«Процес пізнання, сприйняття нового, - вважає він, - це процес підведення, механічної підгонки ще невідомого явища, факту під стійку загальну формулу або образ». Відбувається стандартизація явища, що є нормою, законом для мислення людини.

Стереотипи ефективно керують усім процесом сприйняття, будучи еталоном оцінки і відповідно захисту особи, яка, безумовно, входить до певної групи. Соціальні стереотипи сприяють загальному процесу тлумачення соціально-політичної єдності групи. Стереотипи, що виступають як стимул, мають викликати у людини реакцію - відчуття симпатії чи антипатії, страх або гнів, любов або ненависть відносно тих чи інших соціальних явищ.

У. Ліппман вважав, що для кожної категорії людей властиві свої стереотипи, і антагонізм між людьми визначається не їх класовим становищем, не різним ставленням до засобів виробництва, а «відмінністю між їхніми стандартами стереотипів». Відповідно, на його думку, об'єднувати людей може і «єдиний символ».

Відповідний набір символів та стимулів впливає на людину, з одного боку, укорінюючи її віру в існуючий лад, викликаючи позитивні емоції - схвалення, симпатію, а з іншого - викликаючи негативні емоції - відчуття страху, ненависті, гніву до всього, що цьому ладу загрожує. Психологічна дія за допомогою таких емоційно забарвлених моделей матиме ефект, тому що той вплив, який «створюють і підтримують стереотипи», є «найглибшим і найтоншим».

У. Ліппман говорив про необхідність спрощення, стереотипізації, підгонки складного, нового під просте і відоме, вважав, що, наприклад, редактору, який має справу з новинами, просто неможливо обійтися «без стандартизації, без стереотипів, без рутинних думок», «без безжального ігнорування тонкощів».

Головною причиною необхідності використання стереотипів, на його думку, є необхідність економії часу і зусиль, адже коли складні ідеї втілюються в спрощеному узагальненому образі, то для їхнього сприйняття й осмислення потрібно менше часу і зусиль. Проте, з іншого боку, стереотипи відучують людину аналізувати явища, критично їх оцінювати, привчають приймати їх беззастережно.

Такі характерні властивості стереотипу - емоційного символу - як стійкість і упередженість можуть сприяти перетворенню його на ярлик, забобон, упередження, які надто складно зруйнувати.

У початковому періоді досліджень проблематика стереотипу розглядалася з точки зору помилкових, алогічних і недосконалих утворень або упереджених думок: «картинки в голові», «емоційний символ», «фіксований образ». Пізніше стереотипізація стала розглядатися як необхідний і найважливіший когнітивний процес, що опосередковує поведінку людини, допомагаючи її орієнтації в процесі пізнання. Стереотип стали вважати атрибутом реальної людської психіки, а «стереотипізовані» поняття, оцінки і категорії - як закріплені в масовій свідомості «згустки» суспільного досвіду, як властивості і явища, які можуть повторюватись.

Наприклад, американський соціолог К. Янг у книзі «Соціальна психологія» услід за У. Ліппманом абсолютизує стереотипи, стверджуючи, що класові ідеології складаються «із стереотипів, соціальних міфів і легенд». Набір стереотипів, на його думку, допомагає «у визначенні минулих, теперішніх часових і майбутніх ситуацій».

Більшість дослідників дійшли висновку, що стереотипи можливо впроваджувати у свідомість мас за допомогою ЗМІ. При цьому формування стереотипу проходить три етапи, унаслідок чого складний об'єкт зводиться до схеми і добре відомих ознак. У книзі «Засіб для мільйонів» Р. О' Хара називає ці три етапи: перший - «вирівнювання» (leveling), другий - «посилення» (sparpening), третій - «асиміляція» (assimilation). Спочатку складний диференційований об'єкт зводиться до декількох готових, добре відомих форм (ознак), а потім до виділених характеристикх об'єкта додається особлива значущість порівняно з тією, яку вони мали, будучи складовими елементами цілого. Нарешті, вибираються «вирівняні» і «посилені» риси об'єкта для побудови образу, близького і значущого для певного індивіда. Звична до ситуації людина реагує автоматично, а «інтенсивність реакції, на думку О'Хари, залежатиме від інтенсивності емоційної дії, від мистецтва маніпулювання стереотипами».

У дослідників, які працювали над даною проблематикою пізніше, немає однозначного погляду на природу і суть стереотипу. Одні вважають, що стереотипи масової свідомості завжди є спеціально організованими і функціонують на основі певних соціальних замовлень. Вони залежать від завдань соціалізації, а не від стихії чуттєвої природи сприйняття. Інші у формуванні стереотипу віддають перевагу значенню чуттєвого досвіду. Треті, погоджуючись з тим, що стереотипне мислення утворилося стихійно, підкреслюють, що стереотипи підтримуються свідомо, з допомогою спеціально й історично упроваджуваних у буденну свідомість апріорних суджень, які поступово пронизують усі сфери життя і, насамкінець, набирають сили етичного закону або правил співіснування, що мають історичне значення. Думка французького соціолога П. Рикера, можливо, є найперспективнішою при вивченні феномену стереотипу.

Одним з головних моментів вивчення феномену стереотипу є проблема співвідношення його стійкості й мінливості. Ряд дослідників (К. Макколі, М. Сегал), звертаючи увагу на стійкість стереотипів, зазначають, що інформація, яка спростовує стереотип, розглядається переважною більшістю людей як виняток, що підтверджує правило.

Розглядаючи соціальні функції стереотипу, Д. Теджфел відзначає ряд моментів:

Люди з легкістю виявляють готовність давати широким соціальним групам недиференційовані, грубі і упереджені оцінки.

Ці характеристики відрізняються стабільністю протягом тривало - го часу.

Соціальні стереотипи змінюються залежно від змін у соціальному, політичному, економічному житті суспільства, але цей процес відбувається дуже повільно.

Соціальний стереотип стає більш виразним і ворожим, коли виникає ворожість між соціальними групами.

Соціальні стереотипи встановлюються дуже рано і використовуються дітьми задовго до