Отже, система соціального партнерства в Україні не є цілком сформованою і має наступні недоліки:

- недорозвинені деякі елементи системи: законодавчі, організаційні, соціально-економічні тощо;

- зміст колективних угод не охоплює всі важливі сторони соціально- трудових відносин;

- недостатня кількість залучення найманих працівників до процесу колективно-договірного регулювання;

- недостатньо налагодженою є взаємодія соціальних партнерів на регіональному і галузевому рівнях;

- профспілки не виконують повною мірою своїх функцій, стосовно захисту соціально-економічних прав і інтересів найманих працівників;

- не має цілком сформованого класу роботодавців, як активного суб'єкту соціального партнерства;

- підписання колективних угод не гарантує їх сумлінного виконання, що подекуди пов'язано з невмінням і небажанням соціальних партнерів досягати компромісу;

- недостатньою є матеріальна база громадських організацій, які опікуються питаннями соціального партнерства.

В Україні поступово формується система процедур вирішення колективних і трудових спорів, примирення і посередництва, трудового арбітражу. В межах цієї системи головними питаннями соціально-трудових відносин є: забезпечення ефективної зайнятості, покращення умов і охорони праці, постійне підвищення кваліфікації і навчання найманих працівників, вирішуються на ґрунті договірних відносин між соціальними партнерами.

Таким чином, для подальшого вдосконалення системи соціального партнерства в Україні доцільним є: залучення до системи партнерських відносин соціальних груп і прошарків, які в даний час в неї не включені; реформування законодавчих й нормативних актів з питань соціального партнерства й соціально-трудових відносин, з метою приведення їх у відповідність із нормами міжнародного права; прискорення ухвалення законодавчих актів, які безпосередньо стосуються системи соціального партнерства і її складових; проведення додаткових заходів з боку держави, щодо мотивації роботодавців до участі в соціальному діалозі; проведення заходів по підвищенню поінформованості широких мас суспільства про соціальне партнерство тощо.

Список літератури

1. Борисов В. Есть ли в России социальное партнерство?// Человек и труд. -1999. -№11.- С. 68-73

2. Колот А. М. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання.- К.: КНЕУ, 2005.- 230 с.

3. Лазарев В. Необходимость институализации работодателей // Человек и труд.- 2001.- №4. Доступний з http:// www.chelt.ru

4. Понизов В. РТК - базовый институт отечественной системы социального партнерства, функционирующей в интересах человека труда // Человек и труд.- 2008.- №2. Доступний з http:// www.chelt.ru.

5. Праця України 2006: Статистичний збірник.- К.: Державний комітет статистики України, 2007.- С.404.

6. Прощаков В. Як зміцнити соціальне партнерство // Праця і зарплата.- 2003.- №48.- С. 4-5.

7. Цвих В. Профспілки. Від "школи комунізму" до соціального партнерства // Віче. -2002.- №1.- С. 3438.

8. Шилко С. Федерация работодателей не даст власти расслабиться.- Доступний http://www.jobsmarket.ru/.

9. http://www.nspp.gov.ua.- Офіційний сайт Національної служби посередництва і примирення.

10. http://www.minjust.gov.ua.- Офіційний сайт Міністерства юстиції України.

В статье рассмотрены особенности становления социального партнерства в Украине, его формы и принципы. Уделено внимание проблемам развития социального партнерства и направлениям их преодоления.

In the article are viewed the features of the Ukrainian social partnership formation, the social partnership forms and foundations. The attention to problems of social partnership development and their overcoming ways is given.