Головною причиною високої зайнятості серед жінок є низькі доходи сім'ї - нижче прожиткового мінімуму. В умовах нестабільного соціально-економічного розвитку і падіння життєвого рівня більшості населення трудова зайнятість жінок являє собою головний спосіб виживання багатьох сімей. Щодо зайнятості чоловіків, то вона пов'язана перш за все з бажанням зберегти свій соціальний статус (високий рівень зарплати, професіоналізм). Ця мотивація, як

правило заважає трудовій мобільності чоловіків. Та навіть при високому рівні безробіття вони звільняються за власним бажанням. На відміну від чоловіків жінки не часто здатні встановлювати для себе межу зарплати, професійний статус, основну ціль якої вони реалізовують - це піклування про добробут сім'ї, а вже потім дбати про кар'єру чи професійний статус.

Така позиція жінок в сфері зайнятості посилює їх дискримінацію в оплаті праці (рис. 1).

Незалежно від віку, досвіду, освіти, заробітна плата жінок як в Україні, так і у всьому світі нижча, ніж у чоловіків. Як видно з рисунку 1, протягом 2000-2009 рр., середня заробітна плата жінок менша за аналогічний показник представників сильної статі. Як свідчить статистика Європейського Союзу, у деяких країнах Європи, таких як Словенія та Бельгія, різниця в оплаті праці жінок і чоловіків становить менше 10%, однак ця цифра зростає до понад 25% в Естонії та Австрії. В Україні цей показник також сягає 25% [2].

Переваги, які надають жінкам у відношенні виконання різноманітних форм і видів зайнятості, різняться головним чином в залежності від місця проживання та за віком. Жінки, старші 3 5 років частіше обирають зайнятість з повним робочим днем. Потрапляючи на ринок праці, вони притримуються активної стратегії трудової поведінки, тоді як для чоловіків характерна позиція очікування, а часом і пасивна позиція.

Аналізуючи дані про частку жінок та чоловіків в загальній чисельності осіб, які навчалися у закладах освіти різного рівня, залежить чи зможуть жінки залишатися на ринку праці рівноправним партнером (табл. 1).

Аналізуючи наведені дані, бачимо, що більш професіонально підготовленими є жінки. Причому рівень освіти протягом трьох останніх років зростає саме серед жінок.

заниження свого професійного і соціального статусу, при чому за статистикою це були саме ті, хто мав вищу та середню спеціальну освіту.

Дискримінація по відношенню до жінок за останні роки збільшується, а заходи з боку держави відсутні. Зростають масштаби порушення трудового законодавства і стрімко загострюються соціально-економічні проблеми, які вводять в ранг першочергових, завдання регулювання тендерної зайнятості

Підвищується увага до репродуктивної поведінки жінок пов'язана з утвердженням особливого статусу репродуктивної праці і включенням її в економічну систему і статистичну звітність як (репродуктивний сектор економіки). Така стратегія особливо актуальна в умовах депопуляції населення.

Причини що є перешкодою в реалізації репродуктивних планів жінок:

- неприпустимі матеріальні умови;

- невпевненість щодо завтрашнього дня;

- несприятливі житлові умови;

- відсутня підтримка влади;

- незадовільний стан здоров'я, екологічної ситуації;

- труднощі виховання дітей та догляду за ними;

- втрата професіоналізму і зниження конкурентоздатності на ринку праці.

Поки що небагато країн звернули на це увагу (Канада, Норвегія, Нідерланди, Іспанія) підготували допоміжні «супутні рахунки» для включення кількісних оцінок домашньої жіночої роботи в систему національних рахунків і спостереження за вивченням змін в масштабах цієї не оплачуваної праці.

Сьогодні, коли ми маємо значний міграційний потік, визнання ролі репродуктивної праці жінок повинно набути особливого значення. Тому вважається за необхідне цілеспрямовано виділити комплекс заходів тендерного характеру, в тому числі направленого на те щоб надати особливого статусу репродуктивній праці жінок. Важливо звернути увагу на нестандартні форми зайнятості, покращення умов праці і соціального захисту жінок. Отже, необхідно усвідомити несправедливість такого соціального порядку, який занижує можливість конкурентоспроможності жінки на ринку праці і в контексті ринкових відносин виглядає немотивованим.

На сьогодні відповідальність за порушення тендерної рівності в законодавстві про працю поки що не конкретизується. Проте загальні норми щодо відповідальності службових осіб, керівників підприємств, установ, організацій, а також власників або уповноважених ними органів за порушення законодавства про працю, зокрема, ст. 45, 237 КЗпП, не виключають можливості їх застосування й у випадках встановлення факту дискримінації за ознакою статі, оскільки принцип рівності трудових прав жінок і чоловіків є складовою частиною законодавства про працю, якого власник або уповноважений ним орган, згідно зі ст. 141 КЗпП, зобов'язаний неухильно дотримуватись. Порушення ним тендерної рівності є порушенням законодавства про працю.

Зазначимо тендерні проблеми, найбільш актуальні для жіночого соціуму:*

обмежений доступ до влади і власності (зокрема землі, кредитів). В нинішньому парламенті жінки складають лише 7%. Немає жінок в складі діючого Уряду, серед голів облдержадміністрацій. Поміж 137 заступників міністрів лише 16 жінок. За рівнем представництва жінок в органах влади Україна займає 120-е місце в світі, поряд з Гамбією, Конго та Сомалі. У великому промисловому бізнесі жінки обіймають лише 2% посад [4, С. 366];*

жінка обмежена у сферах зайнятості. При тому, що серед усіх працюючих з вищою освітою жінки складають 56%, їхнє кар'єрне і професійне просування обмежене, так само як і участь у прийнятті державних політичних рішень. Серед звільнених працівників кількість жінок майже удвічі переважає кількість чоловіків. Жінок більше, ніж чоловіків працює неповний робочий