роль у період виборчих кампаній. На думку фахівців, «вирішальна частина будь-якої передвиборної агітації - це кампанія в засобах масової інформації, яка більшістю виборців не сприймається як виборча кампанія, бо вона проводиться постійно. Вона являє собою політику як таку. Через неї виборці дізнаються про політичні події, читають коментарі до них, стають свідками політичних дебатів між політиками та партіями» [3].
Партійна преса є однією зі складових частин демократичного світобачення, а роль, яку вона відіграє у процесі демократичних перетворень, зокрема становлення багатопартійної системи, є набагато важливішою, ніж це може здатися на перший погляд [4].
Науковці переконані, що для побудови «відкритого суспільства» обов'язковою умовою є відкритість мас-медіа: оскільки таке суспільство ґрунтується на засадах самозбереження та безпеки нації, на визнанні самоцінності особистості, людських спільнот. У відкритому суспільстві і преса має бути вільною, тобто, саме вона має забезпечувати прозорість державних, політичних, економічних та культурних інституцій для громадянського суспільства - у цьому і полягає унікальність та винятковість ролі засобів масової інформації в демократичній державі [5].
Великого значення набуває роль преси у формуванні політичної культури та політичної свідомості. Партійна преса, як і решта ЗМІ, має чималий вплив на поведінку, погляди та думки людей. Як зазначав професор А. Москаленко, специфіка цього впливу полягає в тому, що «маємо справу з такою формою літературної діяльності, яка дає відображення актуальності із своєрідною історіографією самої діяльності, яка надає можливість розібратися в суспільних процесах і має своїм завданням пояснювати ці процеси і таким чином передавати колективний досвід, направляти людей до свідомої політичної діяльності» [6].
Преса є не лише джерелом інформації, а може бути й важливим джерелом знань, яке містить на своїх шпальтах наукову інформацію. Щодо партійної преси, то багато експертів досить негативно ставляться до такого роду видань, які, на їхню думку, є лише пропагандистами партій. При цьому експерти відзначають, що партійна преса ще мало вивчена.
За їх словами, ніхто не знає точно навіть кількості партійних видань. Держкомітет оперує переважно зареєстрованими виданнями, а скільки насправді видається газет - мало кому відомо. Партійна преса в незалежній Україні зароджувалася й розвивалася разом з партіями-засновниками. Процес цей набув з начних масштабів уже в другій половині 90-х років ХХ ст. До 2002 р. кількість партійних видань досягала 270. Проте переважна їх більшість виходила в період виборчих кампаній і виконувала роль агітаційних листівок.
Як відомо, політична партія в політичній системі суспільства є важливим і необхідним елементом здобуття, впливу та здійснення політичної влади. Вона є тим інститутом політичної системи, що акумулює і висловлює політичні інтереси тих чи інших суб'єктів політики, які спрямовані на з добуття або утримання державної влади, крізь призму їхніх ідеологічних засад.
Основним засобом агітації за ту чи іншу політичну силу були друковані видання. Провладні партії, які мали більший доступ до різних видів ЗМІ, мало видавали партійних газет. Натомість «опозиційні» партії значно більше приділяли уваги друкованим виданням, засновниками яких вони були. Зокрема, найбільше партійних видань започаткували КПУ, СПУ, НРУ, УНП.
У процесі демократичних перетворень «опозиція» отримала доступ до інших ЗМІ, тому припинила витрачати кошти на газети, які мало хто читав. Починаючи з 2003 р., кількість партійних видань різко скоротилася і на 2009 р. налічує не більше 100. І процес скорочення триває. Зміст партійних видань не зазнав значних змін. Більшість з них мають пропагандистський характер і залишаються заангажованими.
Проте спроби йти цивілізованим еволюційним шляхом уже сьогодні роблять деякі вітчизняні політичні партії. Скажімо, декілька років, особливо у періоди виборчого затишшя, дотримується формату поміркованого громадсько-політичного ЗМІ тижневик Народно-демократичної партії «Україна і світ сьогодні», деякі інші видання партій центристського і правоцентристського спектра.
Важливу інформацію розміщують на своїх шпальтах і газети лівого спрямування: «Комуніст», «Товариш» та деякі інші. Разом з пропагандистськими матеріалами в них друкуються різні документи та інформація, яка може бути цікавою для дослідників.
Деякі партійні видання стали багатоплановими й унікальними історичними джерелами як за змістом, так і за формою подачі відомостей, засобом інформування суспільства про програми політичних партій, діяльність органів державної влади, громадських, просвітницьких організацій. Усі важливі питання політики, економіки, культури відображаються пресою.
Партійна преса надає дослідникам з могу екстраполювати на день сьогоднішній історичний досвід засвоєння національних культурних цінностей як джерела корисних ідей. Та у вітчизняній історичній науці ще й досі нема спеціальних комплексних досліджень, що розкривали б загальні тенденції становлення і функціонування періодики України, її специфічності як історичного джерела, розвитку національної культури. Більше того, донедавна велика кількість періодичних видань перебувала в спецсховищах і була недоступною для більшості дослідників. Зокрема, значна частина партійних видань не була введена до наукового обігу. Це зумовлює потребу прискорити пошук та облік видань в усіх можливих місцях їх зберігання, створення повноцінного бібліографічного покажчика.
Серед актуальних завдань історичної науки чільне місце посідає необхідність виявлення, публікації, введення до наукового обігу нових джерельних свідчень, удосконалення методики дослідження. Дослідження періодики з погляду джерелознавства становить великий науковий інтерес для фахівців при розробці питань створення наскрізного конструктивного демократичного стрижня державницької, національної та суспільної ідеології України. Опанування основних джерел з історії національного культурного простору є актуальним завданням сучасної історичної науки, її системного підходу до вивчення минулого.
Великі обсяги