УДК 303. 645

Андрій ПОТІХА,

наук. співроб.

Удосконалення методів обробки інформації та використання ЗМІ з метою більш ефективного задоволення інформаційних потреб дистантних користувачів.

Стаття присвячена розгляду вдосконалення форм і методів діяльності ЗМІ, у тому числі партійних, у забезпеченні прав громадян на інформацію та формуванні громадської думки.

У постіндустріальному суспільстві влада інформації стає вирішальною в керуванні суспільством, оскільки переважна більшість громадян сприймає навколишній світ через і за допомогою ЗМІ. Таким чином, ЗМІ сьогодні перетворилися на один з найважливіших суспільних інститутів.

Хоча демократія неможлива без ЗМІ, їх свобода не повинна означати відірваності від суспільства і громади, інтереси і думки яких вони повинні висловлювати. В іншому випадку вони (ЗМІ) перетворюються на засіб політичного впливу їх власників і керівників, а всі інші громадяни позбавляються реальних можливостей публічного самовираження свободи слова.

Засоби масової інформації тлумачаться словниками як розгалужена мережа установ, які займаються збиранням, обробкою та поширенням інформації. У цю мережу входять теле-, радіопрограми, газети, журнали, інформаційні агентства, кінодокументалістика. Сьогодні в політичних процесах багатьох країн світу починає активно використовуватися також і Інтернет, особливість якого полягає в тому, що він дає змогу встановити зворотний зв'язок політиків зі своїми виборцями. Саме політика, як сфера суспільної діяльності, найбільше потребує засобів масової інформації для встановлення і підтримки постійних зв'язків між її суб'єктами, оскільки вона неможлива без опосередкованих форм спілкування і спеціальних засобів зв'язку між різними носіями влади, а також між державою та громадянами. Тому ЗМІ дедалі більше виступають не лише необхідною ланкою передачі інформації у системі механізмів політики, але й нерідко її творцем.

Водночас для більшості громадян ЗМІ є найважливішим джерелом інформації про діяльність органів державної влади, події та процеси, що відбуваються в державі та у світі. Виходячи з цього, будь-яка інформація, незалежно від того, якої сфери вона стосується, спрямована не тільки на інформування аудиторії, але й на формування ціннісних орієнтацій особи і суспільства. Отже, ЗМІ виступають одночасно і продуктом громадської думки, і силою, що її формує. Саме в цьому полягає специфіка діяльності мас- медіа [1].

Серед засобів масової інформації вагоме місце відводиться партійним виданням. Вони є посередником між журналістом, дописувачем і аудиторією. У процесі функціонування засоби масової інформації здійснюють двобічний зв'язок між комунікатором (тим, хто надає інформацію) і реципієнтом (тим, хто її сприймає), іншими словами, відбувається своєрідне спілкування, але не особи- стісне, як у повсякденній практиці, а з допомогою масових форм зв'язку. Між комунікатором і реципієнтом існує технічний канал зв'язку.

Журналістика, як засіб масової інформації, разом з тим є виразником інтересів суспільства, його різних соціальних груп, категорій, окремих особистостей. Зрозуміло, що діяльність засобів масової інформації, зокрема партійних видань, має важливі суспільно-політичні наслідки, оскільки характер масової інформації, адресованої аудиторії, визначає значною мірою її ставлення до дійсності і напрям соціальних акцій.

Засоби масової інформації здійснюють серйозний вплив на суспільство, його стан і розвиток. Вони можуть сприяти прогресу або гальмувати його.

Звичайно, будь-яка свобода має свої береги. Своєрідним берегом свободи слова виступають об'єктивність, істинність, достовірність, доказовість інформації, які грунтуються на чесності, порядності, відповідальності перед законом. І ще гласність, свобода слова гарантують право на спростування брехливої інформації. Кожна демократична країна має певну систему законів, конституційних положень, які регулюють відносини між засобами масової інформації і суспільством, між журналістом і державою, між видавцем і аудиторією.

Партійні видання часто називають колективними пропагандистами та агітаторами. Інформація в тлумаченні партвидань набуває нерідко відчутно тенденційного забарвлення. Тому користувач такої продукції має ставитися до неї обережно. Але без партійних видань неможливе цілісне уявлення про ідеологію, програмні засади та стратегію і тактику партій.

Вплив ЗМІ на масову свідомість учені визначають як «влада медіа» - «соціальні відносини між групами та інститутами, включаючи контроль більш могутньої групи або інституту над діями та розумом членів менш могутньої групи». У такому дискурсно орієнтованому визначенні спеціальний акцент робиться на можливостях медіа переконувати: «Тільки деяка частина слухацької і глядацької аудиторії зберігає мінімум автономії та незалежності в користуванні інформацією, яку вона одержує через ЗМІ» [2].

Поняття «позитивне - негативне», «брудне - чисте», «руйнівне - конструктивне» об'єктивно присутні в складі будь-якого політичного тексту, але коли протистояння понять стає більш інтенсивним та жорстким, а в суспільстві бракує інформаційних технологій, відбувається закономірне зміщення від методів переконання в бік впливу на емоції електорату. «Використання емоційно забарвлених слів у пресі сприяє виникненню емоцій у чи- тачів»[3].

Саме це при спеціальній подальшій розробці сприяє науковій організації агітаційно-пропагандистської роботи в плані впливу на аудиторію, коли активізація емоційного прошарку лексики тексту пробуджує в масах певні емоції. Таке явище в наукових колах називають «навіюванням або мовною сугестією» [4].

Партійна публіцистика в гострі, відповідальні моменти життя країни супроводжується неодмінною семантичною актуалізацією оцінності, а якість політичної оцінки залежить від позиції газети, точніше її партії-засновниці. Різні ідеологічні настанови газет диктують використання одних і тих самих слів у кардинально різних значеннях - то з позитивною, то з негативною оцінкою. Але пояснити це можна тільки тим, що там, де є інтерес, не може бути байдужості.

«Головна мета політдискурсу - вплив на суспільну думку і переконання, що влада повинна чи не повинна належати