Оглядаючи зібрання плакатів Т. А. Лягцука, ми маємо можливість не лише відчути позицію майстра щодо рекламованого твору та виконавців головних ролей, а й побачити ставлення художника до кіно взагалі. Саме у кіноплакаті він втілює тематику, яка піднімається і висвітлюється у сучасному йому кіномистецтві - любов і ненависть, боротьба класового суспільстві і побудова нового життя, сімейні стосунки тощо.

Кіноплакати Т. А. Лягцука свідчать про надзвичайно широке, багате і розмаїте світобачення майстра, про його любов до історії, культури, літератури і не лише вітчизняної, а й зарубіжної.

Доробок плакатів майстра до кінофільмів умовно можна поділити на дві частини: плакати до художніх фільмів різноманітних жанрів та кінокомедій. Досить поширеною у кіномистецтві 60-70-х pp. стала екранізація літературних творів. Переглядаючи плакати, ми можемо простежити, як засобами плакатного мистецтва відбувається розкриття змісту та ідейно-тематичного спрямування фільмів, гцо, в свою чергу, говорить про розуміння та сприйняття класичної або ж сучасної літератури художником.

«Художник кохається в давньоукраїнському і сучасному мистецтві, захоплюється літературою, і може, в цьому криється секрет успіху бо творити справжнє мистецтво можна тільки на основі глибокого знання культури свого народу» [9]. Як приклад, серед плакатів Т. Лящука вирізняємо два аркуші, виконані до художнього фільму «Вечір на Івана Купала» - фольклорно-етнографічної феєрії, створеної 1968 р. на Київській кіностудії художніх фільмів за мотивами оповідань М. В. Гоголя та українських народних казок (авт. сцен, і реж. Ю. Іллєнко). Обидва аркуші є образними і стилістичними паралелями до фільму і вдало доповнюють один одного. В одному плакаті перед нами - образ головної героїні, яка є у той же час і уособленням образу тогочасної України; в іншому - у центрі оригінальної орнаментальної композиції у стилі народного мистецтва вміщено стилізований портрет головного героя. В аркуші до кінофільму за п'єсою І. Котляревського «Наталка-Полтавка» (1936 p., «Українфільм»; сцен, і пост. І. Кавалерідзе; перемонтаж студії ім. О. П. Довженка, 1969 р.) художник вводить у національне вбрання головної героїні мотиви народних вишивок. Стрічки, намисто, коромисло з відром - все це спрямоване на відображення тогочасного побуту українців. Саме в 60-х pp. основними виражальними творчими засобами художника стали стилізація, площинність, чітко виражена яскрава декоративність.

1971 р. на Кіностудії ім. О. Довженка за постановкою Леоніда Осики було здійснено екранізацію історичної повісті Івана Франка про боротьбу українських горян з військом монгольських загарбників у XIII ст. - «Захар Беркут». Фільм отримав на Всесоюзному кінофестивалі 1972 р. у Тбілісі премію за утвердження на екрані традицій народного героїчного епосу [ 1, с. 77]. У плакаті, створеному Т. Ляшуком, задум фільму, епічність і драма вибору між ганебним життям у рабстві і героїчною смертю в боротьбі за Вітчизну досить гостро звучить у величному монументальному, глибоко- психологічному образі головного героя, зображення якого займає майже всю площину аркуша. Автор стилізує шрифт, взявши за зразок давньоруський півустав.

Вміння знаходити глибоко національні образи з точки зору трактування сюжету виявляється і в інших плакатах роботи художника, зокрема до кінокартин «Міхай Хоробрий» (1973, Кіностудія «Бухарест», Румунія), «Дмитро Кантемір» (1974, «Молдова-фільм»), «Біля чортового лігва» (1981, «Молдова-фільм»).

Значною подією в історії українського кіномистецтва став фільм «Білий птах з чорною ознакою» (1970, Київська кіностудія ім. О. Довженка; сцен. Ю. Іллєнка та І. Миколайчука, реж. Ю. Іллєнко) - драматична історія сільської сім'ї на Буковині вирішена в образній стилістиці українського поетичного кіно. Картину вирізняє відмінна режисерська робота, а ціла плеяда талановитих акторів - JI Кадочникова, І. Миколайчук, К. Степанков, Б. Ступка - створили глибоко реалістичні і якраві образи, які надовго захопили і хвилюють глядачів дотепер. На VII Міжнародному кінофестивалі у Москві фільм був відзначений найвищою нагородою - Золотою медаллю [8]. Плакат Т. Лящука до названого фільму має якраво виражений національний характер і вирізняється не лише декоративністю, насиченим колоритом, оригінальним композиційним рішенням, спрямованим на максимальне розкриття змісту та провідної ідеї фільму, а й своєю символічністю. У центрі композиції - овал, який нагадує українську писанку , поділену навпіл, день і ніч (добро і зло). Контраст темного і світлого надає твору драматичного звучання. Силует красивої статної дівчини в українському національному вбранні із заломленною рукою викликає асоціації білого птаха з надломленим крилом. Права частина овалу складається з маленьких сюжетів; традиційні гуцульські музики, величні карпатські гори, смереки, і навіть трактор, який прозвучав у фільмі як один із найвиразніших образів звільнення Буковини, - все це пластично та гармонійно вписано у композиційний умовний малюнок, який схожий на декоративну різьбу по дереву.

Твори зарубіжної класики знаходять інтерпретацію у плакатних аріушах до художніх фільмів за однойменним твором Вільяма Шексггіра «Гамлет» (1964)таза його ж трагедією «Король Лір» (1971). До фільму «Король Лір» Т. Лягцуком було виконано два кіноплакати, в одному з яких, застосовуючи прийом уособлення, автор зосереджує нашу увагу на головному діючому персонажі, передаючи його характер і психологічний стан, а