Продовження наполегливих творчих шукань в роботі над кіноплакатами до фільмів-екранізацій творів класичної літератури спостерігаємо в аркушах Т. JI. Лящука до художніх стрічок за однойменними п'єсами О. М. Островського «Гроза» (1934, «Союзфільм») і А. П. Чехова «Три сестри» (1965, «Мосфільм»), а також за однойменним романом Ф. М. Достоєвського «Брати Карамазови» (1969, «Мосфільм»), У всіх трьох аріушах Т. Лящук виступає блисіучим майстром психологічного портрета.

Окрім плакатів до екранізацій творів класичної літератури Т. Лящук виконував аркуші до фільмів за тематикою сучасних літературних творів, зокрема до художніх фільмів за однойменним романом Ю. Бондарева «Тиша» (1964), за однойменною п'єсою К. Симонова «Четвертий» (1973, обидва - «Мосфільм»),

На екранах нашої країни демонструвалася велика кількість фільмів виробництва студій республік колишнього СРСР та зарубіжних країн. Підтвердженням цього є плакати, виконані Т. Лягцуком до кінокартин «Молодий повстанець» (1963, виробництво Інституту кіномистецтв і кінопромисловості (Куба)), «В резерві у смерті» (1964, Кіносудія ДЕФА (НДР)), «Особняк на Зеленій» (1964, виробництво творчого колективу «Сирена» (Польща)), «Смерть лихваря» (1967, «Таджикфільм»), художніх фільмів за мотивами творів С. Айні «Чорне сонце» (1971), «Хроніка ночі» (1972, обидва - «Білорусьфільм»), «Назустріч тобі» (1973, «Узбекфільм»), «Ущелина покинутих казок» (1974, «Вірменфільм»),

Як показує аналіз зібрання кіноплакатів Т. Лящука у цілому, художнику притаманне глибоке відчуття і розуміння особливостей жанру та стилістики кінотвору. Цей хист однаково виявляється у створенні плакатів як до творів народного епосу, так і до драм та комедійних фільмів.

Кінокомедія - один з найпопулярнішіх жанрів кіномистецтва до якого зверталися чимало видатних сценаристів, кінорежисерів, акторів. Переглядаючи плакати, виконані Т. А. Лягцуком до фільмів «Жених без диплома» (1963, «Грузія-фільм»), «Штрафний удар» (1963, Кіностудія ім. М. Горького), «Куховарка» (1966, «Мосфільм»), «Весілля в Малинівці» (1967, «Ленфільм»), «Непосиди» (1967, Київська кіностудія ім. О. Довженка), «Саша-Сашенька» (1967, «Білорусьфільм»), «Шельменко- денщик» (1971, «Ленфільм»), «Між високими хлібами» (1971, Одеська кіностудія), важко не помітити, що вона, комедія, є улюбленим жанром художника. Його плакати вирізняються дотепним гумором, гротеском та надзвичайно оригінальним вирішенням. Хотілося б звернути увагу на плакат до кінокомедії «Давній знайомий» (1969, «Мосфільм»), на якому зображення головного героя займає майже всю площину аркуша. Це свого роду був рекламний хід - одразу зацікавити глядача - адже ми можемо одразу визначити, що перед нами відомий і популярний актор Ігор

Ільїнський. Незважаючи на шаржоване зображення головного персонажу фільму актор легко впізнається, хоча автор плаката і не ставив за мету відтворити його портрет. Те ж саме можна сказати і про плакат до фільму «Між високими хлібами», де навіть у шаржованому портреті ми впізнаємо Євгена Леонова. Створені у кіноплакаті образи головних героїв фільмів «Шельменко-денщик» та «Штрафний удар» сприймаються як дружній шарж на актора Михайла Пуговкіна. Плакат до музичної кінокомедії «Весілля в Малинівці» вирізняє своєрідна лубочна інтерпретація та яскрава декоративність.

Говорячи про технічні засоби та прийоми мистецького вирішення плакатів Т. Лягцуком, слід наголосити, що найчастіше у своїй творчості художник користується прийомом уособлення. Зміст кінофільму, його провідні ідеї пов'язуються з образами головних діючих персонажів і втілюються саме в них. Цей прийом застосовується у вже згадуваних кіноплакатах «Король Лір», «Захар Беріут», «Шельменко-денщик», «Міхай Хоробрий» та ін.

В окремих аркушах митець використовує традиційний прийом інтерпретації кінокадра («Давній знайомий» (1969), «Іванів катер» (1973), «Блокада»), вдало доповнюючи його відсутніми у фільмі деталями, таким чином створюючи образоворчу паралель того чи іншого сюжету.

У композиційній побудові деяких плакатів присутній прийом фотомонтажу. Прикладом вдалого застосування цього є аркуш до фільму «Я, слідчий...» (1971, «Грузія-фільм»), в якому кадр із фільму органічно вписаний в об'єктив фотоапарата - атрибут роботи слідчого. Художник застосовує досить розповсюджений прийом у мистецтві плаката - динамічність зображення, яке досягається розміщенням композиції по діагоналі, що посилює сцену погоні з фільму.

Досить часто зустрічаємо у плакатах Т. А. Лягцука композиційний прийом поєднання крупнопланового зображення головного героя кінокартини із ескізно (неначе малюнок олівцем) накресленими епізодами фільму. В одних випадках такі ескізні малюнки, що є зображннями окремих сюжетів з фільму, розміщені в глибині композиції, а образи головних діючих осіб постають на їх тлі («Сибірячка» (1972, «Мосфільм»), «Назустріч тобі» (1973, «Узбекфільм»), «Міхай Хоробрий»), а в інших - вони розміщені навколо центрального зображення, що створює свого роду орнаментальну систему («Біля чортового лігва»), або раму по відношенню до головного героя («Дмитро Кантемір»),

Т. Ляшук надзвичайно майстерно володіє мистецтвом шрифта та його організації в зображальному просторі. У всіх без виключення аркушах він є гармонійним доповненням композиції, її невід'ємною частиною, а плакатні назви мають емоційно-асоціативну виразність. Вони будуються на активних для зорового сприйняття прийомах застосування художніх засобів, які стимулюють ті чи інші емоції глядача графічним зображенням літер, динамікою, ритмом, кольором або ж фактурою. Прикладом дотепного використання тексту у композиційній побудові є кіноплакат до ліричної кінокомедії «Куховарка», в якому напис із зазначенням жанру фільму стилізований як ручка черпака, а назва фільму виходить із того ж черпака у вигляді білого пару. Схожа ідея прозвучала і у плакаті до фільму «Весілля в