Відносини на рівні держава – преса - суспільство виявилися ключовими для розуміння нерівномірності розвитку тотожних елементів системи преси в обох країнах. Надзвичайне швидке роздержавлення (1989 – 1991 рр.) матеріальної складової системи преси в Польщі, що відбулося внаслідок послідовних політичних рішень нової політичної еліти створило передумови для наступних кроків реформування інформаційних відносин. У результаті цього вже на початковому етапі трансформації система преси в Польщі вийшла на рівень саморегуляції при забезпеченні рівних шансів на інформаційному ринку.

Українська система преси не змогла швидко подолати спадкові елементи старого режиму. Держава створила нове законодавство, проте відсутність чіткої ідеології роздержавлення суспільних інститутів і загальне визнання в українському суспільстві патерналістського підходу до функціонування системи масової інформації уповільнили темп емансипації преси. Вперше була розглянута і в результаті дослідження підтверджена теза про важливість формування прозорої ідеології розвитку преси, яку повинні визнати суб’єкти і об’єкти інформаційних відносин. Аналіз процесів становлення вільної преси в Україні виявив слабку позицію суспільного фактору. В тріаді держава – преса – суспільство останнє посідає роль пасивного спостерігача, що значно ускладнює позицію преси в діалогу з владою як головним регулятором інформаційних відносин. Незважаючи на комерційний характер функціонування друкованих ЗМІ, який, як довів автор був притаманний пресі також за комуністичного режиму, глибинні структурні принципи функціонування преси в Україні базуються на неспроможності преси працювати як самоокупні підприємства без підтримки політичних, державних та інших сторін. На порівняльному аналізі визначено, що факти постійного втручання держави в принципово саморегулятивний інформаційний ринок не дозволяють інвесторам фінансувати друковані видання.

Політичні аспекти функціонування преси, які характеризують практику безпосереднього використання преси як інструменту політичного впливу, виявили свою різну природу в різних національних системах преси. Економічна доцільність створення привабливого для читача інформаційного продукту в Польщі виключила існування масових політично заангажованих періодичних видань дослідження. Існування політичних уподобань та симпатій в польській пресі пояснюється також ринковим фактором, оскільки читацька аудиторія має в собі кілька сегментів, поділених переважно за ідеологічним принципом. Під час виборів окремі видання не приховують своїх партійних симпатій. Проте за своєю реальною функціональністю ця ідеологічна прив’язка польської щоденної періодики є вибором власної ринкової ніші в ідеологічному спектрі. Саме такий підхід виключив існування масових видань партійного характеру. Переважна більшість друкованих ЗМІ є приватними й налаштовані на здобуття комерційного зиску, що виключає існування в Польщі масових видань, фінансованих державою.

Розвиток української системи преси створив концепцію використання мас-медіа як інструмент безпосереднього політичного впливу. В дисертаційній роботі доведено, що можливості окремих видань і мас-медіальних холдингів щодо виконання необхідних для власника політичних завдань значно перебільшені.

Структура перерозподілу друкованих ЗМІ в Україні відповідає структурі влади і природі формування політичних та економічних рішень. Серед природних функцій друкованих ЗМІ, український політикум накладає ще низку специфічних, притаманних саме для України інформаційних завдань: PR (створення і зміцнення іміджу політиків), вплив на органи державної влади, аналітична робота, виконання функцій виборчого штабу на виборах.

Аналіз загального характеру структур другого рівня системи преси: ринок паперу, поліграфічна база, структури дистрибуції і передплати друкованих ЗМІ, засвідчив, що в обох країнах ці структури працюють на ринкових засадах. Головною відмінністю цієї частини національних систем преси є рівень залежності від зовнішніх факторів. В Польщі переважають фактори комерційної доцільності, в Україні є чинним адміністративний фактор, який впливає на систему згідно політичної доцільності.

Порівняння польського і українського і ринку преси за типологічними ознаками визначило кілька спільних тенденцій, а також зафіксувало суттєві відмінності. Ринок журналів як в Польщі, так і в Україні розвивається в напрямку заповнення тематичних ніш і опанування ринку спеціалізованої реклами. Сегмент журнальної продукції в означений період часу зазнав серйозних технологічних змін в Польщі і був створений майже “з нуля” в Україні. Кількісні характеристики журнального ринку (тираж, обсяг видання, кількість видань в одній ніші) Польщі значно переважають аналогічні показники журнального ринку в Україні. Обсяг коштів отриманих з продажу рекламної площі в польських журналах 100 разів переважає продаж обсяг залучення реклами до українських журнальних видань. Аналіз такої невідповідності засвідчив значне відставання українського споживацького ринку товарів і послуг. Привабливість польського ринку й прозорі умови для інвестування, значною мірою вплинули на розвиток ринку регіональної преси, на який протягом 1995-1999 прийшли великі за обсягом західні інвестиції. Українська регіональна преса не змогла реструктуруватися відповідно нових ринкових умов та інформаційних потреб регіонального читача. Як наслідок брак інвестицій, редукція кількості назв і тиражу.

Кардинальних змін у процесі трансформації зазнали основні складові професіональної діяльності журналіста. Відповідно вимогам часу в Польщі і Україні відбулися значні структурні зміни в освіті і підготовці журналістських кадрів. Кількість учбових закладів в обох країнах , що готують журналістів, виросла за означений період в 6 разів, а кількість учбових місць в 3-4 рази. Ця тенденція зросту зберігатиметься й надалі, оскільки зазнала радикальної зміни вартість інформації в інформаційному суспільстві, відповідна потреба в кваліфікованих спеціалістах. З огляду на універсалізацію підходів до журналістики, глобалізацію політичних, економічних явищ змінився якісний зміст навчальних програм польських та українських вищих учбових закладів, що готують журналістів. Напрацювання професійних навичок журналіста як центрального діючого суб’єкта системи преси набирає в сьогоднішніх умовах виключної ваги.

Розглянуті автором аспекти функціонування професійної етики журналіста посідають різне місце