П'ята складова комунікаційного іміджу - мас-медійний потенціал українських партій. Безперечно, оцінка мас-медійного потенціалу партій України не може бути здійснена у світлі абсолютних даних, тому що це потребує спеціальних досліджень, оскільки просування партійної політики часто здійснюється на базі непартійних ЗМІ (особливо це стосується електронних медіа). Зокрема, тут не враховано адміністративних можливостей для комунікації через урядові ЗМІ (газети «Урядовий кур'єр», «Президентський вісник», «Голос України», телеканали УТ-1, «Рада», радіо УР-1), що ними можуть користуватися певні посадові особи - Президент, Прем'єр-міністр, Голова Верховної Ради України та ін.

В умовах зниження популярності партійних друкованих видань, але при необхідності популяризації політичних партій зростає роль інших способів комунікації. Зокрема, дедалі більше набуває популярності Ін- тернет, який дає можливість оперативно отримувати інформацію. Кількість користувачів Інтернету зростає. Так, у 2000 р. налічувалося 200 000 користувачів - і це становило 0,4 % від загального населення України.

За повідомленням прес-служби Департаменту зв'язку та інформатизації Міністерства транспорту та зв'язку, станом на 1 січня 2007 р. в Україні налічувалося близько 9 млн користувачів. Це 18,75 % від кількості жителів України.

За підсумками осені 2009 р., інтернет-аудиторія в Україні становила 8 млн 250 тис. користувачів, що на 1 млн 613 тис. більше аналогічного показника осені 2008 р. Про це свідчать результати дослідження, проведеного компанією GfK Ukraine на замовлення Української асоціації інтернет-реклами (УАІР).

Найбільша динаміка приросту аудиторії спостерігається в містах із населенням 50-100 тис. мешканців - зростання за рік становило 14 %. Також у 2009 р. Інтернетом користуються набагато активніше - денне охоплення становило 31 % жителів України в містах із населенням від 50 тис. (включаючи мільйонники) проти 18 % у 2008 р.

У лютому 2010 р., за даними компанії «Супутник Медіа», Інтернетом користувалося понад 16 млн українців. У середньому по країні глибина проникнення мережі - 12 % (для порівняння, у сусідній Польщі - понад 50 %), проте по регіонах цей показник дуже неоднорідний. У Києві й області проникнення мережі становить 58 %, а в Житомирській, Вінницькій і Волинській областях цей показник ненабагато перевищує 1 %.

Звичайно, кількість користувачів уточнюється, але тенденція до зростання зберігається. Це враховують представники політичних партій і дедалі більше використовують електронний ресурс для спілкування з потенційними виборцями.

Практично всі партії створюють свої сайти в Інтернеті. Багато з них мають регіональні відділення. Деякі партії видають електронні версії своїх газет або ж створюють електронні видання. Найбільш активні в цьому плані - комуністи. Зокрема, крім свого центрального сайту, вони мають регіональні, а також електронні варіанти газет: «Коммунист», «Комуніст України», «Коммунист Кривбасса», «Набат» (газета Кременчуцького МК КПУ), «Советская Луганщина», «Киевский Весник», «Коминформ».

Публікації в цих виданнях мають пропагандистський характер - критика влади навіть в умовах, коли КПУ входить до складу коаліції і представляє владу. Прикладом цього можуть бути такі публікації: «Сегодня забастовка. А завтра?..», «Финансовая петля на страну», «Пенсия меньше, чем жизнь» (Коммунист. - 2010. - 26.03); «Компартия выступает за отмену НДС», «НДС. Деньги в никуда», «Если мы не обуздаем коррупцию, мы не добьемся ничего» (Комуніст України - 2010. - 02-06.04); «Буржуазная демократия - форма диктатуры крупного капитала», «Почему трудящиеся в Украине живут хуже, чем на Западе?» (Коммунист Кривбасса) тощо.

Соціалістична партія України також має свої сайти як у центрі, так і в регіонах, а також електронну версію газети «Товариш».

Інші політичні сили також мають розгалужену мережу в Інтерне- ті. Споживач інформації може не лише оперативно одержати інформацію, а й поспілкуватися через Інтернет з представниками партії. Тобто ведеться діалог. Партійні лідери можуть також отримувати інформацію, які проблеми більше всього турбують виборців, і негайно вживати певні заходи для їх вирішення.

Незважаючи на те, що значна частина населення має доступ до Інтер- нету, роль бібліотек не лише не зменшується, а навпаки - зростає. Як відомо, уся документна інформація рухається по формальних каналах комунікації. До основних офіційних каналів документної комунікації належать: видавнича, книготорговельна, бібліографічна й інформаційна діяльність, бібліотечна, архівна і музейна справи.

Бібліотеки мають величезний ресурс друкованих видань. Останнім часом створюється потужна електронна база, якою мають можливість користуватися всі бажаючі. Крім того, якщо людина не має можливості користуватися Інтернетом удома, вона це може зробити в бібліотеці. Таким чином, кількість потенційних користувачів Інтернету зростає.

Інформаційно-аналітичні служби бібліотек можуть запропонувати користувачам опрацьовану інформацію: питання політики, державного будівництва, економіки, культури, науки, безпеки; регіональний підхід; партійний; аналітика тощо. Це дає можливість фахівцям швидше знайти необхідну інформацію, познайомитися з різними точками зору, різним баченням шляхів вирішення проблеми.

Таким чином, бібліотека стає не лише місцем зберігання інформації, посередником передачі цієї інформації від комунікатора до комунікан- та, а й активним учасником комунікаційного процесу.

Список використаних джерел

Савіна Л. І. Комунікація як чинник розвитку суспільства : автореферат дис. канд. філос. наук : 09.00.03 / Л. І. Савіна. - О. : Одеський національний ун-т ім. І. І. Мечникова. - 2004.