УДК 331

Л.Д. Збаржевецька, ас., К.В. Самсонова , студ. гр. ФК-08-1

Кіровоградський національний технічний університет

Тендерна рівність у сфері праці

У статті розкривається проблема соціально-економічної нерівності у сфері праці, що впливає на економічне зростання та скорочення бідності, участі чоловіків і жінок у покращенні умов як їхнього власного життя, так і життя суспільства, відображено особливості стану тендерної рівності у сфері праці в Україні та запропоновано напрями покращання становища жінок на ринку праці України, тендерна рівність, праця, можливості, рівноправ'я, дискримінація, тендерний розподіл праці, соціально-трудові відносини

Постановка проблеми та її актуальність. В час реформування української держави важливою складовою забезпечення соціального процесу стає тендерна проблематика, забезпечення однакових можливостей для самореалізації особи незалежно від її статі, віку, національності чи соціального походження. Відповідно до Цілей Розвитку Тисячоліття, прийнятих світовим співтовариством у 2000 році, одним із пріоритетів міжнародного розвитку та індикаторів соціально-економічного розвитку проголошено забезпечення тендерної рівності. Реалізація ідей тендерної рівності сприяє ефективному використанню людського потенціалу, а отже і розширенню можливостей людського розвитку.

Останнім часом проблема тендеру в сфері праці привертає увагу науковців - проводяться семінари, виставки, конференції, дослідження, створюються спеціальні організації з метою забезпечення рівності у сфері праці.

Тендерна нерівність має багато причин, і одна з них - стійкий розрив у

справедливій оплаті праці та зайнятості за ознакою статі. Хоча за останні роки було досягнуто значного прогресу у сфері тендерної рівності у сфері праці, проте все ще багато питань залишається невирішеними.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Останнім часом в українському науковому колі поняття «тендерна рівність» набуває все більшої змістовності. Зокрема, проблеми функціонування ринку праці, формування ціни праці в контексті тендерної рівності висвітлюється у роботах С.Бандура, Д.Богині, В.Близнюк, О.Грішнової, В.Куценко, Е.Лібанової, А.Чухна, Т.Марценюка, С.Гаращенка, О.Савенок, Л.Яковлєва, А.Рандіна та ін.

Цілі статті. Метою статті є розкриття проблем тендерної рівності у сфері праці в Україні та пошук шляхів їх подолання.

Виклад основного матеріалу. «Гендер» як проблема стверджувалась у наукових дослідженнях з кінця 90-х років, самих найскладніших років у соціальних перетворених в усіх сферах життя та діяльності. Тендерний аспект зайнятості населення заслуговує на увагу з усіх точок зору. Соціальні зміни, що відбулись у суспільстві протягом останнього століття, призвели до падіння рівня життя і статусу більшості жінок, а їх трудова дискримінація набула особливих масштабів.

Ціллю тендерної рівності є підтримка досягнення рівності між жінками та чоловіками з метою забезпечення стабільного розвитку. Тендерна рівність відіграє важливу роль у забезпеченні економічного та соціального прогресу. Тендерна рівність - це рівність стартових умов, отримання рівних часток суспільних ресурсів, рівної участі в соціальній владі для представників обох тендерних груп.

Тендерні особливості специфічно проявляються у різних соціальних сферах та надзвичайно болючою із них є сфера трудових відносин.

Метою політики тендерної рівності і її практичного застосування є:

- підтримка рівноправної участі жінок і чоловіків у прийнятті рішень для забезпечення стабільного розвитку суспільства;

- зменшення тендерної нерівності у доступі до ресурсів та результатів розвитку, а також у здійсненні контролю над ними.

Відповідно до Концепції гідної праці МОП тендерна рівність у сфері праці означає: рівність можливостей у сфері зайнятості; рівна винагорода за працю рівної цінності;

рівний доступ до безпечних і здорових умов праці та до соціального забезпечення; рівність прав в об'єднаннях і колективних переговорах; рівні можливості в області цілеспрямованого професіонального розвитку та кар'єрного росту;

справедливий як для чоловіків, так і для жінок баланс між роботою та сімейним життям;

рівна участь в процесах ухвалення рішень, у тому числі і в органах МОП. Рівні права є однією з ознак правової держави. Держава зобов'язана забезпечувати дотримання прав людини, передбачених міжнародним законодавством. Принцип рівності жінок та чоловіків закріплений в ст. З Конституції України і затверджує рівність чоловіків та жінок в усіх сферах життя. Також наша країна серед 189 інших країн підписала Декларацію тисячоліття і приєдналася до Цілей Розвитку Тисячоліття, визначивши для себе забезпечення тендерної рівності, як важливу складову подальшого розвитку та пріоритетну складову державної політики. В Україні утворився чіткий стереотип щодо місця і ролі чоловіка і жінки в суспільстві. Цей стереотип вже не залежить від реальних можливостей, здібностей та професійних якостей жінок і чоловіків, і заздалегідь визначає розподіл їхніх обов'язків у сім'ї та в сфері праці.

Тендерну зайнятість можливо виділити як відображення санкціонованого суспільством соціально-економічного статусу особистості у сфері праці.

Структура зайнятості населення в Україні відображає консерватизм тендерного укладу у соціально-трудових відносинах. До галузей, в яких найбільше використовується жіноча праці, відносять оптову і роздрібну торгівлю, освіту, охорону здоров'я, фізичну культуру і соціальне забезпечення. Очевидно, що нерівність в економічній сфері починається з нерівності в умовах занятості та оплаті праці. У цих галузях рівень оплати був і залишається нижче за інші.

Виділяють такі фактори, що впливають на стратегію зайнятості: інтенсивність професійної мобільності; мотиви мобільності;

періоди підвищення кваліфікації та перенавчання;

готовність змінити спеціальність;

об'єм і характер соціальної мережі підтримки;

відношення сім'ї до трудової кар'єри і її вплив на тендерну зайнятість; альтернативні джерела матеріальної підтримки;

самооцінка своїх трудових можливостей, професійних і життєвих установок. Прогнози щодо жіночої зайнятості у цілому несприятливі. Економічне зростання, що намічається сьогодні, потребує збільшення кількості чоловічих робочих місць у будівництві та обробних галузях. В бюджетних галузях,