Це значення слова здається базовим, вихідним щодо усіх пізніших семантичних нашарувань, адже усі значення поняття гламур можливо врешті-решт звести до поняття про ілюзорність, штучність, неавтентичність, але і певну обізнаність, досвідченість (наївна людина вряд чи зможе бути гламурною). Подібно, до магічних практик гламур претендує на здатність маніпулювати реальністю, перетворювати її задля досягнення певних, зовнішніх відносно неї, цілей, чи, щонайменше, за допомогою ілюзій та певних ефектів впливати на свідомість таким чином, щоб бажане сприймалося як дійсне. Взагалі поняття про glamour, як про специфічну магічну практику або потенцію, пов'язану зі зміною зовнішніх характеристик або створенням ілюзій досить поширене у англомовній літературі фентезі та комп'ютерних і рольових іграх (як яскравий приклад може слугувати рольова гра «Changeling: The Dreaming», у якій glamour є провідною потенцією усіх магічних істот) [І7].

Більш розгорнутою версією структури поняття виступає дефініція гламуру, наведена у словникові Вебстера:

«зникаюча, загадково-хвилююча, але часто ілюзорна привабливість, яка провокує уяву та розпалює смак до незвичайного, несподіваного, яскравого чи екзотичного»;

«дивно-спокуслива атмосфера романтичного чаклунства, що зачаровує, є незбагненним, нездоланно-магнетичним»;

«особиста чарівливість поєднана із надзвичайною фізичною та сексуальною привабливістю» [цит. за З].

На основі цих дефініцій можливо перерахувати певні ознаки гламуру, такі як: примат репрезентації над змістом, видимість (легкості), штучність, неавтентичність, магічність (і обов'язкова наявність «магічних» предметів-glamours), ілюзорність, загадковість, привабливість, розкіш, ефектність, блиск, сексуальність, спокусливість, екзотичність, зміна/ деформація задля досягнення бажаного ідеалу, нестабільність, мінливість.

Цікавим є той факт, що у літературі стосовно питання, гламур розглядається у дуже широкому спектрі значень: від певного, суто жіночого, стилю та типу тілесності (М. Маєрчик [20]) до нової ідеології російського суспільства [З, І2, І9, 2І, 22, 23, 24, 2З], або навіть ідеології світового глобалізованого капіталізму [7]. Однак для цілей даної статті ми визначаємо гламур як певний со- ціокультурний код, що реалізується через специфічну культура гламуру та пов'язану з нею гламурну тілесність.

Додержуючись даної точки зору, було проведено аналіз «глянцевої» преси (такі періодичні видання, як «Vogue», «Glamour», «Cosmopolitan», «Joy», «Time Out», вітчизняний «Наталі»), телебачення (насамперед музично-розважальні канали, такі як MTV) та інших засобів масової комунікації, які культура гламуру використовує як поле актуалізації своїх цінностей. Звідси стає зрозумілим, що найбільш природним середовищем існування гламуру все- таки залишається світ високої моди та світової творчої еліти, насамперед Голівуду та шоу-бізнесу (існує навіть таке поняття як glam-rock, тобто «гламурний рок», представники якого роблять акцент на своєму зовнішньому вигляді й екстравагантній сценічній поведінці), для яких бути гламурними є майже професійною необхідністю. Саме «гламурна магія» робить цих людей сексуально привабливими для мільйонів їх прихильників, адже гламур, як і багато інших магічних практик, експлуатує насамперед сексуальність. Адепт гламуру, подібно до денді XIX сторіччя, стилізує себе і своє життя за принципом «мистецтво для мистецтва», він має не тільки виглядати, але і поводитися певним чином, його життя строго кодифіковане, існує безліч різноманітних «musts» (треба) і «don'ts» (не можна), порушення яких сприймається, подібно до порушення придворного етикету в аристократичній культурі, як прояв поганого смаку і миттєво висвітлюється у мас-медіа (наприклад, гламурна особистість не має права двічі публічно з'явитися у тому й самому вбранні чи навіть одягнути якийсь предмет одягу з тогорічної колекції). У такій ситуації практичність поступається місцем ефектності, а деколи ексцентричності, які досягаються через використання великого набору практик та засобів. Перше, що має бути у гламурної людини - це відповідне тіло. Гламурна тілесність передбачає певний, майже неможливий, ідеал, у досягненні якого принаймні на обкладинках глянцевих журналів допомагають сучасні комп'ютерні технології. На відміну від дендизму XIX - феномену суто чоловічого, носіями гламуру найчастіше сприймаються жінки, але специфічний тип маскулінної (однак все одно сильно «фемінізованої», що створює образ чоловіка як андрогінної істоти) гламурності поступово все більш поширюється. Гламурна людина має бути володарем не тільки певного набору glamours, але й відслідковувати появу нових гламурних атрибутів, бути завжди обізнаною щодо того, що є зараз наймод- нішим, найактуальнішим, і обов' язково найякіснішим. Адже гламурний об'єкт не тільки найкрасивіший і найчарівніший, але і найбільш якісний серед функціонально йому подібних, але негламурних, артефактів, і, таким чином, найбільш коштовний і цінний. (Цілий іронічний каталог таких гламурних об'єктів - від шоколаду у золотій обгортці до діамантових кольє - наводить Тетяна Толстая у своєму знаковому есе «Я планов наших люблю гламурье» [14]). Тому гламурна культура - це також культура великих грошей, культура світової фінансової еліти, поява якої пов'язана з розвитком глобального капіталізму [21, с. 4].

Наступним питанням є питання про те звідки