нові вимоги суспільного ладу. Головними орієнтирами сучасної журналістики автор вважає наступні: демократія і політичний плюралізм: навчання журналістів покликане знайомити з принципами і механізмами демократії, а також прищеплювати навички об'єктивного, ретельного і неупередженого представлення різних точок зору, різних інтересів і світоглядних орієнтацій; формування громадянського суспільства: розвиток поваги до громадянських прав, активізація участі громадян в суспільному житті; правова держава: вироблення критичного ставлення журналістів до реальності при повазі і дотриманні права; ринкова економіка: нові знання про принципи функціонування ринкової економіки, вироблення поведінки в умовах вільної конкуренції й індивідуального підприємництва; нові інформаційні технології: методи збору, переробки і передачі інформації за допомогою сучасних комп'ютерів і мереж, діджиталізація телебачення і радіомовлення; європейська інтеграція - орієнтація молодих журналістів на стандарти і системи цінностей, прийняті в країнах Європейського Союзу. Наведені орієнтири зумовлюють напрямки реформування журналістської освіти, зокрема, впливають на радикальну зміну навчальних програм.
У польській освітній системі до складу журналістики входять: історичні дисципліни (історія польської преси, історія світової преси), філологічні (теорія журналістських жанрів, мова журналістки), юридичні науки (право ЗМІ, системи преси, авторське право), психологічні (психологія пропаганди й інформації), соціологічні (соціологія журналістики, методи дослідження суспільної думки), економічні (теорія реклами, маркетинг). До того ж програми навчання журналістів останнім часом поповнили теорія інформації і паблік рілейшнз. При порівнянні програм навчання журналістів в обох країнах виявлено ідентичні підходи щодо напрямків і змісту навчання. Окрім того, аналізуючи системи освіти журналістів у Польщі й Україні, автор виокремив низку проблем, які мають іншу специфіку ніж інші сектори системи ЗМІ. В обох країнах значна кількість журналістів одержують роботу в ЗМІ без відповідного диплома – редактори, видавці перебуваючи в складних умовах ринку, не завжди усвідомлюють важливість журналістського освіти в сучасних умовах. Структура викладання в журналістських школах найчастіше залежить від їхніх кадрових і технічних можливостей, а також від ринку праці. Тому однією з головних проблем при підготовці журналістів у Польщі є брак кваліфікованих викладачів у цій області.
Далі розглянуто зростання кількості вищих учбових закладів, які провадять підготовку журналістів в Польщі та Україні, а також учбових місць за журналістськими спеціальностями. Інформаційна революція, викликана глобальною комп'ютеризацією, призводить до необхідності побудови системи постійного підвищення кваліфікації викладачів і журналістів. Як в Польщі, так і в Україні існує проблема бар'єра поколінь між викладачами і студентами. На це накладається той факт, що значна частина викладачів не має досвіду роботи в сучасних засобах масової інформації. Відносно низька зарплата викладача не може залучити високооплачуваних журналістів-практиків.
Порівнюючи обсяг і системи професійної підготовки журналістських кадрів у Польщі й Україні, слід зазначити значну різницю в кількості навчальних місць для журналістів і працівників ЗМІ, пропонованих ринком освіти цих країн. Потреба польського ринку преси в зв'язку з динамічним розвитком регіональної і локальної преси набагато випереджає можливості українського ринку мас-медіа. Відповідно, кількість навчальних місць на навчальний рік у центрах підготовки журналістів в Україні – 650-800, набагато нижче, ніж аналогічна кількість місць у Польщі – близько 2000 навчальних місць. При чому, дві третини майбутніх польських журналістів одержують свою освіти в недержавних навчальних закладах – в Україні не більше 25-35 %. Підсумовуючи, автор зазначає наявність спільних підходів і тенденцій до реформування освіти журналістів. В майбутньому цей фактор відіграватиме роль інтеграції інформаційних просторів Польщі і України в інформаційну систему Європи.
Висновки
В ході проведення комплексного дослідження систем преси Польщі і України було проаналізовано головні складові елементи, що формують національну систему друкованих ЗМІ. Порівняння генези розвитку і трансформації цих елементів в Польщі і Україні уможливило розв’язання комплексу поставлених в дисертаційній роботі наукових проблем і зробити такі висновки:
Запропонований автором методологічний підхід до вивчення основних елементів, які складають систему преси виявив, що основні показники, що визначають стан розвитку національної системи друкованих ЗМІ, значною мірою відповідають загальному стану розвитку всього суспільства. Динаміка розвитку і перебудова окремих структур ринку преси залежать від конкретних історико-культурного досвідів та історико-політичних умов. Взаємодія цих структур в середині системи залежить від нормативних і функціональних практик, успадкованих від попереднього політичного устрою, так і набутих і усталених в роки трансформації.
Наявність модерного законодавства, яке регулює діяльність друкованих ЗМІ в рамках держави є недостатнім чинником для вільного функціонування преси, оскільки на перше місце юридичних взаємовідносин виходить культура застосування юридичних інструментів між учасниками інформаційних відносин і наявність суспільного досвіду та відповідної правової практики.
Створене за останні 8 років нове інформаційне законодавство України, базоване на принципах демократії і ринкових відносин, не ліквідувало проблеми свободи слова, доступу до інформації і її вільного обігу. Натомість виявлені автором очевидна недосконалість польського права преси і його невідповідність сучасним інформаційним відносинам не завадили подоланню проблем, успадкованих польською пресою від комуністичного режиму. Більшість проблем, пов’язаних з вільним розвитком друкованих ЗМІ в Польщі та реальним наповненням поняття свобода слова були вирішені шляхом консенсусу учасників інформаційних відносин щодо нових “правил гри “ на інформаційному ринку. Це підтвердило гіпотезу автора про те, що функціонування суб’єктів діяльності друкованих ЗМІ набагато глибше закорінене в глибинні структури таких суспільних інститутів: правова культура і правова свідомість, політична культура і політична психологія,
Основні напрямки процесів розвитку національних систем преси в Польщі і Україні мають спільні орієнтири, які полягають в інформаційному обслуговуванні демократичного суспільства шляхом задоволення його інформаційних потреб суспільств через ринкові механізми. Темпи і характер трансформаційних явищ розвитку польської і української преси