Проблема з'ясування сутності значення соціальної комунікації має не тільки теоретичне, а й практичне значення. Соціальна комунікація, комунікативні зв'язки є невід'ємною частиною цивілізованого, демократичного суспільства. При цьому процеси сучасної демократизації тісно пов'язані з розвитком раціональності, зміною її типів, що, у свою чергу, зумовлює зміну і зростання ролі громадськості в соціальних процесах.

За характером впливу інформація може бути спонукальною і констатуючою. Спонукальна інформація висловлюється в наказі, проханні, інструкції, пораді. Вона розрахована на те, щоб стимулювати певні дії і виконує такі функції як: по-перше, активізує поведінку; по-друге, забороняє певні дії, або небажані різновиди діяльності, порушує деякі автономні форми поведінки та діяльності.

Констатуюча інформація виступає у формі повідомлення й передбачає зміну поведінки не прямо, а опосередковано й поступово. Сам характер повідомлення буває різним: від байдужого тону викладу, до включення в сам текст повідомлення елементів переконання.

Залежно від спрямованості інформації, яка йде від комунікатора, виокремлюють аксіальну та ретиальну комунікацію. Аксіальна комунікація спрямовує свої сигнали до якогось окремого отримувача інформації (індивідуального чи групового).

Ретиальна комунікація адресована багатьом, зокрема великим соціальним групам. Для вивчення ефекту впливу в процесі спілкування виділяють елементи комунікативного процесу.

Деякі науковці в структурі комунікативного процесу виділяють п'ять елементів: хто передає інформацію (комунікатор чи передавач інформації); що передається (повідомлення, текст, щось інше); як передається інформація (безпосередньо чи опосередковано через ЗМІ); кому передається інформація (чи цілій аудиторі, чи впливу); з яким результатом передається інформація (ефект впливу) [3].

Ефект обміну інформацією значною мірою залежить від відповідності змісту повідомлення, адекватності тих знакових систем, якими користується комунікатор та людина, яка сприймає інформацію.

Масова комунікація несе в собі соціальну інформацію як зміст, включає процеси обміну цим змістом, а також семіотичні й технічні засоби, які використовуються при цих обмінах, і технічні канали цих обмінів. На думку В. Г. Афанасьєва, соціальна інформація циркулює в суспільстві й використовується в керуванні суспільними об'єктами, відносинами й процесами [4].

Згідно з В. Г. Афанасьєвим, інформаційна взаємодія - специфічна форма соціальної взаємодії. Від того, наскільки ефективно та раціонально вона організована, багато в чому залежить поступ суспільства.

Великий інтерес до засобів масової комунікації пояснюється тим, що вона відіграє надзвичайно велику роль у житті мільйонів людей. Американський фахівець із проблем телебачення Н. Джонсон писав: «Ми вийшли з часу, в якому політична й економічна влада вимірювалася земельними володіннями, чи капіталом, чи працею, а перейшли в час, який значною мірою визначається доступом до інформації мас. Та людина чи орган, які мають доступ до максимального обсягу потрібної інформації і використовують її в найбільш зручній формі у максимально короткий час, мають сьогодні найбільшу політичну, військову чи економічну владу» [5].

В умовах демократизації суспільства важливу роль відіграють ЗМІ, зокрема - партійні, які безпосередньо доносять інформацію до користувача.

Комунікатором, який поширює масову інформацію, може бути окрема особа, але в сучасних умовах - це творчі колективи, спеціальні установи, політичні партії. Реципієнт масову інформацію отримує не безпосередньо від комунікатора, а опосередковано - за допомогою ЗМІ.

Зміст масової інформації і характер засобів її трансляції невпинно вдосконалюються. Впливаючи на владу, формування громадської думки, ЗМІ є важливим інструментом соціального управління, їх роль особливо залежить від умов діяльності - існуючого політичного режиму.

Саме тому одним з найважливіших завдань Української держави після проголошення її незалежності стало формування й забезпечення демократичних засад діяльності ЗМІ. Конституція України, інші законодавчі акти багато уваги приділяють цим проблемам.

На думку фахівців, головне призначення ЗМІ - продукування й трансляція інформації, що забезпечує реалізацію їх функцій. Але практика показує, що ЗМІ широко використовують як для збагачення їх власників, так і для того, щоб «робити владу». Останнє характерне для партійних ЗМІ. Саме власникам ЗМІ часто належить вирішальне слово у визначенні пріоритетів: інформація - гроші - влада. Традиційно перевагою користуються здебільшого інтереси, пов'язані з фінансами або владою, значно рідше - міркування інформаційного порядку [6].

Таким чином, в ідеалі ЗМІ повинні відігравати роль комунікативного засобу суспільства та бути зв'язувальною ланкою між громадянським суспільством та державою.

Наявність демократично організованих ЗМІ, здатних об'єктивно висвітлювати політичні події, - одна з найважливіших гарантій стабільно - сті демократичної держави. Основні аспекти участі ЗМІ в забезпеченні відкритості й демократичності суспільства можуть бути виражені в таких тезах: по-перше, вони подають інформацію про події, що впливають на повсякденне життя, по-друге, подають аналіз подій, їх оцінку і прогноз, встановлюють та розвивають відносини між громадськими організаціями, політичними партіями й неурядовими організаціями, і, нарешті, вони рекламують певних політичних діячів.

В останні роки українські партійні ЗМІ стали реальним засобом комунікації між партіями і суспільством. Проте, оскільки вони активно залучилися до політичної боротьби між різними політичними партіями й громадськими організаціями, у сучасному українському суспільстві соціальна комунікація часто має суперечливий характер, що призводить до дезінтеграції суспільства. На думку науковців, у журналістиці має діяти принцип: більше свободи - більше відповідальності.

На думку фахівців, слід чітко розрізняти такі поняття, як журналістська помилка (за яку доречне і достатнє вибачення) і навмисне спотворення фактів (за які необхідно визначити покарання), які можуть спричинити до зростання напруження в суспільстві. «За умов нерозвиненості інституцій громадянського суспільства в нинішній Україні годі й сподіватись на сильні і незалежні мас-медіа, оскільки держава таких