УДК 380.13:65.8

Дмитриченко Л.А.

ЗАЙНЯТІСТЬ НАСЕЛЕННЯ ЯК ВІДБИТТЯ РОЗВИТКУ СУСПІЛЬНОЇ ФОРМИ ПРАЦІ

Однією з актуальних проблем сучасної економічної теорії і практики є проблема забезпечення повної зайнятості населення. Загострення цієї проблеми в умовах економічної кризи обумовлює необхідність пошуку ефективного механізму подолання безробіття і таким чином подальшого розвитку суспільної форми праці

Ключові слова: зайнятість населення, механізм скорочення безробіття, економічний розвиток.

Одной из актуальных проблем современной экономической теории и практики является проблема обеспечения полной занятости населения. Обострение этой проблемы в условиях экономического кризиса вызывает необходимость поиска эффективного механизма преодоления безработицы и таким образом дальнейшего развития общественной формы труда.

Ключевые слова: занятость населения, механизм сокращения безработицы, экономическое развитие.

The actual problem modern economical theory and practice is a problem of guarantee of full employment. Aggravation of this problem in condition economic crisis stipulate necessity search affective mechanism overcome unemployment and so development common form of labour.

Key words: employment, mechanism of unemloyment decreasing, economic development.Постановка проблеми. В умовах сучасної ринкової економіки активізується процес соціалізації суспільних відносин, зокрема відносин щодо розвитку суспільної форми праці, а відтак - зростає інтерес до теоретико-методологічного обґрунтування її сутності, умов, чинників і механізмів реалізації. Формування ринкових відносин в Україні супроводжується кризовими явищами й визиває глибокі суперечності в сфері відносин праці, що стає перешкодою ефективного суспільного відтворення та обумовлює необхідність наукових досліджень у цьому напрямку .

Щодо суперечностей в сфері відносин праці, то їх наявність підтверджують офіційні показники зайнятості й безробіття в Україні. Звісно, що безробіття в Україні сягнуло рівня 10 %. І не дивлячись на зростання загального показника зайнятості на кінець 2009 року до 59,3 % проти 55,8 % у 2000 році, спостерігається зниження зайнятості по окремим регіонам країни. Найбільше падіння цього показника спостерігається у Вінницькій області (з 65,9 % до 58,7 %), у Волинській області ( з 64,8 % до 58,8 %) та у

Івано-Франківській області (з 57,8 % до 53,4 %). Щодо зростання зайнятості, то за означений період воно відбулося в Автономній Республіці Крим (з 56,2 % до 60,2 %), у Київській області (з 54,8 % до 60,1 %), у Миколаївській області (з 52,8 % до 58,9 %), у Рівненській області (з 50,0 % до 57,4 %), у Херсонській області (з 54,1 % до 59,5 %), та у Чернівецькій області (з 44,5 % до 57,2 %).

Нерівномірний розвиток галузей національної економіки обумовив значне скорочення зайнятості в промисловості та у сільському господарстві Частка найманих працівників в промисловості скоротилася з 22,2 % у 2000 році до 17,1 % у 2008 році, а в сільському господарстві відповідно з 13,6 % до 4,7 %.

Негативними є показники зайнятості за віковими групами: серед людей у віці 25-39 років безробітними є понад 12 %, а у віці 40-49 років - майже 30 % [1, с. 362-370]. Існують також суперечності зайнятості населення за статтю та за місцем проживання у міській і сільській місцевостях. Зрозуміло, що така ситуація ніяк не сприяє розвитку процесу усуспільнення праці, розвитку суспільної форми праці. Сказане обумовлює актуальність проблеми дослідження у даній статті.

Аналіз останніх публікацій. Проблема розвитку суспільної форми праці як підґрунтя соціально- економічного зростання в сучасній економічній літературі не розглядається зовсім. (Останньою серйозною методологічною науковою працею щодо цієї проблеми була монографія міжнародного колективу вчених, видана у 1984 році під загальною редакцією професора О.Д. Смирнова та угорського вченого - академіка К. Сабо [2].) Проте це важливий аспект дослідження процесу праці як умови розвитку людського суспільства взагалі. А щодо розвитку продуктивних сил в умовах суспільного поділу праці, то ця проблема вкрай актуальна. Щоправда, складною є методологія її дослідження, бо економічне відокремлення господарських суб'єктів створює умови, за яких на поверхні суспільства уявляється нібито неможливим подальше усуспільнення праці й розвиток її суспільної форми.

В сучасній економічній літературі розглядаються головним чином суто проблеми процесу праці, чинників її активізації, досліджуються кількісні показники рівня зайнятості й безробіття, механізми розвитку людського потенціалу, механізми соціалізації ринку праці, державна політика зайнятості тощо [3-6].

Визнаючи глибину теоретичних і практичних розробок відповідних проблем в ринкових умовах, зазначимо, що відсутньою є концепція механізму розвитку суспільної форми праці. Залишаються недостатньо дослідженими і не визначеними теоретичні та методологічні питання напрямків реалізації цих процесів, зокрема - формування і розвитку середнього класу, соціального партнерства, розвитку малих і середніх підприємств, проблеми працевлаштування молоді, підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації спеціалістів і робітників, що працюють на підприємствах всіх формах власності.

Відсутність науково обґрунтованої концепції розвитку суспільної форми праці практично роз'єднує такі складові суспільної системи, як загальні соціальні та виробничі відносини, соціальне середовище, ринкова культура праці. Отже, необхідним є узагальнення теоретичних і методологічних положень, а також практичного досвіду реалізації процесів усуспільнення праці в умовах активізації та поширення ринкових відносин. Проте реалізація цієї мети передбачає необхідність дослідження насамперед динаміки й структури зайнятості та безробіття. На наш погляд, саме такий аналіз є першим відбиттям стану проблеми суспільної форми праці в країні.

Ціль статті. Дослідити динаміку й структуру зайнятості в Україні та обґрунтувати тезу щодо зайнятості як найбільш загального показника рівня розвитку суспільної