таких групи – політичних медіа-холдингів(п’ятий – ліквідований в 1998 році шляхом рішучого тиску влади холдінг екс-прем’єра П.Лазоренка). Процес утворення “інформаційного тилу” включав у себе контроль над вже існуючими популярними виданнями “Правда України”, “Киевские Ведомости”, так і створення нових проектів “День”, “Сегодня”, “Регіон”, “Вечерние Вести”. Авторстверджує, що така мутація взаємин преси і політики відображає сучасні процеси в українському суспільстві. Центром впливу на прийняття політичних рішень залишається Президент. Це показує і хід останніх виборів (осінь 1999 року), коли чимало ЗМІ, контрольованих деякими політиками, перетворилися, по суті, у відділи виборчого штабу Президента України.
Дослідник акцентує увагу на положенні, коли суспільно-політична ситуація, в рамках якої функціонує українська преса, визначає ступінь емансипованості преси як інституту суспільства. Незважаючи на десятилітню дистанцію, що відокремлює сучасне українське суспільство від тоталітаризму, преса в Україні змушена існувати як інструмент політичних партій, громадських організацій, фінансово-політичних груп, органів державної влади і самоврядування. На прикладах показано яким чином структура преси в Україні відповідає структурі влади.
Третій розділ дисертації “Структура і специфіка сучасних систем преси” присвячено дослідженню типологічних і структурних особливостей преси в обох країнах. Автор пропонує власну класифікацію друкованих періодичних видань для кожної системи преси, яка дозволила визначити характерні напрямки розвитку друкованих медіа. В першому підрозділі “Преса та сучасні інформаційні технології” розглядається відповідь систем масової комунікації, а в конкретному випадку друкованих ЗМІ Польщі та України, на появу такого медіального явища як Інтернет. Власне, створення кілька років тому WWW (World Wide Web) сприяло як появі електронних газет, електронних версій друкованих ЗМІ, так і значним змінам в щодо пошуку, обробки і передачі інформації. Відкритий доступ до WWW, відсутність цензури, відносна дешевизна розповсюдження робить електронні видання доступними технологічними ЗМІ XXI століття.
Автор датує появу перших видань он-лайн в Центрально-Східній Європі початком 1996 року, які за три роки стали невід’ємною частиною національних систем ЗМІ. Якщо в 1996 році у всій Європі існувало десь триста он-лайн газет, то сьогодні тільки у Польщі їх значно більше. В Україні кількість підрахунками діючих за он-лайн видань сягає 150.
Далі запропоновано типологію преси в Інтернеті. Видання в Інтернет можна умовно поділити на три типи. Перший – суто електронні он-лайн видання, які не мають друкованого оф-лайн варіанту (мережеві газети).Тематика цих видань досить вузька, присвячена якомусь конкретному напрямку – комп’ютерам, екології, політиці тощо. Суто електронні видання в 1999 році починають замінюватися інформаційними порталами, які є брамою до всесвітньої мережі. Кожний портал має як правило, інформаційний блок. Розвиток Інтернету в західних країнах виявляє тенденцію до скорочення кількості порталів, оскільки жорстка конкуренція вмикає інструменти саморегуляції на ринку інформації. Автор доходить висновку про подібність загальних факторів насиченості інфоринку в Інтернеті і ринку друкованих ЗМІ. Таким чином, кількість порталів має стабілізуватися, а натомість зростатиме число суто електронних газет(користувачі Інтернету, як правило, особи з вищою освітою, студентська молодь) безпосередньо зумовлює відповідну стилістику, мову і зміст інформації.
Другий тип в запропонованій класифікації – скорочені варіанти друкованих ЗМІ, в яких звичайна газетна інформація представлена неповно, або тільки анонсована, (“Жизнь Луганска” ( ), “Вечірній Київ” (). Метою таких видань є реклама видання в Інтернеті, а також уможливлення використання вибраних матеріалів газети в мережі через пошукові системи. Електронні видання цього типу не є самоціллю для видавців, які не знайшли економічних стимулів для перетворення їх в самостійні медіа-проекти. Третій тип – це повна електронна версія потужних загальнонаціональних друкованих ЗМІ (польські “Газета Виборча”(, українські “День” ( ), “Факты и комментарии” ( ). Аналіз показує, що ці видання є електронними близнюками друкованих видань – рубрики, основні матеріали і заголовки до них тотожні друкованому варіанту. Різницю складає специфіка Інтернету: такі газети мають дуже зручний архів попередніх чисел з пошуковою системою, інтерактивне опитування читачів видання з миттєвою публікацією його результатів, служби новин, погоди, курси валют – інформація в них поповнюється кілька разів на добу. Деякі видання використовують можливості Інтернету для інтерактивного спілкування читачів з гостями редакції (див. польський тижневик “Впрост” ( ). Як правило, такі ЗМІ мають спеціального редактора електронного видання, web-дизайнера, адміністратора. Он-лайн газети третього типу забеспечують інформаційні потреби мережевих читачів, які звикли до звичної друкованої версії відомих газет та журналів.
Доведено, що спільною ознакою всіх електронних видань є їхня безкоштовність, і це спричиняє низку проблем для традиційного ринку ЗМІ. Тому не дивно, що багато видавців вагаються, чи запроваджувати подібні експерименти в режимі он лайн. Подібні вагання були характерні для західних спеціалістів в галузі ЗМІ в 1996 році, а для польських і українських – в 1999. Динамічний розвиток Інтернету і послуг в мережі притягує величезні рекламні кошти. Автор приводить експертні оцінки розвитку комерційного аспекту в електронних ЗМІ, (прогнозувалося, що в 2000 році через українські web-сторінки пройде реклама на загальну суму близько $ 1 млн. В Польщі цей показник буде вищий в декілька разів.) Хоча ця цифра є значно меншою у порівнянні з рекламними коштами в традиційних друкованих ЗМІ, а також на радіо і телебаченні, реклама в Інтернеті стає вагомим економічним чинником існування електронних ЗМІ.
Як в Польщі так і в Україні, головним стримуючим фактором для динамічного розвитку преси в Інтернеті є відсутність( через комп’ютерної техніки і дорогі послуги щодо доступу до мережі) достатньої кількості користувачів. Підкреслюється, що майбутнє преси в Інтернеті пов’язується із симбіозом