Отже, тепер ще більше стає очевидним, шо запровадження ефективної системи управління земельними ресурсами є одним з найактуальніших завдань українського суспільства.

Багатогранність поставленої проблеми визначає необхідність розв'язання цілого комплексу завдань:

науково обґрунтованого перерозподілу земельних ресурсів;

забезпечення рівноправності всіх форм власності на землю;

стимулювання та відшкодування збитків, грошово-фінансової та податкової політики, дотації і субвенції тощо;

недоторканності права власності і права користування землею;

пріоритету у наданні продуктивних земель для потреб сільського господарства;

системного підходу до використання земельних ресурсів;

врахування регіональних особливостей землекористування;

екологізації землекористування;

законодавчого, нормативного та методичного забезпечення раціонального землекористування та ін.

Вирішення означених завдань потребує чіткого. сугнісного визначення їх змісту, а саме:

науково обґрунтований перерозподіл земельних ресурсів передбачає розподіл землі між різними формами власності на землю, що здійснюється на основі проектів роздержавлення і приватизації земель сільськогосподарських підприємств;

рівноправність усіх форм власності і господарювання на землі виражається в тому, що за допомогою землевпорядних дій держава виступає гарантом рівноправнос- ті__державної, комунальної та приватної форм власності;

платність землекористування проявляється у вигляді земельного податку або орендної плати за землю, виходячи обов'язково з кадастрової оцінки земель і місцеположення земельної ділянки. Платність за землю проводиться з метою створення економічного механізму раціонального використання і охорони земель;

економічне стимулювання раціонального землекористування передбачає виділення коштів власникам землі і землекористувачам з метою компенсації тих затрат, які вони спрямовують на підвищення родючості грунтів і запобігання негативних явищу землекористуванні, виробництві екологічно чистої суспільно необхідної продукції тощо, а також стягнення відповідних штрафів, розміри яких повинні бути адекватні затратам, направленим на усунення негативних процесів у землекористуванні в результаті недотримання ґрунтозахисних технологій;

недоторканність права власності та права користування землею полягає в тому, що втручання в діяльність власників землі і землекористувачів, пов'язане з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків порушення ними земельного законодавства;

пріоритет у наданні продуктивних земель для потреб сільського господарства базується на тому, що землі, придатні для сільськогосподарського виробництва, повинні передаватися в першу чергу для цих цілей. Визначення земель, придатних для потреб сільського господарства, здійснюється на підставі даних Державного земельного кадастру;

системний підхід у землекористуванні знаходить своє відображення у комплексному вивченні земельних ресурсів і тієї частини середовища, яка визначає необхідні умови їх існування, Системному підходу у землекористуванні найбільш відповідає землевпорядкування території агро- формування на основі об'єктивно існуючих ландшафтних систем. Це означає, що землевпорядкування повинно ґрунтуватися не тільки на урахуванні комплексу природно-економічних та інших умов, але і в пізнанні закономірностей будови ландшафтів, процесів, які в них проходять, вмінні дати прогнозний аналіз змін у ландшафтах за певний період часу, які виникають під впливом антропогенної дії;

регіональний підхід передбачає використання земель з урахуванням конкретних місцевих умов, які властиві даному регіону;

екологізація землекористування знаходить своє відображення в такому використанні землі, при якому забезпечується її природний, відновлювальний характер, передбачено збереження грунтів, обмежено негативний вплив на них, а також на рослинний і тваринний світ, геологічні породи, водні джерела та інші компоненти середовища;

законодавче, нормативне та методичне забезпечення раціонального землекористування реалізується через сукупність законодавчих, нормативних та методичних документів, спрямованих на створення умов для раціонального використання і охорони земель, рівноправного розвитку всіх форм власності на землю і господарювання, зберігання та відновлення родючості грунтів, поліпшення природного середовища, охорони прав громадян, підприємств, установ і організацій на землю.

Крім того, досягнення мети ефективного управління земельними ресурсами вимагає розв'язання таких важливих завдань, як створення системи Державного земельного кадастру, державного контролю і моніторингу земель, створення системи державного і комерційного землевпорядкування, підготовку, перепідготовку і підвищення кваліфікації кадрів у галузі управління земельними ресурсами.

Вирішення перелічених завдань і буде відповіддю на розв'язання проблем ефективного управління земельними ресурсами в Україні в умовах відносин ринкового типу.

Література

Земельний кодекс України: правова основа управління земельними ресурсами / За рсд. В. В. Ґор.іа- нука. - Львів: НВФ "Українські технології", 2Ц01.-88 с.

, Земельні відносини в Україні: законодавчі акти і / нормативні документи. - К.: Урожай, 1998. -

813 с.

Боршевський U.M. та інші. Підвищення ефективності використання, відновлення і охорони земельних pecvpciis регіону. - К.: Аграрна думка. 190В. -240 с.

Сохнич А.Я.. Горлачук В.В. Земельний менеджмент: прийняття управлінських рішень. - Львів: НВФ „Українські технології", 2000. - 48 с.

Сохнич А. Я. Оптимізація землекористування в \ мовах реформування земельних відносин. — Львів: НВФ "Українські технології", 2000.-108 с.