Апробація результатів дослідження: Основні результати досліджень і вироблені наукові положення були оприлюднені і обговорені під час наукових конференцій і “круглих столів”: Системна трансформація в Центральній і Східній Європі: успіхи і поразки”(Познань, травень 1999 р.); “Політичні права і свободи у демократичному суспільстві (досвід країн Європейського Союзу)”( Київ, квітень 2000); (“Зближення Сходу і Заходу. Шанси, проблеми, умови” (Познань, квітень 2000 р.); “Національна журналістика і європейський вибір України” (Львів, травень 2000 р.); “Співробітництво міст-партнерів як елемент процесу європейської інтеграції” (Косьцян, Польща, червень 2000 р.); “Засоби масової інформації та становлення державності в Україні” (Ужгород, вересень 2000 р.).

Публікації. Проблематика дисертаційної роботи і основні результати дослідження викладені в монографії “Трансформація преси України та Польщі в контексті суспільних змін (1989 -1999)”(Київ, 2000); а також у двадцяти наукових статтях і розвідках, опублікованих у наукових виданнях Польщі та України.

Загальна структура роботи така: рукопис обсягом 364 сторінки складається з вступу, чотирьох розділів (14 підрозділів), схеми, висновків і списку використаної літератури (227 позицій).

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

У вступі дисертації зазначена актуальність наукової проблеми, обгрунтовано вибір теми і необхідність проведення дослідження, її актуальність, зв’язок роботи з науковими програмами Інституту журналістики Київського національного університету ім. Тараса Шевченка і Інституту політичних наук і журналістики університету ім. Адама Міцкевича в Познані, визначено мету та завдання дослідження, предмет і об’єкт дослідження, запропоновані автором дослідницькі підходи і методи, зазначається наукова новизна одержаних результатів, їх апробація, перелік публікацій з теми дослідження, структура роботи.

В першому розділі “Правове поле діяльності польських і українських друкованих ЗМІ” автор детально розглядає національне законодавство України і Польщі, що забезпечує функціонування друкованих ЗМІ в правовому полі цих держав, а також приклади юридичної практики стосовно преси. Тут також розглядається процес новелізації (реформування) польського права ЗМІ і складний процес становлення й застосування українського законодавства про пресу. Порівняння правових систем обох країн дозволило виділити деякі зв'язки між правовою культурою суспільства і правовим забезпеченням системи преси.

В першому підрозділі першого розділу розглянуто стан наукових досліджень з проблеми розвитку преси в Польщі і України в період 1989-1999. Увага автора зосереджується на розгляді основних положень численних наукових публікацій польських дослідників преси стосовно теми дослідження. Правові основи функціонування ЗМІ в Польщі були проаналізовані в працях Я. Собчака, І. Добош, Б. Міхальського, А. Карповича; основні етапи історії розвитку польської преси - в дослідженнях Т. Гобан-Класа, В.Адамчика, В. Сончика, Р.Філаса, З.Байки, Р. Ковальського; наукове вивчення основних аспектів діяльності журналістів в Польщі відображено в працях В. Пісарека, Б. Гулки, М.Гжелєвського, Р. Томчика. Становленні і характер українського інформаційного права розглядали В.Іванов, Т .Приступенко, В.Сітцевой, Н.Петрова. Проблемам становлення преси і новітньої журналістики в незалежній Україні присвятили свої монографії та розвідки А.Москаленко, В.Шкляр, О Мелещенко, В.Різун, Т. Петрів, В.Цісак. В працях О.Кузнєцової, Т. Приступенко, А.Москаленка поставлені питання функціонування в Україні норм журналістської етики. На основі критичного розгляду даних публікацій автор окреслив необхідність застосування комплексного інтердисциплінарного підходу до системного вивчення преси. Далі подано огляд джерел до вивчення проблем трансформації преси в Польщі і Україні. Власну методологічну концепцію даного дослідження було представлено у вигляді схеми “Національна система преси”.

В другому підрозділі “Польське законодавство про пресу: проблеми адаптації до нових умов” автор подає історію модернізації “Закону про пресу” після “перелому 1989” року в Польщі. Розглядаються положення законодавства, які були узгоджені з міжнародними нормами свободи слова і преси. Конституція, прийнята в квітні 1997 року, встановлює основні рамки для діяльності ЗМІ в демократичному суспільстві і є юридичним підмурком, на якому побудовано національну систему свободи преси.

Право на інформацію та його обмеження викладені в частині 3 статті 51 та частині 4 статті 59. Конституція Республіки Польща фіксує основні права і свободи, у тому числі і ті, котрі відносяться до ЗМІ, і відкриває можливості правового регулювання діяльності ЗМІ на демократичній основі. З іншого боку, Конституція надає право громадянам на отримання інформації про діяльність органів влади і посадових осіб, органів місцевого самоврядування (частина 2 статті 61 Конституції РП). Розглядаються положення, які обмежують право на інформацію; такі обмеження чинні лише в окремих випадках, обумовлених законодавством. Порядок одержання інформації також визначається законодавством, а відносно Сейму і Сенату – їхніми регламентами.

Автор аналізує правове поле діяльності ЗМІ і підкреслює специфічність цієї галузі юриспруденції, оскільки преса, як суспільний інститут, відкриває для громадськості шлях до контролю і критики, виконуючи інформаційну і контрольну функцію. Постулюючи свободу висловлення і вільного обігу інформації, основний правовий документ - “Закон про пресу” - враховує ці головні функції преси і забезпечує їхнє виконання в особистісній, політичній і економічній сфері. Формально закон не обмежує пресу жодними рамками і прагне до абсолютної свободи слова. Особливо це виявляється в питанні виникнення і функціонування друкованого видання, а також у питанні превентивної цензури. Так, стаття 3 забороняє будь-яке перешкоджання випуску періодичного видання з огляду на його програмну лінію чи зміст з боку поліграфістів, підприємств друку, розповсюджувачів.

До таких, що забезпечують свободу преси, автор відносить положення, які визначають обов’язок органів державної