Мережа Інтернет створювалась як механізм вільного обміну даними, тому має залишитися вільною від впливу держав і права.

На погляд фахівців, сучасному стану справ більше відповідає друга з наведених точок зору. Однак у перспективі найбільш обґрунтованою є третя з вказаних позицій. Її теоретичним базисом можна вважати концепцію «інформаційного суспільства», що одержала офіційне міжнародне визнання в «Окінавській хартії глобального інформаційного суспільства» [5], прийнятій 22 липня 2000 р. лідерами країн «великої вісімки».

Думка, що інформаційні технології призведуть до зміни суспільних відносин, підтримується й багатьма науковцями. Зокрема, віце- президент Російської академії природничих наук С. Капіца в інтерв'ю журналу «Эксперт-Интернет» відзначив, що сьогодні виграє не той, хто закріпить за собою більше патентів, а той, хто швидше приймає рішення й впроваджує інновації. «Вся інтелектуальна діяльність людини пов'язана з тим, щоб поширювати її як можна ширше, а не встановлювати права контролю та власності. Спроби оформляти найбільш значні досягнення науки як чиїсь відкриття - це лише спосіб задовольнити самолюбство їхніх авторів. Насправді ці досягнення належать людству в цілому. Великі відкриття повинні відразу потрапляти. в pubHc domarn» [9]. На його думку, недоступність інформації в галузі освіти, культури й науки, є порушенням принципових прав людини. Обділяючи бідні верстви населення інформацією, їх тим самим заганяють у ще більшу бідність, тому доступ до Інтернету повинні мати всі. Виробник і розповсюджувач інформації мають одержувати оплату не від споживача інформації, а іншим способом.

Такої ж думки дотримується відомий дослідник В. Дозорцев: «Право власності. не може служити правовою основою для регулювання відносин стосовно інформації» [9].

З розвитком Інтернету проблема інтелектуальної власності стає актуальною і для бібліотечних установ. Зокрема , під час створення електронних бібліотек; розширення номенклатури інформаційних ресурсів, до яких вони забезпечують доступ користувачам; масштабного доступу до світової інформаційної мережі; прискорення електронного доступу до вітчизняних і зарубіжних документальних ресурсів із використанням пошукових систем.

У вирішенні питань врахування в діяльності бібліотек вимог права інтелектуальної власності важливим є підхід, продемонстрований прийнятими у 2004 р. ЮНЕСКО «Керівними принципами в політиці вдосконалення державної інформації, що є суспільним надбанням». Їхня основна теза з даної проблеми така: «Державі необхідно дуже точно встановити баланс між передбаченими законодавством про інтелектуальну власність обмеженнями на доступ і використання певних видів інформації, з одного боку, і правами громадян у контексті більше широкого розуміння соціальних й економічних інтересів країни, з іншого». Збереження й розвиток, у тому числі й за допомогою права, ролі бібліотек, як публічних центрів доступу до знань, є одним із фундаментальних завдань при формуванні глобального інформаційного простору [14].

Сьогодні бібліотеки розширюють можливості своєї діяльності за рахунок створення інформаційно-аналітичних служб. При цьому якісні показники діяльності цих структур, що продукують нову суспільно значущу інформацію, орієнтовану на розкриття бібліотечних фондів, введення інформацій в ефективний суспільний обіг, обумовлюються вдосконаленням бібліотечної практики, можливостями бібліотечних фондів, доступом до ресурсів Інтернету.

Служба інформаційно-аналітичного забезпечення органів державної влади НБУВ здійснює для дискантного обслуговування користувачів оперативну підготовку матеріалів на базі Інтернету і друкованих ЗМІ за визначеною тематикою, спеціальних аналітичних матеріалів на базі використання систематично поновлюваних фондів монографічної та довідкової літератури, готує довідково-інформаційні, оглядові матеріали [12]. Зокрема, це журнал «Україна: події, факти, коментарі», щоденний випуск «Регіони сьогодні», бюлетені «Резонанс», «Шляхи реформування української науки», «Безпека підприємництва», «Прогнози», «Експертно -аналітичний висновок моніторингу ЗМІ з питань зайнятості населення та ринку праці» та ін.

Поступово в роботі СІАЗ дедалі більше зростає роль електронних інформаційних технологій, що обумовлено різким збільшенням обсягів інформації в суспільстві, зростаючою швидкістю її циркуляції. Для виконання відповідних запитів своїх замовників служба забезпечує оперативність інформаційного обслуговування, аналіз великих обсягів нових матеріалів.

Але суперечності права інтелектуальної власності в інтернет-сере- довищі, про які йшлося вище, часто гальмують ці процеси. Зокрема, під час роботи з інформацією веб-ресурсів регіональних органів державної влади різних рівнів звертає на себе увагу факт наявності на них позначки охорони авторських прав - латинської літери «с», обведеної колом (ст. 11 Закону України «Про авторське право і суміжні права») [1]. Що охороняється цією позначкою - сам сайт чи його контент, і чи можна вважати об'єктом інтелектуальної власності пові-домлення про діяльність владних структур? Згідно з Законом України «Про інформацію» (розділ IV, ст. 43.), «кожний учасник інформаційних відносин для забезпечення його прав, свобод і законних інтересів має право на одержання інформації про: діяльність органів державної влади; діяльність народних депутатів; діяльність органів місцевого і регіонального самоврядування та місцевої адміністрації.» [2]. Тому є доцільним розміщення на цих веб-ресурсах розширених пояснень правил користування інформацією для її споживачів або розробка на основі законодавства загальних правил для всіх офіційних сайтів.

Ще одним важливим джерелом у роботі СІАЗ є інформаційні сайти та інтернет-ЗМІ, діяльність яких поки що також нечітко регламентується законодавством. З одного боку, вони переважно дотримуються умов Закону «Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні», згідно з яким ЗМІ є «видання, які виходять під постійною назвою, з періодичністю один і більше номерів (випусків) протягом року» (ст. 1). З іншого - в існуючому вигляді суперечать визначенню Закону «Про видавничу справу»: «Видання повинно відповідати вимогам стандартів відносно оформлення,