Основою становлення моніторингу повинна стати суцільна інвентаризація земель адміністративно-територіальних утворень з виділенням вільних земель і земель, стан яшх було антропогенно погіршеній. Така інвентаризація необхідна в цілому для ведения землевпорядних робіт у регіоні та є також джерелом інформації для ведення Державного земельного кадастру.

Вихідними даними для дослідження послужила інформація, надана Управлінням земельних ресурсів і ДП "Севгеоцентр'", що проводили суцільну інвентаризацію частини Ленінського району м. Севастополя.

Севастополь — місто, розташоване на південно- західному узбережжі Чорного моря, займає площу 86356 га (територія Великого Севастополя), на якій проживає більше 410 тис. чоловік. Прибережна смуга сильно порізана бухтами, балками, осипами, укосами й іншими проявленнями специфічного рельєфу. Територія самого міста розділена на 4 райони: Ленінський, Нахімовський, Гагарінський і Балаклавський. Ленінський район займає центр міста (ядро) і найбільш забудовану й економічно розвинену його частину. Площа району складає 1691 га. Проведено суцільну інвентаризацію більшої частини району - 1045 га. На жаль, інвентаризація не захопила центр міста, тому що в Управлінні земельних ресурсів по даній частині району є інформація, котра містить необхідну аналітичність для ведення кадастру.

Ділянки поєднувалися по основному напрямку використання в зони. Укрупнені результати представлені в табл. 2, у якій перед позначенням цільового використання вказаний код напрямку використання зіідно з існуючим українським класифікатором цільового використання землі (УКЦВЗ).

Була надана така інформація: площа під незаконними смітниками досягає 0,82 га в промисловій зоні і 1 га в цілому по ¦території інвентаризації. Причому приблизно 90% цих територій - під промисловими і будівельними смітниками і відходами, що багаторазово збільшує вартість їхньої ліквідації і віднонлення якісних характеристик земельних ділянок.

Крім того, варто виділити територію, зайняту під промисловими і комерційними об'єктами (автотехобслуговування, роздрібна й оптова торгівля, складські господарства, ринкова інфраструктура). як можливе джерело забруднення навколишнього середовища. Якщо додати до цього ше площу під об'єктами транспорту і зв'язку, то 12,54% території необхідно постійно контролювати на предмет погіршення стану земель.

Ще одним об'єктом пильної уваги повинні стати землі запасу, тому що вони складають область росту земельно-ресурсного потенціалу міста. Звичайно, зазначену площу варто скорнгувати на рельєфний компонент. Так, з існуючої площі необхідно відняти середню величину неможливих до використання земель (включаючи внеселитебні території, дороги, прогони і рельєфні особливості) по місту (близько 11,2%). З того, що залишилося - 9,74%, велика частина території (близько 55-60%) буде мати обмеження по використанню (ділянки будуть знаходитися в охоронних зонах інженерних комунікацій, ЛЕП, під дією сервітутів). Природно, такі території зайняті не будуть чи будуть займатися в останню чергу, тому для оцінки розміру недоотри- маного доходу варто взяти не більше однієї десятої площі такого типу.

З огляду на усі вищевикладені причини виходить, що 46,75 га - земельний запас економічного росту Ленінського району. Рівномірний розвиток міста вимагає розміщення не тільки комерційних і промислових об'єктів. Тому можливі надходження тільки по 69,43% території. В існуючому плані до- ходної частини бюджету плата за землю співвідноситься до плат по єдиному та фіксованому сільськогосподарському податку як 2,34:1. Якщо зберегти таку тенденцію на майбутні надходження, середній рівень недоїмки 5% і врахувати базисну вартість одного квадратного метра міських земель - 91 ірн., тоді, за самими скромними підрахунками, міський бюджет тільки по Ленінському району має запас росту надходжень по податку на землю й орендній платі (якщо чисельно вважати орендну гтлату рівною земельному податку) близько 197 тис. грн., шо складає 5,7% існуючих надходжень по платі за землю в даному районі і 1,5% надходжень у бюджет по цьому джерелу.

Необхідно уточнити, що дані розрахунки велися по самому мінімальному варіанту економічного використання, причому при оцінці нормативної вартості враховувалися середні коефіцієнти розташування ділянки і їхнього функціонального використання рівними 1.

Також не враховувався економічний ефект від можливого продажу земельних ділянок.

Але землі запасу - це не тільки можливість економічного росту та збільшення доходної частини бюджету. Такі землі повинні бути об'єктом пильної уваги моніторингу тому, що вони не знаходяться в користуванні господарських суб'єктів, а значить, і знайти винуватця забруднення таких ділянок практично неможливо. Отже, повертати збиток, нанесений земельним ресурсам, ніхто не буде, а відновлювати якість землі та ліквідовувати незаконні смітники повинна буде міська влада шо, в зв'язку з відсутністю коштів у останньої, може розтягнутися на тривалий період.

Наші дослідження доводять необхідність моніторингу земель. Причому його ведення необхідно вважати справою не тільки держави, а й суспільства.

Література

Законодавство України про землю: Земельний кодекс Україні!. Нормат,-правові акти з земельних питань.-К.: ІОрінком Ііпер, 2001. -352 с.

Кучер О. Земельный фонд как объект государственного управления І/ Экономика Украины. - 2000. -№ 1. - С. 60-64.

Україна а цифрах у 2000 році: Короткий стат. довідник / Держкомсіат України; За ред. О.Г. Осауленка; Відп. за випуск В.А. Головко. - К.: Техніка, 2001.-С. 232.