УДК 070 (477) : 316. 346. 2 Ліна ЧЕРНЯВСЬКА,

мол. наук. співроб. НБУВ

Аналіз реалізації гендерної політики на базі матеріалів вітчизняних ЗМІ

Досліджуються деякі аспекти відображення гендерних питань в українських ЗМІ. Наголошується на актуальності теми гендерної рівності в процесі інтеграції України у світове співтовариство. Визначено проблемні гендерні зони, що потребують корекції з боку держави.

Протягом останніх років у світі відбулися суттєві зміни в сприйнятті гендерної проблематики, і відповідно змінилися й пріоритетні напрями реалізації політики відносно жінок і чоловіків, ставлячи наголос на необхідності впровадження принципу гендерної рівності у всі сфери політики. Принцип гендерної рівності розглядається сьогодні світовою спільнотою передусім як політичне питання, яке вимагає значно розширеної сфери застосування - не лише в інтересах жінок, а й в інтересах чоловіків і всього суспільства в цілому [1].

Слід зазначити, що Конституція України не тільки відкриває перед жінками широкий спектр можливостей щодо захисту своїх прав і свобод, а і трактує їх значно ширше і більш демократично, ніж міжнародні правові акти. Однак потрібно визнати, що в країні ще не відбулася зміна ідеології відносно проблеми становища жінок і чоловіків у суспільстві відповідно до світових тенденцій розвитку цього питання.

Вагомий вплив на формування гендерних цінностей і закріплення їх у свідомості мають засоби масової інформації. Вивчення їх матеріалів дає змогу встановити, як представляють і характеризують гендерну ситуацію в українському суспільстві працівники ЗМІ. Питанню гендерної специфіки матеріалів ЗМІ присвячені роботи українських дослідників: А. М. Волобуєвої, І. Кіянка, С. Ку шнір,Н. Ф. Остапенко,Н. М. Сидоренко, Т. І. Старченко, Р. І. Федосєєвої та російських науковців: Н. І. Ажгіхіної, О. А. Вороніної, О. М. Здраво- мислової, Г. С. Двіняніної, А. В. Кириліної та ін.

Національні експерти з гендерних питань констатують, що усвідомлення необхідності впровадження державної політики відносно рівності прав і можливостей жінок і чоловіків з позиції сприяння гендерній рівності, а не охоронній концепції поліпшення становища жінок, ще не властиво ні державним структурам, ні громадянському суспільству і обмежено, головним чином, рівнем Міністерства у справах сім'ї, молоді і спорту. Це значною мірою визначає основні проблеми функціонування національного механізму забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків.

Важлива роль у популяризації гендерних цінностей у суспільстві належить бібліотекам, які є інформаційними, культурними та освітніми закладами з величезними упорядкованими фондами. Перевагою наукових бібліотек у справі досягнення гендерного паритету в суспільстві є те, що оперуюючи великими масивами інформації, вони здатні надавати довідково-консультативні послуги на базі структурованої інформації з метою забезпечення принципу «кожному користувачу - потрібну йому інформацію». Тобто саме бібліотеки можуть стати ефективним посередником між владою - провайдером гендерної політики та громадянами. Це набуває актуальності, оскільки в сьогоднішньому українському суспільстві спостерігається формальний підхід дo занесення гендерних питань у порядок денний вищих органів державної влади, які, здається, акцентують увагу на гендерних питаннях під тиском міжнародних організацій, окрємих жіночих груп, з огляду на необхідність підтримувати певний імідж держави в очах міжнародної спільноти. Можливо, це відбувається тому, що провайдери гендерної політики не завжди можуть переконати суспільство в позитиві своїх ініціатив, до того ж стикаються з труднощами застосування теоретичних положень на практиці. Тож гендерна тема хоч і обговорюється час від часу в пресі, але, здається, особливого впливу на свідомість українського суспільства не має. Бібліотеки можуть підвищити обізнаність широких верств населення в гендерних питаннях.

Ці функції відповідають ідеї інформатизації сучасного суспільства, яку сьогодні, безперечно, пов'язують з бібліотеками.

Моніторинг ЗМІ дає можливість визначити проблемні гендерні зони сучасного українського суспільства, оцінити ступінь прийняття суспільством ідей гендерної рівності і на базі отриманих даних дає змогу ско- ригувати гендерну політику держави.

Так, відповідно до положень Закону України «Про забезпечення рівних прав і можливостей жінок і чоловіків», прийнятого 8 вересня 2005 р., рівні права жінок і чоловіків - це відсутність обмежень або привілеїв за ознакою статі, а рівні можливості жінок і чоловіків - рівні умови для реалізації рівних прав жінок і чоловіків. Під поняттям ген- дерна рівність розуміється рівний правовий статус жінок і чоловіків і рівні можливості для його реалізації, що дає можливість представникам обох статей брати рівну участь у всіх сферах життєдіяльності суспільства. Проте, на думку національних експертів, ухвалення закону про гендерну рівність навряд чи зможе кардинально змінити ситуацію з дискримінацією жінок в Україні, оскільки, по-перше, він не забезпечений реальним механізмом виконання, а по-друге, не передбачає санкцій у разі його порушення. Крім того, після ухвалення закону потрібно вносити додаткові зміни для забезпечення гендерної рівності в цивільний, трудовий і кримінальний кодекси України.

Як свідчить повсякденна практика, гендерний паритет, проголошений Основним законом України, у реальному житті часто порушується, а дискримінація жінок існує, хоча і переважно в латентному вигляді. Зокрема, спостерігаються факти, що свідчать про наявність проявів генде- рної дискримінації при прийнятті на роботу (найчастіше в приватному секторі економіки). Є свідчення, що при укладанні контрактів, особливо приватними підприємцями, роботодавці нерідко беруть з жінок зобов'язання не брати декретну відпустку. При цьому санкції проти роботода- вців-порушників не застосовуються. Факти прихованої дискримінації також часто зустрічаються в ЗМІ, зокрема в гендерно-упередженій рекламі і оголошеннях про