Якщо проаналізувати найбільш вагомі причини безробіття, то це буде нестача знань чи вмінь, або нездатність пристосуватися до нової економічної політики суспільства, зміна орієнтації з технологічної на соціально-економічну.

Необхідність оцінки реальних меж, в яких формується, розподіляється і використовується кадровий потенціал, ставить на перший план задачу кількісного визначення трудового потенціалу. Для її вирішення нами пропонується така формула, яка була виведена автором на основі уточнення і доповнення досліджень Тітової Н. А. [6] :

Розрахунок трудового потенціалу пропонуємо проводити методом поступового розрахунку окремих складових визначеної формули. Так, Ідм - інтегральний демографічний коефіцієнт трудового потенціалу визначається з Іпп - індексу природного приросту, Кпз - коефіцієнту формальної працездатності населення (частка населення у працездатному віці до загальної чисельностінаселення) та Ідж - індекс тривалості життя. Трудовий потенціал розраховується по етапах і зменшується, починаючи з демографічної основи, враховуючи рівень освіченості (Іос - індекс досягнутого рівня освіти), ступінь здоров'я населення (Кпзв - коефіцієнт здоров'я), рівень офіційного безробіття (Чрег - кількість зареєстрованих у службі зайнятості безробітних) та прихованого безробіття

(Бпр - приховане безробіття). У даному випадку будемо розглядати тільки ту частину прихованого безробіття, яка виникла через втрату робочого часу. В Миколаївській області у 1998 році вона становила 83,9 ум. тис. чоловік (підраховано за даними [4]).

Як бачимо, трудовий потенціал області складає лише 28% від усього населення і приблизно половину від працездатного населення у працездатному віці. З алгоритму розрахунків видно, що найбільші втрати його відбуваються за рахунок прихованого та офіційного безробіття, а також за рахунок зменшення природного приросту та постаріння населення, що веде до зменшення частки працездатного населення. На думку автора, така демографічна тенденція буде продовжуватися ще протягом не менше 10 років і призведе до значного зменшення і без того не дуже великого трудового потенціалу регіону.

У ринкових умовах, за відсутністю гарантій повної зайнятості категорія "кадровий потенціал" визначається як частина трудового потенціалу, залучена до виробничих стосунків.

Громадяни України працездатного віку, які перебувають в освітніх закладах, отримують чи підвищують кваліфікацію, здобувають вчені звання є елементами категорії "трудовий потенціал". Характерною рисою елементів трудового потенціалу є розвинення інтелекту або втрачання інтелектуальних здібностей. Громадяни України, які залучені до виробничого процесу, тобто перетворюють власні інтелектуальні здібності у нематеріальні активи або просто продають власну здібність до цілеспрямованої діяльності за сталими алгоритмами праці, - є елементи категорії "кадровий потенціал".

На нашу думку, до складу трудового потенціалу належать працівники, які отримують доходи нижче одного мінімального споживчого бюджету (МСБ). До складу кадрового потенціалу слід відносити громадян, які отримують один і більше МСБ. Але відтворення кадрового потенціалу при різному рівні споживання можна диференціювати на два типи: просте відтворення (від одного до двох МСБ) і розширене відтворення (більше двох МСБ). Ми не відносимо до складу кадрового потенціалу тих працівників, які отримують доходи нижче одногоМСБ, тому що при такому рівні споживання говорити про відтворення взагалі не можна - у цьому прошарку відбувається нищення кадрового потенціалу, тому що головна мета таких працівників - суто фізичне виживання.

Звідси, якщо категорія "кадровий потенціал" є складовою частиною категорії "трудовий потенціал", то відтворення трудового потенціалу регіону, держави доцільно здійснювати шляхом відтворення кадрового потенціалу через поступове переведення основної частини населення з трудового потенціалу до складу кадрового потенціалу. Політика, спрямована на це, приведе до стабілізації та розвитку економіки.

Процеси відтворення кадрового потенціалу Миколаївської області умовно впорядковані по галузях виробництва.

Ранжування галузей економіки за кількістю працівників, виділили групу галузей, які є найбільш трудомісткі і відбивають загальне становище по області [5]. До них можна віднести промисловість, сільське господарство, освіту, охорону здоров'я, апарат органів управління, торгівлю та транспорт. У цих галузях працює більше 80% усіх працівників області. Але, визначивши таку пріоритетну групу, ми не відкидаємо інші галузі економіки. Важливо досліджувати процеси відтворення також і в них, але вони не є такими чисельними і мають менший ступінь впливу на загальний стан економіки області. Провівши ранжування за кількістю працюючих, повернемося до диференціації галузей за рівнем доходів. Для цього було проведено розрахунки середньозваженої заробітної плати по галузях, визначено мінімальну і максимальну долю працюючих та розміри заробітної плати, яку вони отримують (за даними [5]). Як показує аналіз, у 13-ти галузях з 27-ми найбільшу групу складають працівники, що отримують заробітну плату від 105 до 150 гривень. Це дозволяє виділити цей рівень заробітної плати, як модальний клас. Назвемо цю групу - "галузі з середнім рівнем споживання". Інші галузі поділилися на дві групи:

"З низьким рівнем споживання" - ті галузі, де найбільша кількість працівників отримує заробітну плату нижче рівня модального класу (у більшості випадків до 55 грн.).

"З високим рівнем споживання" - ті галузі, де найбільша кількість працівників отримують заробітну плату вище рівня модального класу (у більшості випадків від 150,01 до 195,02 грн.).

Ранжування за такою градацією галузей зведено у табл. 1.

Як бачимо з табл.1, всі основні галузі