УДК 338.242Беглиця В.П.

Інноваційний підхід до формування конкурентоспроможної економіки

Розглядаються питання формування конкурентоспроможної економіки на основі інноваційної активності. Обґрунтовуються інститути ринкової інноваційної інфраструктури, що служать передумовою розвитку конкурентоспроможної економіки та конкурентоздатної продукції. Вказується на необхідність мотивації інноваційної діяльності, що ініціюватиме втілення інновацій у практичне виробництво.

Ключові слова: конкурентоспроможність, інноваційна діяльність, ринкова інфраструктура, стратегія державного управління, кластерні стратегії, ринкова економіка, інвестиції, державні пріоритети.

Рассматриваются вопросы формирования конкурентоспособности экономики на основе инновационной активности. Обосновываются институты рыночной инновационной инфраструктуры, которые служат предпосылкой развития конкурентоспособной экономики и продукции. Указывается на необходимость мотивации инновационной деятельности, что будет инициировать воплощение инноваций в практическое производство.

Ключевые слова: конкурентоспособность, инновационная деятельность, рыночная инфраструктура, стратегия государственного управления, кластерные стратегии, рыночная экономика, инвестиции, государственные приоритеты.

Questions of formation of economics' competitiveness on the basis of innovative activity are considered. Institutes of a market innovative infrastructure, which serve as the precondition of competitive economy and production's development, are proved. It is underlined necessity of motivation of innovative activity that will initiate an embodiment of innovations in practical manufacture.

Key words: competitiveness, innovative activity, market infrastructure, government strategy, cluster strategy, market economy, investments, the state priorities.Постановка проблеми. Підвищення ступеня інтегрованості країн є передумовою конкурентоспроможності національних економік. При цьому досвід високорозвинених країн світу засвідчив, що підвищення конкурентоспроможності вітчизняного товаровиробника можливе лише завдяки інноваційній активності при максимальному використанні інноваційного потенціалу регіонів, інноваційністю його застосування в господарську практику. Інноваційний шлях розвитку України, який знайшов відображення в офіційних документах, повинен знайти своє продовження в економічній думці вчених-економістів, оскільки в сучасних умовах активна інноваційна діяльність є необхідною не тільки для високорозвинених регіонів, але й регіонів, що не мають такого статусу.

На жаль, для України нині домінуючим є третій і четвертий технологічний уклади, у той час як країни-лідери мають і розвивають п'ятий і шостий уклади [5, с. 24]. Щодо третього і четвертого укладів, то вони представляють важке машинобудування, виробництво і прокат сталі, електротехніку, кораблебудування, автомобілебудування, синтетичні матеріали, кольорову металургію, електронну промисловість. Головними енергоносіями є вугілля і нафта.

П'ятий уклад передбачає розвиток інформаційних і комунікаційних технологій. Ключовими факторами є мікроелектроніка і програмне забезпечення. До шостого екологічного укладу належать: біо- і нанотехнології, аерокосмічна промисловість, системи штучного ініелгшу; опто- і мікроелгкіроніка, мікромеханіка, фотоніка.

При цьому в Україні, за оцінкою Інституту економічного прогнозування НАН України, нині майже 60 % приходиться на продукцію третього технологічного укладу, 38 % - четвертого, 4 % - п'ятого і лише 0,1 % - на шостий уклад.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблемам конкурентоспроможності економіки та інноваційної діяльності присвячено значну кількість досліджень і публікацій, серед яких можна назвати роботи Я. Жаліла, Я. Базилюка, Л. Антонюк, А. Гальчинського, В. Геєця, А. Кінаха, В. Семиноженка, Б. Маліцького, С. Вовканич та ін.

У їх роботах досліджуються загальні проблеми конкурентоспроможності економіки та шляхи активізації інноваційної діяльності, хоча поки що не існує вичерпної відповіді, завдяки яким механізмам цю проблему буде розв'язано, за яких умов інноваційна стратегія зробить технологічний прорив у національній економіці.

Виникає запитання: чому за такої всебічної уваги до конкурентоспроможності економіки, до інноваційної діяльності не вдалося досягнути виробництва конкурентоспроможної продукції, закріпити високий рівень нововведень та ін. Якщо обсяг експорту високотехнологічної продукції в Україні складає 572 млн дол США, то в Італії цей показник складає 20 млрд дол, Іспанії - 9 млрд дол, Росії - 5,3 млрд дол США [1, c. 47]. Основною причиною є те, що виконавча влада як на державному, так, особливо, і на регіональному та місцевому рівнях фактично не займається стимулюванням інноваційного розвитку економіки. Вирішення проблем зростання ВВП, бюджету, заробітної плати, пенсій чи інших напрямів її відповідальності забезпечується головним чином неприпустимим зростанням цін, встановленням необґрунтованих податків, розпродажем державного майна і землі, розширенням платних дозвільних функцій та іншими засобами, які самі по собі не створюють додаткову вартість і не забезпечують реальний приріст національного багатства [2, c. 18].

Головною причиною низької ефективності науково-технічного потенціалу є факт того, що прямі й опосередковані державні інвестиції в науку та інновації слабо пов' язані із завданням забезпечення зростання конкункурентоспроможності як науки. У науковій сфері гроші розпорошуються за науковими структурами, багато з яких працюють неефективно і не мають результатів світового рівня, а у виробничій сфері не створено економічних стимулів, які б впливали на технологічне оновлення виробництва і підвищення конкурентоздатності вітчизняних товарів.

Не менш серйозною перешкодою на шляху до зростання конкурентоспроможності економіки, розвитку інноваційної діяльності є нестабільність законодавства та його мінливість, велика кількість правових актів, що регулюють інвестиційную діяльність, їх неузгодженість, нечіткість і незрозумілість, що дозволяє вмілим чиновникам читати його «між рядками» [3, c. 61]. Тому інвестори через невпорядкованність правових норм небажають вклади кошти в економіку України, яка має великі шанси економічного зростання.

Ціллю статті є узагальнення та поглиблення теоретико-методологічних засад та розроблення практичних рекомендацій розвитку конкурентоспроможної економіки на інноваційній основі.

Основні результати досліджень. У сучасних умовах глобалізації економіки, забезпечення високого рівня інноваційної активності національної економіки належить до числа головних державних пріоритетів. Але виконання цього пріоритетного завдання можливе за умови створення високомотиваційного середовища для суб'єктів ринку, з