Друга фаза виявила чітку кристалізацію елементів нового порядку на ринку преси. Частина відомих, приватизованих на аукціонах видань, використала період трансформації для організаційного зміцнення і технічного переоснащення. Впровадження комп'ютерів і перехід більшості друкованих ЗМІ до офсетного друку призвели до справжньої технологічної революції в польській пресі. Видання вчасно змінили графічне оформлення, почали друкуватися на якісному папері, іноді - у власній новій друкарні, а іноді (як правило, ілюстровані журнали) – за кордоном. Автор стверджує, що саме трансфер видавничих технологій з-за кордону в цей період формував нового читача і розширював ринок преси.

Одночасно здобувають велику популярність видання, що належать до першого покоління нової польської преси в - газети і журнали, що вийшли на ринок у 1989 - 1991 роках, головним чином, щомісячні ілюстровані видання. Типовими прикладами цього є ексклюзивні жіночі журнали “Твуй Стиль”, “Пані” і недорогий журнал “Пораднік Домови”, а також журнал загального змісту “Сукцес”, журнал парапсихології та астрології “Нє з тей Зємі”. Успішно проявили себе також “кальки” закордонних молодіжних журналів “Попкорн”, “Дзєвчина” і “Браво”.

Серед перших інвесторів, що прийшли на польський ринок преси, були французька видавнича група “Арсан” (Robert Hersant), італійський піддприємець Н. Граусо ( N. Grauso із групи С. Берлусконі), швейцарський медіа-концерн Марквард (Marquard). Масові інвестиції створили необхідні умови для бурхливого розвитку регіональної і місцевої преси. Радикальне збільшення питомої ваги регіональної і місцевої преси на польському ринку і її високі кількісні та якісні показники є характерною рисою Польщі в порівнянні з іншими країнами Східної Європи.

Автором розглянуто і третю фазу трансформації польської преси, яка розпочалася в 1993 році. Головними особливостями ринку преси цього періоду є: зміцнення нових видань; інтернаціоналізація форм власності (придбання іноземними інвесторами попередньо приватизованих видань, а також зміцнення позиції польських версій міжнародних журналів); бурхливий розвиток регіональної і місцевої преси.

У 1994 році було зареєстровано 2800 періодичних друкованих видань (для порівняння: навесні 1989 року – 1429 видань). Стабілізувалася кількість загально-польських щоденних газет. Значна частина цих видань кардинально змінила свійвигляд. Змінінилося не лише графічне оформлення - об'ємні кольорові газети віднині друкуються на кращому папері – але також і тематика. Аналіз в західних інвестицій в пресу, а також великий вплив комерційної складової в системі преси показує “генетичні” елементи свободи преси ще за часи ПНР, оскільки і тоді в Польщі партійні видання мусили конкурувати з комерційно спрямованими газетами і журналами.

В підсумку розробки даної проблеми, доведено що будучи невід'ємною частиною суспільства, система засобів масової інформації розвивається в рамках трансформації суспільного ладу, але поряд з тим, через виняткове значення мас-медіа в інформаційному обміні, істотно впливає на характер та інтенсивність цього процесу. Мас-медіа не функціонують ізольовано – їх формально-правова структура і загальні принципи дії значною мірою залежать від шляхів перетворення ладу і правового порядку, а також від суспільно-політичної ситуації в країні.

В другому підрозділі “Трансформація преси в Україні: боротьба з новими реаліями” визначено, що структура преси в радянській Україні безпосередньо відповідала структурі влади, отже, друк і преса були, відповідно до радянської концепції партійного і державного будівництва, ідеологічною зброєю партії, комсомолу, державних органів. Будь-яке друковане видання в Україні, на відміну від Польщі, незалежно від його специфіки або призначення, обов’язково мало статус органу, або виданнятих чи інших комітетів, спілок або організацій. Партійним органам належала також більшість видавництв, друкарень і великих поліграфічних центрів. Система розповсюдження і передплати всіх без виключення друкованих видань була централізована – і проводилася в системі пошти СРСР та через кіоски об'єднання “Союздрук”.

Розглядаючи десятилітній період трансформації української преси, автор окреслює три етапи характерних змін системи мас-медіа: 1) ліквідація партійної монополії і поява альтернативної преси 1989-1991; 2) етап трансформації партійно-державної преси і масової появи нових видань – заповнення сегментів ринку преси (1992-1996); 3) преса в умовах політичного капіталізму (1996-1999).

Перший етап тривалого процесу трансформації української преси започаткувала поява влітку 1989 року альтернативної періодики. Незалежні друковані видання видавалися неформальними суспільно-політичними і культурно-патріотичними організаціями (газета Народного Руху України “Вільне Слово” (перший номер називався “Вісник Руху”), видання Української Гельсинської спілки “Голос Відродження”, Української Автокефальної Православної Церкви “Наша Віра”). Оскільки наклад перших випусків альтернативної преси в Україні був не високим – до 3 тисяч екземплярів, а поліграфічна якість і графічне оформлення - дуже низької якості, вони не стали повноцінним замінником чи конкурентом офіційної преси. Проте значення вільного розповсюдження альтернативної думки та інформації в новітній історії країни важко переоцінити.

Цей період автор пропонує характеризувати як період початку ідеологічної емансипації преси - період усвідомлення українським суспільством і самою пресою інформаційної ролі і значення ЗМІ в суспільно-політичному житті країни. Про це свідчить не тільки зміст публікацій, залежність накладу від якості журналістики (редагування), але й кардинальні зміни в самій роботі журналістів і редакцій. Це призвело до руйнування вертикальної структури преси, що була побудована відповідно до вертикальної структури радянської влади. Вертикальна структурованість преси поступилася місцем горизонтальній конкурентній моделі існування друкованих ЗМІ.

Одночасно з появою альтернативної преси в Україні, відбувалася політична диференціація офіційних партійних, комсомольських і відомчих видань. Перша з офіційних газет, яка перейшла на бік національно-патріотичних сил, що легалізувалися, була газета “News from Ukraine”, україномовна версія “Вісті з України”. Згодом на позиції національно-демократичних сил перейшло видання Спілки письменників України “Літературна Україна”, газета ЦК комсомолу України “Комсомольское знамя” надає свою площу