До позитивних змін у складі трудового потенціалу слід віднести зменшення кількості безробітних осіб майже у 2 рази ( з 75,9 тис. осіб у 2000 р. до 40,8 тис. осіб у 2007 р.). Такий результат відображає процеси пожвавлення економічної діяльності підприємств в регіоні саме в цей період та підвищення ефективності діяльності служб зайнятості.

Між тим, аналізуючи використання трудового потенціалу, можна одночасно побачити загрозливу тенденцію - за цей же період на 3% або на 4,9 тис. осіб зросла кількість економічно неактивного населення працездатного віку, тобто людей віком від 15 до 70 років, які можуть працювати, проте не зайняті в офіційній економіці області. Цей факт може викликати занепокоєння, оскільки трудовий потенціал цієї частини населення недовикористовується в офіційному секторі економіці і не тільки за рахунок продовження навчання у вищих навчальних закладах, а й по причині наявності тіньової (незареєст- рованої) зайнятості або маятникової трудової міграції (праця на протязі тижня і більше в Києві, Дніпропетровську, інших містах та регіонах, інших країнах). Недовикористання ресурсу праці, який має у розпорядженні регіон, при відносно невисокому рівні безробіття, становить одну з болючих проблем області у доволі тривалому періоді.

Аналіз галузевих пропорцій зайнятості населення дає змогу констатувати, що структурна перебудова економіки Кіровоградської області за своєю результативністю та змінами увійшла в протиріччя з вимогами завдань інноваційного розвитку. Розподіл зайнятих за секторами і галузями не можна вважати ефективним. Так, найбільша кількість зайнятих в області зосереджена у сільському господарстві (у 2007 р. - 31,53%). Більше половини з них зайняті в особистих селянських господарствах, функціонування яких ґрунтується переважно на простій фізичній праці з низькою продуктивністю. Другою за обсягами зайнятості є сфера торгівлі, ремонту автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку, діяльність готелів та ресторанів (16,76 %). Третьою за обсягами зайнятості є промисловість (14,04 %).

Незважаючи на те, що останніми роками в багатьох інших регіонах розпочала формуватися нова система відтворення виробництв наукомісткої, високотехнологічної продукції, в Кіровоградській області зрушення в структурі зайнятості все ще не набули сучасної постіндустріальної спрямованості (в результаті деіндустріалізації питома вага промисловості області у загальній зайнятості населення становить лише 14,5%).

Отже, трудовий потенціал області не лише скорочується кількісно, а й руйнується якісно, не використовується ефективно та раціонально, частина його залишається в резервному, прихованому стані, не працюючи на інтереси економічного та інноваційного розвитку регіону.

Не меншу тривогу викликають проблеми у розвитку наявного трудового потенціалу. Головною перешкодою, на наш погляд, є розбалансованість взаємодії регіонального ринку праці і ринку освітніх послуг. Іншими словами, спостерігається гостре протиріччя між реальними потребами економіки регіону в кадрах певної кваліфікації і пропозицією освітніх послуг: ринок праці потребує переважно кваліфікованих робітників, а діяльність освітніх закладів спрямовується переважно на підготовку фахівців з вищою освітою. Мотивація абітурієнтів та їх батьків не орієнтована на поточні та перспективні потреби ринку праці, а лише враховує застарілі уявлення про престижність професій та заробітки їх представників.

В умовах стрімкого зростання кількості приватних навчальних закладів в області спостерігається перевиробництво бухгалтерів, фінансистів, менеджерів і одночасно гостра нестача кваліфікованих робітничих кадрів та фахівців з інженерно-технічних спеціальностей. Типовою ілюстрацією окресленої ситуації може слугувати такий приклад. У 2007/2008 навчальному році кількість випускників, які навчалися тільки за денною формою навчання, становила майже 12 тис. осіб, із них випускників вищих навчальних закладів І-ІУ рівнів акредитації - 5 тис. осіб, випускників професійно- технічних закладів - 6,9 тис. осіб. Між тим офіційна потреба в робочій силі в Кіровоградській області на 1.01. 2008 р. складала лише 3,5 тис. осіб (100%), при цьому більше половини вакансій (55,3 %) - це місця робітників (2 тис. осіб) і тільки третина вакансій (31,7%) - місця для фахівців та службовців (1,1 тис. осіб), решта вакансій (12,9%) - місця, що не потребують професійної підготовки (455 осіб).

У 2009 році та ж сама ситуація повторюється. В результаті, за неофіційними експертними оцінками, 70-80% випускників навчальних закладів працюють не за фахом, частина поповнює лави безробітних. Між тим, попит на окремі робочі спеціальності (токар, фрезерувальник, слюсар, муляр, маляр, штукатур, тесляр, швачка, складальник верху взуття та ін.) у кілька десятків разів перевищує їх пропозицію.

Не вирішує окресленої проблеми підготовка кадрів та підвищення кваліфікації на виробництві, яка за роки економічної кризи опинилась майже зруйнованою. У 2007 р. в галузях економіки регіону було навчено новим професіям лише 2,6% працівників, підвищили кваліфікацію тільки 9,2%, що не відповідає реальним потребам. З боку під- приємців-роботодавців, орієнтованих на «дешевих працівників», немає зацікавленості вкладати кошти у підготовку та перепідготовку кадрів, тим більше взяти «під своє крило» долю профтехучилищ. Варто підкреслити, що професійно-технічні заклади області (ПТЗ) опинилися у вкрай складному становищі внаслідок відсутності коштів у держави, передачі їх регіону та підпорядкування управлінню освіти і науки обласної державної адміністрації. Без створення комплексів «підприємство-ПТЗ» уявляється сумнівним виживання профтехучилищ та виконання покладених на них функцій у відповідності з попитом ринку праці.

Окреслене свідчить, що взаємодія навчальних закладів, роботодавців і органів місцевої влади у вирішенні проблем дисбалансу між розвитком ринку праці і ринку освітніх послуг залишається дуже