Що стосується підлітків шостих-сьомих класів, то відповіді їх були майже одностайними: "Ніндзя-Черепашки", "Бетмен", "Людина-павук", "Шрек", "Пригоди Аладдіна". З усієї кількості опитаних тільки один підліток полюбляє дивитися "Пригоди в Простоквашино", два підлітки - "Ну, постривай!", і два надали перевагу радянському "Чебурашці".

А з такими "шедеврами" сучасної американської мультиплікації як "Сімсони", "Покемони" та "Футурама" знайомі всі підлітки без винятку, і вони вважають їх веселими і забавними. Що ж до студентів, то їм ці мультики не подобаються.

Отже, як бачимо, сьогодні до університетів прийшло покоління студентів, виховане, в основному, на діснеївській мультиплікацї, хоча радянські мультфільми їм також не є чужими. А контент-аналіз їх письмових робіт дозволяє зробити висновок, що ці молоді люди здатні критично оцінити якість та виховний вплив того чи іншого медіа-продукту, який пропонується засобами масової інформації.

Щодо підлітків, то тут ситуація очевидна. Герої мультфільмів, які вони сьогодні дивляться, є нереальними, неестетичними, а ситуації змальовані в цих мультиках, нежиттєві. А це означає, що через п'ять-шість років до університетів прийдуть молоді люди, виховані на незрозумілих вчителям і викладачам ідеалах.

Не можна також не зважати на той факт, що більшість цих мультфільмів озвучується українською літературною мовою. Тож постає ціла низка питань: невже це держава заохочує своїх майбутніх громадян до перегляду такої низькопробної телепродукції, не створюючи при цьому ніякої альтернативи? Кому потрібно, щоб підростаюче покоління нашого суспільства через декілька років перетворилося на морально хвору націю? Ті фахівці, від яких залежить закупівля і трансляція таких мистецьких витворів, як "Сімсони", "Котопес" та "Південний парк", мають своїх дітей та онуків? І, врешті-решт, невже відсутність будь-якої цензури на мультики, дитячі фільми та комп'ютерні ігри - це і є свобода слова?

Спробуємо сформулювати деякі поради батькам, яким не байдуже моральне здоров'я їхньої дитини, з допомогою сучасного науковця Т.Кравченко:

насамперед, намагайтеся викликати у дітей негативне ставлення до вчинків, небезпечних або шкідливих для суспільного життя (насильство, вбивство);

залучайте дітей до аналізу реальних ситуацій, власних вчинків і поведінки інших, а також сцен людського життя, представлених на телеекранах;

залучайте дитину до різноманітних справ, щоб вона не мала багато вільного часу, яким би не знала як скористатися;

установіть за правило уточнювали час і можливості перегляду дітьми телепрограм, користування комп'ютером;

намагайтеся знайти такі телепрограми та медіа-тексти, що вміщують пізнавальну інформацію, розкривають моделі моральної поведінки;

показуйте приклад дітям через своє власне захоплення деякими програмами чи фільмами, розмірковуйте в присутності дітей, обговорюйте з ними ідеї, сюжети та все інше, що бачите на телеекрані;

спостерігайте за поведінкою дітей у процесі перегляду фільмів, організовуйте діалог з ними, виявляйте причини зацікавленості деякими видами мас-медіа;

формуйте у дітей "імунітет" до агресії, що зображується в засобах масової інформації, нейтралізуйте їх негативний вплив на особистість шляхом періодичних розповідей, міркувань про те, що телебачення зображує дійсність нереалістично і значною мірою надумано, що

агресія не повсюдна і не така дійова, якою вона висвітлюється в засобах медіа;

залучайте дітей до перегляду телепрограм, що висвітлюють технологію створення фільмів, виступи кінорежисерів, акторів фільмів, давайте їм зрозуміти, що вони часто засвідчують нереальність, надуманість багатьох сюжетів, застосування спеціальних ефектів, що підсилюють жорстокість, насильство, брутальність для емоційного впливу на глядача;

при надмірній прив'язаності дітей до фільмів, телепрограм зі сценами насильства переглядайте цю медіапродук- цію разом з дітьми і скеровуйте їхню увагу та переживання на головній ідеї змісту, позитивних моральних вчинках, соціальних цінностях, що розкриваються на екрані;

привчайте дітей до творчості, це спонукатиме їх дивитися на засоби масової інформації як на продукти діяльності людини;

створюйте разом власні творчі продукти (малювання, ліплення, складання віршів, створення відеофільмів, власних поетичних збірок тощо), це змінює ставлення учнів до ЗМІ, зумовлює їхні інтереси до них як результату діяльності людей;

- обговорюйте технології виробництва медіапродукції, переорієнтовуючи увагу дітей зі сцен насильства, агресії на оцінку засобів, прийомів їхнього зображення [10 ]. Підбиваючи підсумок, можна із впевненістю говорити про засоби масової інформації як про одне із найвпливовіших інституцій соціалізації сучас-ного підростаючого покоління. Результати проаналізованих досліджень дозволяють говорити про наявність взаємозв'язку між медіа- продукцією та подальшою поведінкою осіб підліткового та молодіжного віку. Відеоматеріа- ли та комп'ютерні ігри, що заполонили сьогодні життя дітей, підлітків і молоді, створили стиуацію, коли підростаюче покоління утопає у вирі інформації, що хлинула на них, створюючи тим самим небезпеку не тільки для фізичного, й дляморального здоров'я. Усе це дозволяє говорити про необхідність не тільки подальших наукових досліджень даної проблеми, а й вирішення її на різних рівнях адміністративного впливу задля прийняття певних цензурних та профілактичних заходів. Тим більше, що досвід перетворення засобів масової інформації з "ворога" на "помічника" вже створений в деяких закордонних країнах. Маємо усвідомити, що тільки зміцнення морального здоров'я підростаючого покоління сьогодні є запорукою не лише спокійної старості їхніх батьків, але й 

ЛІТЕРАТУРА

Абраменкова В. Половая дифференциация и сексуализация детства: горький вкус запретного плода // Вопросы психологии. - 2003. - №5. - С. 103-120.

Автореф. дис ... канд. філософ. наук: