ніякої проблеми, оскільки в такому разі люди сплачували б однаковий, не залежний від рівня цін відсоток своїх доходів у вигляді податків. Але, оскільки, норма оподаткування при використанні його прогресивної форми має тенденцію зростати разом з рівнем номінальних доходів, то інфляція, ведучи до збільшення номінальних доходів, тим самим збільшує й частку податків у складі реальних доходів.
Друга проблема пов'язана з оподаткуванням капіталу. Вона дуже складна, оскільки зростання капіталу, пов'язане з приростом ринкової вартості активів, реагує на інфляцію більш оперативно, ніж реальні прибутки на цей капітал. Жодній країні не вдалося досягти суттєвого успіху у нейтралізації наслідків впливу інфляції на оподаткування капіталу. Деякі фахівці у сфері податків навіть вважають, що найбільша шкода від інфляції полягає саме у тому, що вона збільшує фактичне оподаткування капіталу.
Подібна проблема оподаткування виникає й по відношенню до доходів у вигляді відсотків на капітал. Візьмемо простий приклад. Припустимо, що інфляція збільшується з 5 до 10 % й відсоткові ставки зростають разом з інфляцією в пропорції один до одного, як це й припускається залежністю Фішера П9П. Із збільшенням номінальної відсоткової ставки на 5 пунктів реальна відсоткова ставка до сплати податків не змінюється. Але, якщо номінальний доход на відсотки оподатковується в розмірі, скажімо, 28 %, то уряд забирає у вигляді податку 1,4 відсоткового пункту (0,28 5 %) з сукупних п'яти пунктів інфляційної надбавки, скорочуючи, таким чином, реальну суму доходів по процентах після сплати податків, що отримують кредитори. У цьому разі кредитор фактично несе збитки внаслідок дії інфляції, тоді як уряд має зиск. Такі умови дестимулюють кредиторів, що й є одним з негативних ефектів інфляції ? 10П.
Отже, податкова система є саме тим важелем в руках держави, котрий здатен переломити негативні тенденції як у фінансовій сфері, так і у народному господарстві в цілому. Але використання цього важелю потребує чіткої теоретичної обгрунтованості, послідовності практичних дій, а іноді й політичної рішучості ШШ. Таким чином, можна констатувати: інфляція - це не лише свідчення слабкості економіки, а й свідчення слабкості державної влади або політичноїмудрості, за що іноді доводиться розплачуватись населенню цілої країни.
Література.
Макроекономіка: підручник // За ред. Савченка А.Г., Пухтаєвич Г.О. та ін. - К.: 1995. - С. 156.
Пинзеник В. Макроэкономическая стабилизация в Украине: итоги и проблемы первого года. // Вопросы экономики. - 1996. - № 2. - С. 88-97.
Самюельсон П., Нордгауз В. Макроекономіка. - К.: "Основи", 1995. - С. 245.-284.
Долан Э. Макроэкономика. СПб.: Литера плюс, 1994. - С. 176180.
Макконелл Р.К., Брю Л.С. Экономикс: принципы, проблемы, политика. - М.: Республика, 1995. - С. 291.
Илларионов А. Финансовая стабилизация в республиках бывшего СССР // Вопросы экономики. - 1996. - № 2. - С. 8897.
Давыдов А.Ю. Инфляция в экономике: мировой опыт и наши проблемы. - М.: Международные отношения, 1991. - С. 27.
Тимофєєв В. До питання антиінфляційного оподаткування і регулювання цін в умовах ринкових відносин. // Економіка України. - 1993. - № 1. - С. 37-45.
Фишер С., Дорнбуш Р., Шмалензи Р. Экономика. - М.: Дело, 1993. - С. 126-140.
Чувилин Е.Д., Дмитриева В.Г. Государственное регулирование и контроль цен в капиталистических странах. - М.: Финансы и статистика, 1991. - С. 38.-64.