УДК 330
УДК 330.341.1:332.1
Нетудихата К.Л., Миколаївський державний гуманітарний університет ім. Петра Могили
Еволюція сучасних теорій інноваційного регіонального розвитку
У статті аналізується процес еволюції сучасних теорій інноваційного регіонального розвитку. Відмічається недостатнє врахування реалій інноваційного процесу, ігнорування динамізму на мік- роекономічному рівні.
The article deals with evolution modern theories of innovation regional development. The author notes lack of respect to the realities of innovation process, and disregard of the dynamism on micro level.Україна може посісти належне місце в Європі і світі за умови становлення інноваційного шляху розвитку, фундамент якого має бути закладений у процесі структурної перебудови економіки на всіх рівнях. Тільки таким чином можна забезпечити підвищення конкурентоспроможності економіки, змінити сировинний напрям розвитку усіх економічних процесів, що формуються сьогодні. Тому дослідження теоретико-методологічного підґрунтя для розробки інноваційної моделі регіонального розвитку є вельми актуальним.
Мета роботи полягає у тому, щоб розкрити зміст, методологію та фактори еволюції сучасних теорій інноваційного регіонального розвитку. Систематизуючи дані теорії, акцентуємо увагу на п'яти: інноваційних регіональних кластерів (М.Портер, Дж.Хелд), регіонального розвитку з ендогенним технологічним прогресом (П.Ромер, Ф.Агійон, П.Хоувіт), інноваційних мереж (Г.Хакенсон, Р.Кемегні, Д.Бекаттіні), регіональних інноваційних систем (Дж.Хоувеллс, Ф.Кук, Н.Тріфт), динамічної конвергенції (Р.Барро, Х.Сала-і-Мартін).
Поява тих чи інших концепцій та теорій по- в' язана з об'єктивними умовами, вимогами та інтересами економічної практики. Зміни соціально-економічних відносин, що складають предмет сучасних теоретичних та емпіричних досліджень, мають певний характерний контекст:
конкурентні переваги країни створюються та підтримуються через активізацію соціально- економічних процесів, що мають місце на регіональному рівні [24, с. 65];
підвищується вплив локалізованих регіональних факторів на інноваційні процеси та економічний розвиток національних економік [26];
зростає кількість прикладів "пасток" регіонального розвитку, зокрема регіональної нерівномірності, макроекономічної нестабільності тощо [39, с. 25];
продовжується процес політичної та функціональної регіональної децентралізації [17, с. 89].
Усвідомлення цих змін створило передумови для формування сучасних теорій інноваційного регіонального розвитку. Серед них, зокрема, теорії: інноваційних регіональних кластерів, регіонального розвитку з ендогенним технологічним прогресом, інноваційних мереж, регіональних інноваційних систем, динамічної конвергенції. На наш погляд, їх критичне осмислення та використання у дослідженні розширюють можливості глибше пізнати закономірності, особливі характерні риси розвитку національної економіки та розробити ефективний механізм стимулювання інноваційної діяльності.
Крім того, пріоритетна орієнтація України на Європейський Союз, яка визначена Президентом України, актуалізує аналіз саме цих теорій. Подібний акцент пов'язаний з тим, що вони виступають теоретичним підґрунтям для формування національних політик країн - членів Союзу та наднаціональної регіональної інноваційної політики [38].
Сучасні теорії інноваційного регіонального розвитку містять специфічне поєднання предмету та концептуального ядра (див. рисунок).
Так, ендогенні інноваційні процеси в регіонах виступають предметом досліджень в теоріях інноваційних регіональних кластерів та регіонального розвитку з ендогенним технологічним прогресом, інноваційних мереж, регіональних інноваційних систем. Натомість регіональна нерівномірність представляється предметом теорії динамічної конвергенції.
У конструкціях теорій регіонального інноваційного розвитку можна спостерігати наявність двох ядер:
традиційної лінійної моделі інноваційного процесу - в теоріях інноваційних регіональних кластерів та регіонального розвитку з ендогенним технологічним прогресом;
- інтерактивної моделі - в теоріях інноваційних мереж, регіональних інноваційних систем.
Лінійна модель послідовно об'єднує ланцюг успішних взаємопов'язаних дій. Вони починаються з фундаментального наукового дослідження, проходять далі через прикладні дослідження, експериментальні розробки, виробництво, розповсюдження нової технології або продукту. Модель відображає взаємовідносини між довгостроковими науковими дослідженнями та промисловим економічним зростанням. Узагальнення основних характеристик лінійної моделі виконано в табл. 1.
В інтерактивній моделі інновація - це комплексний нелінійний, інтерактивний та колективний процес, у якому для генерування та розповсюдження нових продуктів та процесів необхідними є комунікації, координації, кооперації різних учасників [5, с. 7].
Інноваційний процес розуміється не тільки як технологічний, а також як соціальний, оскільки включає інтерактивне навчання учасників, які діють в інституційних та соціальних умовах, що приводять до формування тієї чи іншої регіональної траєкторії інноваційного розвитку. Мається на увазі, що інновації переважно є результатом соціальних змін [11, с. 8].Інтерактивна модель вважається більш продуктивною, оскільки краще відображає основні специфічні риси, що притаманні інноваціям [31, с. 36]:
Інновація включає суттєвий елемент невизначеності.
Сучасні інновації більше спираються на прогрес у наукових знаннях.
Значна кількість інновацій виникає шляхом "навчання у процесі виробництва" та "навчання у процесі використання".
Інноваційний процес є кумулятивним видом діяльності.
Ідеї виникають та розробляються на всіх стадіях інноваційного процесу.
Порівнюючи дві інноваційні моделі, К.Сміт акцентує увагу на двох суттєвих недоліках концептуальної конструкції лінійної моделі інновацій: по-перше, "занадто висока оцінка наукових досліджень (особливо фундаментальних) як джерел інновацій"; по-друге, "технократичний погляд на інновації як винятково технічну дію: виробництво нових технічних винаходів" [34, с. 2].
Таким чином, теорії інноваційних мереж та регіональних інноваційних систем, ядром яких є інтерактивна модель, краще відображають особливості сучасного інноваційного процесу. Втім плідність їх використання при формуванні регіональної інноваційної політики різна. Інноваційні мережі виступають спонтанним феноменом. Натомість регіональні інноваційні системи мають більш детерміновані та систематичні характеристики. Перехід від мереж до інноваційної системи вимагає, перш за все, посилення інсти- туційної інфраструктури. З огляду на це регіональні інноваційні системи можуть виступати інструментом для створення підтримуючої системи інновацій на рівні регіону в цілому.
1. Теорія інноваційних регіональних кластерів
Необхідність активізації інноваційного чинника в умовах значної регіональної нерівномірності стимулює інтерес до теорії інноваційних регіональних кластерів. Серед теоретичних досліджень цього напрямку за глибиною виокремлюються роботи наступних авторів: