У другому підрозділі “Основні сегменти ринку преси в Польщі” автор констатує недоліки існуючих “статистичних” класифікацій преси і пропонує власну типологію газет і журналів, яка базується на виділенні реальних закономірностей існування преси на ринку. Автор поділяє видання за типом (газети, журнали), періодичністю (щоденні, тижневі, щомісячні), територією охоплення (загальнонаціональні, регіональні, локальні) тематикою змісту (загальноінформаційні, спортивні, автомобільні, журнали моди, домашнього господарства, розважальні, “чоловічі”, “жіночі”), цільовою читацькою аудиторією (для масового читача, , для фахівців . Наводяться динаміка кількісних показників сегментів преси протягом трансформації. Нерівномірності насичення ринку і зміни окремих типологічних секторів друкованих ЗМІ пояснено наступними факторами: розходження в технології виробництва щоденних газет, щотижневиків, журналів; різною капіталомісткістю різних типів видань; специфікою приватизації ЗМІ в Польщі, пов'язаної з ліквідацією концерну RSW і пристосування інвесторів до ринку; фактором поступової зміни читацьких потреб, пов'язаних із соціальною трансформацією і формуванням нових г читацьких запитів.

Окремо розглядаються головні аспекти розвитку регіонального ринку преси. Аналізуються причини привабливості цього сегменту для західних інвесторів – “Арсан”, “Оркла Медіа”, “Пассауер Нойєер Пресе”, котрі кардинально змінили обличчя польських регіональних газет. Відтоді основні зусилля видавців були спрямовані на поліпшення якості видань і створення могутніх систем регіональної дистрибуції. З цією метою найбільші видавничі фірми інвестували в купівлю і модернізацію друкарських потужностей, а також в побудову нових друкарень, з найсучаснішими друкарськими технологіями. Питома вага регіональних газет (майже 60 назв) за підрахунками дослідника складає за тиражем близько 60% від усіх щоденних газет, і, швидше за все, буде зростати далі - світова тенденція показує, що читачів цікавлять насамперед локальні і регіональні новини і проблеми. Регіональна преса в Польщі в 1996-1999 рр. стала своєрідним полігоном для газетних концернів, що відкриває багато можливостей для різного роду інновацій по поліпшенню формату, якості редагування, графічного вигляду, роботи рекламних агентств etc. Тому саме на ринку регіональної щоденної преси розгорнулася активна боротьба за читача, що призвела до фінансового зміцнення видань і радикальної зміни якості газетної продукції.

Далі в розділі проаналізовано основні етапи і характер розвитку сегментів на ринку журналів. Зафіксовано ті види журнальної продукції, котрі зазнали динамічного розвитку – сегмент ілюстрованих журналів для масового читача (magazine’s), телемагазини, журнали для жінок. Розгляд специфіки польської аудиторії – споживачів журналів показав надзвичайну здатність читачів адаптуватися до нових для суспільства типів продукції. Це в свою чергу розширило ринок реклами, залученої до преси. В європейському масштабі польський журнальний ринок є потужною інформаційною індустрією з обсягом ринку понад півтора млрд. доларів.

В кінцевому підсумку підтверджено робочу гіпотезу про те, що зміни і реструктуризація типологічних сегментів на польському ринку преси, перебувають з , в тісному зв’язку з розвитком інформаційних потреб польського суспільства і з можливостями медіа кампаній реагувати на ці потреби, заповнюючи ринок відповідними виданнями. Власне ринковий принцип відповідності попиту і пропозиції поряд з розвитком окремих соціологічних груп в суспільстві є домінантними чинниками розвитку ринку преси.

В третьому підрозділі “Формування і розвиток нових типологічних груп друкованих ЗМІ України” автор на основі напрацьованої типологічної концепції класифікує друковані ЗМІ України. Показано генезу і мутацію газет протягом останніх 9 років трансформації. Серед 15-17 видань, які існують в сегменті загальнонаціональних щоденних газет автор виділяє за критерієм історії становлення і утвердження на українському ринку преси, 4 групи щоденних загальнонаціональних газет: 1) ті, що зберегли свій титул, формат і періодичність виходу та почасти стилістику колишніх радянських видань ( “Правда України”, “Сільські Вісті”, “Робоча Газета”, “Молодь України”, “Спортивна газета”); 2) ті, що мутували під час трансформації політичної системи, тобто змінили назву, стилістику і формат ( “Независимость”, “Україна Молода”); 3) засновані в період трансформації щоденні газети загального напрямку (“Голос України”, “День”, “Киевские Ведомости” , “Команда” , “Сьогодні”, , “Урядовий Кур'єр”, “Факты и комментарии”;) 4) колишні центральні радянські щоденники (що виходили в Москві), котрі зареєструвалися в Україні як незалежні видання й адаптувалися до українських умов - “Комсомольськая правда в Украине” ,“Известия Украина”, “Труд Украина”.

Доведено, що на 1998 рік заснування нових щоденних газет призупинилося, натомість почався постійний процес переходу існуючих видань до інших власників, що автор пов’язує з новим розташуванням політично-фінансових груп на політичній сцені. Паралельно з ринковим елементами велику роль у становленні системи мас-медіа грає некомерційний фактор.

Аналіз сектору регіональних щоденних газет показав разючу редукцію кількості і тиражу видань за останні 6 років. Доведено, що в 1999 році кількість регіональних газет, які виходили більше трьох раз на тиждень дорівнювала 17-23. Отже, на ринку регіональної преси спостерігається стале скорочення назв, що не збігається з тенденцією співвідношення загальнонаціональних і регіональних щоденних газет в Польщі. Проаналізовано причини цього явища, серед яких автор виділяє: слабку купівельну спроможність населення, дезінтеграція ринку реклами, руйнацію системи дистрибуції і передплати, відсутність інвестицій в поліграфічну галузь в регіонах, домінацію тижневиків видань на ринку дрібних оголошень (classified’s market). Відмічено, що найбільшим за кількістю і тиражем сектором на ринку газет стали тижневі видання. Значно низькі витрати і менший комерційний ризик в порівнянні з щоденниками призвели до динамічного розвитку саме тижневиків. За прогнозами автора така тенденція зберігатиметься ще протягом тривалого часу. Далі розглянуто основні тенденції і динаміку змін на новому для Україні ринку журналів. Оскільки журнальний ринок українських (продукованих в Україні) перебував до 1991 року в зародковому стані (за тиражем і кількістю видань українські журнали значно