Культурну глобалізацію часто порівнюють з американізацією [3, с. 189] або вестернізацією, оскільки вагома частина кіно- і телепродукції належить США. Це, як уже зазначалося, помітно на прикладі Голівуду, а особливо Walt Disney Corporation. Президент і голова ради директорів корпорації Майкл Айзнер пояснює популярність американської розважальної продукції величезним розмаїттям індивідуального вибору та індивідуального вираження завдяки необмеженій творчій свободі, спрямованій на оригінальність [5, с. 34]. Але важко сказати, чи насправді людина робить вільний вибір, зважаючи на обсяг коштів, що витрачаються на рекламу, та впровадження нових технологій виробництва. Голівуд постійно встановлює нові стандарти в сфері технологій та обладнання, чого не може дозволити собі велика кількість їх конкурентів, а це сприяє відтоку робочої сили та капіталовкладень з інших країн у США. Навіть рекламні ролики використовують як декорації американські міста і Дикий Захід, а молодіжні театральні трупи майже в усьому світі імітують нью- йоркські вистави, що ще більше підвищує ступінь глобальної одноманітності [5, с. 37].

Аналізуючи глобалізаційні процеси в галузі виробництва, дистрибуції та споживання продуктів і послуг О.В.Зернецька [2, с. 47] зауважує, що всі ці тенденції певним чином призводять до гомогенізації поведінки споживача, незалежно від місця проживання, тобто за глобалізаційною парадигмою відбувається стандартизація споживання продуктів та послуг, що часом називають макдональдизацією через розповсюдження і популярність мережі швидкого харчування Макдональдс. У великих містах по всьому світу можна знайти ті самі фірми і продукцію, почути ту ж музику, побачити один і той самий фільм; існує тенденція наближення до однотипності, чи навіть асиміляції культурних смаків, що певним чином становить загрозу національним культурним вподобанням. Хоча на думку Е.Гідденса, глобалізація стає причиною відродження культурної ідентичності на місцях в багатьох країнах світу, оскільки "місцевий націоналізм оживає у відповідь на глобалізаційні тенденції, на послаблення контролю з боку традиційної держави" [1, с. 30].

Може здаватись, що телебачення, Інтернет і мультимедіа стали зброєю руйнації культури і особистості, оскільки нав'язують низькопробні смаки, пропагують насилля і захоплюються паталогіями. В період розпаду чуттєвого устрою формується антикультура, що поєднала деградацію чуттєвої культури і етики, новітні інформаційні технології та аморальність бізнесу пізньо- індустріальної епохи [8, с. 340]. Хоча уніфіковані стандарти антикультури, здавалося б, становлять загрозу культурному розмаїттю, світовій і національній культурній спадщині, глобалізаційні тенденції в мас-медійній сфері забезпечуючи доступ до різноманітних інформаційних продуктів відкривають перед людством нову перспективу, нову систему цінностей інформаційної доби з провідною роллю знання в усіх сферах життєдіяльності, що впливає на культуру поведінки.

Оскільки засоби масової комунікації відображають всі сфери життєдіяльності, в тому числі й культуру, і поширюють інформаційну продукцію в глобальному масштабі, це неодмінно призводить до змін або розширення культурних уявлень і ціннісних орієнтацій, тому що кожна нова форма збору, передачі і подачі інформації спричиняє появу принципово нових форм існування і споживання інформаційної продукції ("засіб є повідомлення") і таким чином змінює культуру поведінки як окремого споживача, так і цілої соціальної групи різного рівня.

Як бачимо, споживання інформаційної продукції не тільки розширює знання окремої людини про культурну спадщину певної соціальної групи, але й за допомогою форми її отримання вимагає відповідного рівня володіння інформаційно-комунікаційними технологіями. Вдосконалюючи рівень і вміння сприйняття інформації, споживач мимовільно змінює свою культуру поведінки в інформаційному просторі, що призводить до зміни поведінки групи, об'єднаної спільними інформаційними інтересами. У свою чергу, видозмінені культурні уявлення і ціннісні орієнтації стають об'єктами висвітлення засобами масової комунікації, поширюючись у світовому інформаційному просторі і зазнаючи подальших перетворень.

З такої точки зору можна висловитись про загальну взаємозалежність окремих об'єктів інформаційного простору як про основну рису культурної глобалізації. Але чи залежність справді взаємна? Навряд чи країни з високим рівнем розвитку інформаційно-комунікаційних технологій можуть залежати від країн, що розвиваються, але й ігнорувати їх вони не можуть і не мають права, оскільки однобічний розвиток світового суспільства приречений на невдачу і розкол. Тобто, виникає необхідність при розширенні інформаційного впливу глобалізації розширення культурних горизонтів конструктивної взаємодії як на рівні міжособистісному, так і на рівні країн, що надає великого значення ідеї діалогу культур і цивілізацій, адже неможливо змінити культурологічну свідомість, використовуючи готові схеми і закони існування передових суспільств, автоматично переносячи їх у країни, що розвиваються або країни з недостатнім рівнем розвитку інформаційно-комунікаційних технологій. Потрібно пройти довгий шлях і сумісно виробити стратегії співіснування та розвитку культур в рамках глобальної культурної трансформації, уникаючи руйнування вікових здобутків.

Отже, зважаючи на всі вищезазначені факти, можна сказати, що засоби масової комунікації впливають на культурну сферу, спричиняють зміни культурних цінностей і ціннісних орієнтацій. Крім того, виступаючи провідною силою глобалізаційних тенденцій, мас-медіа не лише призводять до процесів уніфікації культури і поведінки споживача інформаційної продукції, але й зумовлюють культурну фрагментацію.

Список використаних джерел

Гидденс Э. Ускользающий мир: Как глобализация меняет нашу жизнь / Пер. с англ. М.Л.Коробочкина. - М.: Весь мир, 2004. - 116с.

Зернецька О.В. Глобальний розвиток систем масової комунікації і міжнародні відносини. - К.: Освіта, 1999. - 351с.

Кашлев Ю., Галумов Э. Информация и PR в международных отношениях. - М.: Известия, 2003. - 432с.

Мамонова В.А. Глобализация в пространстве культуры: векторы развития. Режим доступу