УДК 323.291

Акайомова А.В.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ЗМІ В УМОВАХ ДЕМОКРАТИЧНИХ ПЕРЕТВОРЕНЬ

З погляду теорії' демократичних перетворень доводиться думка щодо діяльності та функціонування теоретико-методологічних основ засобів масової інформації. Авторка узагальнює зарубіжний досвід відносин влади і преси з метою вивчення можливостей його ефективного використання.

Ключові слова: засоби масової інформації, комунікація, інформаційно-комунікативні відносини, парламент, соціально-політичні інститути, демократія.

С точки зрения демократических преобразований доказывается мысль о деятельности и функционировании теоретико-методологических основ средств массовой информации. Автор обобщает зарубежный опыт отношений власти и прессы с целью изучения возможностей его эфективного использования.

Ключевые слова: средства массовой информации, комуникация, информационно- комуникативные отношения, парламент, социально-политические институты, демократия.

From point of theory of democratic transformations there is an idea in relation to activity and functioning of teoretico-methodological bases of mass medias. An author summarizes foreign experience of relations of power and press with the purpose of study of possibilities of his effective use.

Key words: mass medias, communication, informatively communicative relations, parliament, socio-political institutes, democracy.

Засоби масової інформації та парламентаризм іманентно є головною опорою народовладдя в демократичному суспільстві, про що свідчить історична практика і повсякденна дійсність. Саме ці інститути забезпечують безпосередню участь широких верств населення в управлінні державою: парламент як представницький орган, а демократичні ЗМІ як орган інформаційного контролю за діяльністю владних структур з боку цивільного суспільства.

Під інформаційним контролем у даному контексті слід розуміти не тільки всебічне висвітлення діяльності всіх функціонуючих соціальних інститутів, але й можливість ЗМІ надавати трибуну для широкого обговорення суспільно значущих проблем і тим самим впливати на ухвалення державних рішень на користь суспільства в цілому.

Не дивлячись на сутнісну близькість даних інститутів демократії - бути виразниками інтересів народу, взаємини цих інститутів як в Україні, так і за кордоном не завжди були конструктивними.

Вітчизняна практика взаємодії парламенту та ЗМІ унікальна і багато в чому відрізняється від західної. Це пов'язано з особливостями історичного розвитку. Парламент як форма представницької влади з'явився, наприклад, у Великобританії, раніше газет, а англійський парламент існував вже в середні століття. У багатьох країнах Європи періодичний друк хронологічно не набагато випередив виникнення органів представницької влади. У Російській імперії має місце інша тенденція: перша газета установлена в 1702 році, а перша Державна Дума була скликана тільки в 1906 році, тоді як реальний парламентаризм почав функціонувати в Україні лише в 90-ті роки XX століття.

В умовах перетворень суспільно-політичної системи, пов'язаних із трансформацією централізованої авторитарної держави в правову демократичну, відбувається переоцінка ролі багатьох соціальних інститутів, зокрема ЗМІ. Історичним досвідом доведено, що успішне реформування засобів масової інформації можливе тільки за підтримки діяльності органів державної влади, а також з боку широкої громадськості. Цей процес може бути забезпечений лише шляхом конструктивної взаємодії влади і преси, що забезпечує суспільний діалог. Взаємини влади і преси є також мірилом політичної культури і політичної зрілості суспільства.

Актуальність теми дослідження визначається наступними обставинами:

по-перше, необхідністю формування теоретико- методологічної основи дослідження системи взаємо- зв'язків між громадською думкою та ЗМІ в умовах демократичних перетворень;

по-друге, потребою модернізації та оновлення таких соціально-політичних інститутів, як парламентаризм і ЗМІ - необхідних і вирішальних умов існування демократичного суспільства. Від їх взаємодії багато в чому залежить розвиток країни, який робить цю проблему актуальною як для наукового знання, так і для суспільної практики;

по-третє, зростаючою роллю засобів масової інформації в суспільному розвитку. ЗМІ стають ефективним каналом інформування суспільства про діяльність влади, реальних процесах у суспільстві, його реакції на дії влади. Одне з найважливіших завдань, що стоїть перед ЗМІ на сучасному етапі, - формування правової свідомості, підвищення правової культури громадян країни;

по-четверте, необхідністю обґрунтування в умовах політичної модернізації й формування інформаційного суспільства важливості ефективного управління суспільними відносинами за допомогою інформації та комунікації в цілому, а також управління інформаційно-комунікативними відносинами на основі потенціалу інформаційної політики;

по-п'яте, особливою роллю засобів масової інформації в ефективності державного управління в умовах політичної модернізації суспільства. Цей процес багато в чому залежить від того, наскільки в діяльність органів влади інкорпоровані нові принципи взаємодії в системі «суспільство - ЗМІ - влада». Слід констатувати, що сьогодні в цій системі ще не подолані серйозні суперечності. Це викликано тим, що, по-перше, йде становлення вільних ЗМІ, по-друге, удосконалюється законодавча влада, по-третє, йде побудова цивільного суспільства.

Проблеми взаємодії засобів масової інформації і законодавчої влади в пострадянський період привертають до себе пильну увагу як з боку широкої громадськості, так і з боку дослідників.

У результаті реформ 90-х років ХХ століття преса зазнала революційної трансформації, основними чинниками якої стали приватизація та комерціалізація, політизування, відміна цензури та нове розуміння суті свободи друку, формування адекватної запитам сучасного суспільства типологічної моделі ЗМІ.

Ці явища проаналізовані у працях, пов' язаних як з фундаментальними теоріями інформаційного суспільства в цілому, так і з дослідженням інформаційних процесів в українському суспільстві [1]. В останні роки разом із західними ученими, такими як Д. Белл, М. Кастельс, О. Тоффлер та іншими, виділені проблеми розробляються російськими філософами, політологами, соціологами, фахівцями в галузі комунікації та теорії журналістики, зокрема А.Н. Аверіним, Е.М. Андрєєвим, В.Г. Афанасьєвим, Е.Л. Вартановою, В.М. Гороховим, А.В. Грушею, Я.Н. Засурським, Л.М. Земляновою, С.Г. Корко- носенко,