВІТУШКО,

заввідділу НБУВ

Проблеми інтелектуальної власності в Інтернет у контексті інформаційно-аналітичної діяльності бібліотек

У роботі розглядаються окремі проблеми взаємодії двох систем - правової системи інтелектуальної власності та глобальної мережі Інтернет - однієї з технологій, що обумовлює перехід людства до інформаційного суспільства; вплив цих проблем на інформаційно-аналітичну діяльність бібліотек.

У процесі свого становлення та розвитку право інтелектуальної власності ґрунтувалося на концепції стимулювання творчості та інновацій з метою розвитку суспільства шляхом надання обмеженого в часі й обсязі захисту прав інтелектуальної власності. Поява нових техно - логічних можливостей призвела до широкого використання об'єктів авторських і суміжних прав в Інтернеті, поставивши на порядок денний питання адекватного законодавчого регулювання відносин у сфері творчої діяльності.

Найчастіше через Інтернет передаються і шляхом такої передачі порушуються авторські права на літературні, музичні твори, комп'ютерні програми. Серед головних причин цього явища - технічна простота операції й елементарна відсутність привабливих варіантів легального отримання необхідних творів при наявності нелегальних.

Правовласники фактично не мають змоги захищати свої права в Інтер- неті. А в дослідників виникають нові концепції права на інформацію в електронному середовищі, зміст яких ілюструють слова видатного німецького філософа Гегеля: «Право безсиле встановити межі в духовному виробництві» [7].

Для захисту прав власників існують численні національні та міжнародні організації, найбільша з яких - Всесвітня організація інтелектуальної власності (www. wipo. rnt), яка об'єднує 90 % існуючих у світі країн, що наочно демонструє зростаюче визнання інтелектуальної власності як важливого фактора у світових процесах

Тривалий час основою міжнародних угод у цій галузі була концепція справедливого балансування між конкуруючими інтересами правовласників та суспільства. Зокрема, Всесвітня конвенція про авторське право 1952 р., Римська (19-61 р.) та Бернська (1971 р.) конвенції про охорону об'єктів інтелектуальної власності містять відповідні положення, згідно з якими дозволено вільне використання творів в освітніх й інформаційних цілях [15]. Але вже в Договорі Всесвітньої організації інтелектуальної власності «Про авторське право», прийнятому в Женеві (1996 р.), передбачається можливість застосування технічних прийомів для контролю над використанням творів споживачами, відповідальність за спроби їхнього технічного обходу (ст. 11, 12).

Ці положення зустріли досить сильну критику з боку організацій, які безпосередньо задіяні в «обслуговуванні» публічного домену1, і надають освітні та бібліотечні послуги, бо практично виключають можливість обходу технічного захисту з метою правомірного використання інформації, наприклад, для копіювання в особистих цілях.

У дослідників викликає справедливе побоювання той факт, що захищений у такий спосіб твір не може бути джерелом для інновацій, оскільки приннцип доповнення й розвитку робіт, створених попередниками, є ключовим для будь-якої творчості. Вони відзначають нерівноцінний підхід стосовно країн, що розвиваються, для яких застосування суворого режиму захисту інтересів правовласників з високорозвинутих країн ускладнює подолання відставання в розвитку2.

У зв'язку з цим видається прогресивною ідея задоволення матеріальних вимог правовласників без застосування технічного контролю над діями користувачів. На конференції в Берліні в червні 20 04 р. групою експертів запропонована схема компенсації за користування творами онлайн за допомогою колективних громад, які залучатимуть кошти з таких джерел як добровільну підписку, плату за суміжні товари й послуги та інші альтернативні системи компенсацій.

Але зазначені пропозиції поки що залишаються на папері, а країни світу активно виступають проти порушників права інтелектуальної власності в Інтернеті. У 2000 р. понад 150 організацій із 28країн об'єдналися в альянс для боротьби з мережевим шахрайством. Рада Європи ухвалила ряд документів, що стосуються міжнародної передачі комп'ютерних даних, серед яких - Директива 97/66/ЄС «Про обробку персональних даних і захист приватних інтересів у галузі телекомунікації». У США та Німеччині прийнято норми, що дають право провайдеру закривати доступ до «незаконної» інформації [17]. У РФ з 2004 р. законодавчо розширені можливості захисту прав автора в Інтернеті.

В Україні основою законодавства з порушеної проблеми є Конституція, Закон України «Про авторське право і суміжні права» , Цивільний кодекс, згідно з відповідними положеннями яких основними принципами формування відносин в і нтелектуальній сфері є свобода такої діяльності, визнання й захист її результатів, наділення правами на ці результати їхніх творців. Але правові відносини в інтернет- середовищі ними чітко не визначаються.

Аналіз існуючих на сьогодні документів дає підстави дослідникам зробити висновок: правознавці переносять стару модель права на інтелектуальну власність в Інтернеті без урахування його особливостей. Разом з тим сучасні технології радикально змінили характер інформаційних відносин, перетворивши споживача інформаційного продукту на його творця й розповсюджувача.

Цим фактом пояснюється значний інтерес до зазначеної проблеми в науковому середовищі. Зокрема, таких науковців, як Дж. Кехір, K. Боврей, С. Тейлман, Дж. Смірс, Б. Андересен. Окремі питання проблеми взаємовідносин творчого та правового аспектів діяльності періодичної преси розглянуті в працях К. Ананьєвої, А . Купріянова, С. Сударикова, Д. Рендалла та Ж. Муане [7].

На початковому етапі розвитку Інтернету більшість фахівців дотримувалося позиції про неможливість поширення на нього чинних норм правовідносин у галузі інтелектуальної власності. Сьогодні можна виділити такі основні точки зору з цього питання:

Проблеми не існує - треба лише дотримуватися законодавства з інтелектуальної власності.

Відносини, що виникають за допомогою глобальних інформаційних мереж, мають певну специфіку, тому повинні мати особливе регулювання.

Нові інформаційні технології приведуть до корінної зміни суспільних відносин,