У демократичній, правовій державі кожен громадянин має гарантоване законом право знати про все, що в ній відбувається. Як слушно підкреслюється в численних дослідженнях, як це випливає із повсякденної практики, без свободи слова немає демократії, без демократії немає свободи слова. У свою чергу, свобода слова і демократія неможливі в наш час без вільної, незалежної преси.

Засоби масової інформації в демократичному суспільстві виконують функцію діалектично протилежного стосовно «влади» полюса, а не тільки інструменту пропаганди. Це, як засвідчує досвід, далеко не просте завдання. Досить згадати гострі ремствування на пресу з боку представників влади та й просто громадян. Причому влада міняється - на зміну призначеним зверху приходять обрані демократичним шляхом, а суть звинувачень залишається майже незмінною.

Політичні партії України разом з державними інститутами виступають головними складовими елементами політичної системи суспільства. Головна мета діяльності політичних партій сформульована в Конституції України: «Сприяння формуванню і вираженню політичної волі громадян» .

Особливе місце в цьому процесі відводиться партійним ЗМІ. «Уся історія вивчення масової комунікації ілюструє постановку дослідницького питання про ЗМІ як інструмент впливу на маси, бо то природна функція ЗМІ: забезпечити суб'єктно-об'єктні стосунки між мовцем та масовою аудиторією з метою впливу на об'єкт у контексті масової поведінки», - наголошує на природності сугестивної функції ЗМІ професор В. Різун [6].

Проте суть демократії не тільки в тому, що представники влади обираються демократичним шляхом, а й у тому, що вони підзвітні виборцям. Публічне обговорення дій, учинків, політики тих, у чиїх руках влада, - запорука того, що власть імущі не будуть цією владою зловживати. Жоден з диктаторів не допускає навіть думки, що його вчинки можуть бути піддані публічній критиці. Відчуття безкарності за свої вчинки - одне з найбільш згубних для суспільного організму. Воно призводить до застою, загнивання. Істотною ознакою тоталітаризму є відсутність опозиції, у тому числі вільної преси, яка за своєю природою, за призначенням протистоїть волюнтаризму, зухвальству влади.

Демократичне суспільство наділяє працівників засобів масової інформації великими правами, але останні несуть і велику відповідальність перед суспільством. Недопустиме зловживання свободою слова.

Інформаційна ефективність діяльності ЗМІ може бути вивчена й оцінена тільки в зіставленні з метою, яку ставить суспільство перед цими засобами. Виконання цього завдання нерозривно пов'язане з більш точним обліком потреб людей, їх зростаючих соціальних, духовних і політичних запитів. Увага соціологів до цього аспекту ефективності останнім часом помітно зросла. Задоволення інформаційних потреб аудиторії необхідно включати до завдань комунікатора як метазасіб для досягнення інших, управлінських завдань масового впливу.

Дослідження інформаційних потреб виходить з їх типології: загально-психологічні, комунікативні, наукові, інформативні. Виявлення ступеня їх задоволення - першочергове завдання. Інформаційні потреби варто розглядати як потреби в повідомленнях визначеного змісту й форми, що потрібні людям для орієнтації в навколишній дійсності, уточнення сформованої в них картини світу, для вибору лінії поведінки і вирішення проблемних ситуацій, для досягнення внутрішньої рівноваги й гармонійності із соціальним середовищем. Без задоволення цих потреб неможлива цілеспрямована розумна діяльність людини. Тому ступінь розвитку інформаційних потреб і їх задоволення тісно пов'язані з соціальною активністю людини. Як показують дані соціологічних досліджень, найбільш інтенсивно розвинуті й усвідомлені інформаційні потреби в групах аудиторії з вищим ступенем соціальної активності: членів виборних органів, громадських організацій, позаштатних авторів ЗМІ тощо. Це ще раз підтверджує важливість включення до критеріїв ефективності ЗМІ їх ролі в задоволенні інформаційних потреб населення.

Як і будь-які інші потреби, інформаційні спонукають до активної діяльності. Якщо вони не задовольняються повідомленнями, що передають ЗМІ, то аудиторія або шукає потрібну інформацію з інших каналів, або зменшує потреби в такій інформації, а отже, і свою активність у цій сфері. Тому важливо знати, яким чином задоволення (чи незадоволення) визначених інформаційних потреб може вплинути на характер і ефективність повсякденної діяльності людей, на їхню активність у різних сферах громадського життя.

Адже вплив інформаційної діяльності ЗМІ за допомогою радіо, преси і телебачення на суспільну свідомість вимірюється не кількістю (чи навіть якістю) «дбайливо обрамлених» картинок, а здатністю цих засобів спонукати особистість, соціальну групу включитися в діяльність суспільства на різних рівнях - від безпосереднього, найближчого оточення, до суспільних рухів світового масштабу.

Найважливіший стратегічний ресурс сучасного світового розвитку - інформація. Як свідчить багатий досвід, виграє той, хто має найширший, найповніший, необмежений доступ до джерел інформації. Управління без інформації - безглуздя, бо всім і завжди потрібна найповніша, своєчасна та цілеспрямована інформація для прийняття термінових рішень з конкретної, а не будь-якої проблеми. Коли ж ці та інші вимоги не виконуються, рішення приймаються не найефективніші, з більшим ступенем ризику, що часто призводить до великих збитків.

Сучасний рівень складності завдань, що вирішуються за допомогою інформаційних систем, постійно зростає. Саме тому цілком логічно чекати подальшої оптимізації вже існуючих інформаційних систем соціально-політичного характеру, спрямованих на функціональне забезпечення вирішення різнобічних питань: від автоматизованого збирання й інтерпретації інформації до управління, проектування, моделювання й прогнозування різноманітних суспільних процесів.

Вивчення інформаційних потреб органів законодавчої та виконавчої влади свідчить, що в процесі