УДК 331.5

Кравченко В.Л., Рада по вивченню продуктивних сил України HAH України, м. Київ

Взаємозв'язок оплати праці й зайнятості в умовах становлення і розвитку молодіжного сегмента ринку праці

Проведено аналіз основних тенденцій зайнятості молоді і доходів від трудової діяльності в умовах розвитку молодіжного сегмента ринку праці України.

The youth employment tendencies and incomes are analyzed under development youth segment at the Ukrainian employment market conditions.Молодіжний сегмент займає особливе місце в сучасній моделі ринку праці. Суб'єктом пропозиції даного сегмента є специфічна соціально- економічна та соціально-демографічна частина трудових ресурсів - молодь, однією з характерних рис якої є незавершеність процесу її включення у продуктивне трудове життя. Молоді люди ще формуються як повноправні суб'єкти ринку праці і мають попереду найдовшу потенційну тривалість трудового життя порівняно із представниками інших вікових груп працездатного населення працездатного віку. Від ефективного формування та активного розвитку цього сегмента значною мірою залежить майбутній стан національного ринку праці. При цьому важливо враховувати й той факт, що суб'єкта молодіжного сегмента ринку праці знаходяться ще на тому етапі соціально-економічного становлення, коли закладаються основи кваліфікаційно-освітнього, професійного, сімейного, житлово-побутового буття, що потребує значних і довгострокових капіталовкладень. У зв'язку з цим особливої актуальності набувають проблеми забезпеченості молоді трудовими доходами.

Необхідно підкреслити, що значне коло науковців. досліджуючи різноманітні аспекти формування доходів від трудової діяльності, вважає за оптимальний такий рівень заробітної платні, який узгоджує граничну корисність праці (цінність послуг праці для покупця-роботодавця) із витратами, необхідними для повноцінного відтворення робочої сили [2, с. 19; 5, с. 14]. При цьому особливої акту альності набувають такі функції заробітної платні, як: відтворювальна, тобто можливість бути основою фонду життєвих засобів працівників, та стимулююча спрямована на забезпечення можливості заохочення в досягненні кращих результатів праці [5, с. 11; 4, с. 16; 3, с. 12].

Однак на практиці ці важливі функції майже втрачені, про що говорить факт встановлення в Україні одного із найнижчих у світі рівнів оплати праці і, як наслідок, обезцінення вартості робочої сили. Зокрема, якшо за період 1996-2000 рр. середньомісячна номінальна заробітна платня, розрахована у середньому на одного штатного працівника у гривнях, зросла із 126 грн. у 1996 р. до 230 грн. у 2000 р„ або на 82,5%, то її еквівалент у дол. США знизився із 68,8 дол. США у 19% р. до 42,3 у 2000 р., або на 38,5%. Крім того, існування значної еластичності ціни робочої сили у бік зниження підтверджується й постійним падінням питомої ваги фонду заробітної платні у валовому внутрішньому продукті. Якщо у 1996 р. частка фонду заробітної платні у валовому внутрішньому продукті становила 47,8%, то у 2000 р. вона знизилась до 44,9% (табл. 1),

Необхідно відмітити, що обезцінення вартості робочої сили особливої гостроти набуває в контексті молодіжного сегмента ринку праці, оскільки за результатами сучасних соціологічних досліджень рівня життя, доходів і оплати праці населення, у тому числі диференційованого за віковими категоріями, рівень заробітної платні молоді становить лише 60% від середньодержавного.

Зазначена тенденція падіння реальної ринкової ціни робочої сили молоді певною мірою спричинила зміни у зайнятості цієї групи економічно- активного населення, серед яких доцільно відмітити наступні:*

стійке зменшення зайнятості молоді в галузях офіційної економіки. За останні роки в Україні загальна чисельність молоді, зайнятої в усіх сферах економічної діяльності, зменшилася з 2547,0 тис. осіб на початок 1996 р. до 2389,8 тис. осіб на початок 2000 р., або на 6,2%. Певною мірою таке скорочення було спричинене зниженням ціни на послуги праці, а саме: низький рівень заробітної платні стимулював найбільш мобільну частину молодих працівників до переміщення поза сферу офіційної зайнятості з метою пошуку більш високих заробітків;

розвиток сектора неформальної зайнятості. Вже сьогодні значна частина української молоді обирає нелегальний сектор як вид додаткової зайнятості, що підтверджується результатами соціологічних досліджень: у тіньовому секторі економіки зайнятий кожен п'ятий серед опитаних у віці 15-28 років та кожен четвертий - у віці 20-28 років [1, с. 98]. Причому за популярністю отримання окремих видів незареєс- троааних трудових доходів на першому місці знаходяться доходи від перепродажу товарів широкого вжитку, на другому - випадкові заробітки у приватних осіб, на третьому - доходи від поїздок за кордон з метою купівлі-продажу товарів, далі - від обміну валюти та репетиторства [1, с. 9697];

зростання чисельності незайнятої та безробітної молоді. Як свідчать офіційні статистичні дані, за період з 1996 р. по 2000 р чисельність молодих громадян, які отримали статус безробітного, збільшилася з 118,7 тис. осіб до 358,8 тис. осіб, або у З рази. При цьому майже 20% безробітної молоді - це випускники загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних та вищих навчальних закладів освіти, які, не маючи ще досвіду професійної трудової діяльності, вже набувають досвіду незайнятості в надії отримати перше робоче місце. Для цієї категорії економічно активної молоді зниження рівня доходів від трудової діяльності в суспільному виробництві також відіграє суттєву негативну роль, оскільки величина соціальних допомог працеактив- ному населенню, зокрема допомог по безробіттю, формується за рахунок відповідних обов'язкових відрахувань із фонду заробітної платні працівників. Таким чином, зниження рівня оплати праці в державі призводить до дефіциту