Не повторюючи сюжетних «ходів», встановлених драматургією, Т. Лящук знаходить свої власні, часом поєднуючи зображення головного героя, дане крупним планом, і ескізно накреслені епізоди фільму, відсунуті далеко вглибину («Міхай Хоробрий», «Назустріч тобі») чи введені в орнаментальну систему - як рама по відношенню до головного елемента плаката («Шельменко-денщик»), Але частіше нема й цього, і центральний образ постає нічим не «підтриманий», сам по собі призначений розкрити і задум фільма, і його стилістику, і ставлення до нього художника. Саме так вирішуються кращі кіноплакати Т. Лящука - «Чорне сонце» (1970) вже згадувані «Захар Беркут» і «Король Лір».

Художникові завжди вдається передавати час, епоху, дух та події відображуваної у фільмах доби. На це він майстерно спрямовує багатий мистецький арсенал художніх зображальних засобів, прийомів та символів. Так, у плакаті до фільму «На Київському напрямі» (1968, Кіностудія ім. О. П. Довженка) - у композиційному центрі - силуетні постаті солдата з гвинтівкою і речовим мішком та дівчини у момент прощання. Тривожно над куполами київських святинь палахкотять у небі шалені язики вогню, кидаючи кривавий слід на Дніпро. У кіноплакаті до художнього фільму за однойменним романом О. Чаковського «Блокада» (1971, «Ленфільм») - про географію та час подій говорять архітектурні мотиви, включені у композицію, назва фільму червоно-чорним об'ємним шрифтом винесена на передній план, багнети, як символ протистояння, чорні бомби на тлі блакитного неба - символу надії на мирне життя. У плакаті до кінокартини «На шляху до Берліна» (1969, «Ленфільм») верхню композиційну частину аркуша - погрудний портрет усміхненого воїна на червоно-чорному тлі, що символізує вогонь і дим війни, залишений підбитий танк - художник доповнює фотографіями ключових кадрів з фільму, відділених по горизонталі назвою, - відтак перед нами постає чітка картина воєнних подій 1945 року.

Робота у кіноплакаті була для Тимофія Андрійовича Лящука не випадковою чи епізодичною, він присвятив цьому майже 20 років творчого життя, а в 1963-1964 pp. кіноплакат кількісно навіть переважав над політичним.

Наведемо влучні слова відомого художника Василя Касіяна, вчителя митця: «Високе усвідомлення свого покликання, самовіддана творча праця висунули Т. Лягцука на одне з найбільш помітних місць в українському плакаті. Ідейна наповненість, лаконічність образів і виразність змісту, гармонійне поєднання яскравих барв, широке застосування зображальних метафор - усе це зумовлює і пояснює успіх творів Т. Лягцука ...Треба відзначити зусилля Т. Лящука, спрямовані на поліпшення справи видання плакатів у нашій республіці, все, що зробив він як пропагандист мистецтва плаката, але, насамперед, як вихователь молодих художників плаката, серед яких із задоволенням бачимо багато справжніх майстрів... » [7, с. 16].

Вважаючи основою людини її духовне начало, Тимофій Андрійович писав: «Тим, що я відкривав та відшукував у царині Духа для себе, і намагався впровадити в творчості, завжди прагнув поділитися з іншими. Це мабуть і дало мені змогу віддати викладацькій роботі 30 років. Я прагнув виховувати українських художників не за місцем проживання, а за Духом. І не моя вина, якщо обставини перешкоджали і мої намагання не зажди досягали мети. Тому своє творчо-ідейне кредо проголошував у напівжартівливій формі: «Через хутір в Європу!». Вважав і вважаю, що тільки поглиблене знайомство з народним мистецтвом (у якому закладені багатовікові традиції), дає міцну основу, на якій виховується досконалий смак, що не дає збитися на манівці. Оце і є хутір - вивчи досконало своє, а висока професійна форма (теза умовна і трохи натягнута) - Європа. І немає сумніву, що ця метода дозволила плакатам моїх учнів (ще з студентської лави) пробитися в Європу, про що свідчить їхня участь у міжнародних виставках та престижні нагороди» [18]. Саме з майстерні плаката, яку очолював Лягцук, вийшли такі відомі нині художники як В. Вітер, Р. Кириченко, М. Павлусенко, О. Штанго, В. Шостя, В. Бистряков, В. Франчук та ін., більшість з яких доторкнулися у своїй творчості і до мистецтва кіноплаката.

Звичайно, як і южен майстер, Т. Ляшук мав на цій ділянці як успіхи, так і складнощі. Невдач було значно менше, та вони все ж бути на тривалому творчому шляху хуцсвкника. Цього не заперечує і сам митець, адже всі вони мають своє пояснення. Це стосується, зокрема, тих плакатів, на виконання яких відводилося обмаль часу (сьогодні - на завтра), або ж художник не мав змоги ознайомитися з допоміжним матеріалом (сценарій фото кадрів з фільму тощо). Але разом з тим, незаперечним є те, що за багатим творчим доробком Т. А. Лящука вимальовується особистість, яка живе у постійному творчому пошуку і самовдосконаленні, особистість надзвичайно талановита, митець самобутній, який глибоко розуміє художню мову плаката, досконало володіє технікою графічного мистецтва і, зокрема, засобами плакатного мистецтва, майстер, який створив чимало виразних та емоційно насичених кіноплакатів, більшість з яких сіали вже класичними в історії українського плакату. Саме активні пошуки власного творчого стилю, висока