Крім законодачої бази в Україні створюються ще так звані програми зайнятості населення. Державний центр зайнятості Міністерства праці та соціальної політики України запевняє, що на державному і регіональному рівнях розроблені спеціальні програми зайнятості населення і окремі розділи цих програм зайнятості включають спеціальні заходи сприяння зайнятості жінок. Ці програми спрямовані на сприяння у підборі підходящої роботи, надання допомоги в отриманні професії (в тому числі профорієнтаційні та профконсультаційні послуги), підвищенні кваліфікації, перенавчанні, допомоги для започаткування власної справи, організації громадських робіт, надання матеріальної підтримки у вигляді допомоги по безробіттю. Дійсно, всі ці заходи відповідають міжнародній практиці, але реалізація цих заходів в український практиці поки що малоефективна. Хоча у порівнянні з 90-ми роками в 2000-х роках відчутні помітні вразливі зрушення в цьому напрямку. Наприклад, найефективнішим заходом, на думку автора статті, є те, що служба зайнятості організовує для безробітних громадян, і в першу чергу для жінок, професійне навчання, допомагає жінкам, які мають бажання, реалізувати себе в сфері малого бізнесу, а також місцеві органи самоврядування намагаються встановити певну квоту для підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, які забов'язані надати жінкам встановлену кількість робочих місць. Але не дивлячись на всі ці заходи на роботу за спеціальністю і бажанням влаштовують найменшу кількість жінок. Більшої кількості жінок, яка стоїть на обліку в центрах зайнятості, пропонують чи знаходять такі роботи, які не відповідають їх професійним вмінням, психологічним уподобанням та інтелектуальним можливостям.

Автор статті вважає, що розв' язання зазначеної проблеми треба шукати не тільки на правовому рівні, а в першу чергу на соціально- культурному, на рівні буденної свідомості. Більшість жінок в українському суспільстві (найчастіше це жінки малоосвітчені) з задоволенням сприймають те, що вони займають другорядну позицію в суспільстві у порівнянні з чоловіками. Такі жінки мають доволі низький рівень інтелекту і професійних здібностей і, найголовніше, у них відсутні такі якості як сила волі, рішучість, жадоба самореалізації, бажання зайняти вагому нішу у суспільстві тощо. Прагнення до професійної самореалізації вимагає від жінки істотних зусиль, тому більшість безпринципних жінок навіть маючи соціальні можливості обирають „роль жінки за спиною чоловіка". Найбільш образливим є те, що саме таке категорія жінок (а їх більшість, як зазначалось) гальмує соціальний прогрес і саме дякуючи таким „аморфним" жінкам, ті одиниці жінок, які мають бажання і здібності зробити собі кар'єру в більшості випадків поступаються своїм бажанням, тому що вони не мають реальної підтримки навіть з боку більшої частини жіночого населення. Автор статті вважає, що якщо б перед жінками високоразвинутих європейських країн постав би вибір: чоловік чи кар'єра, в 90% випадках вони обрали би другий варіант. Якщо б свій вибір робили українські жінки, з таким же відсотком вони зробили б ставку на перший варіант. Можна запевнити, що вплив на такий вибір європейськими жінками має в першу чергу економічне становище цих країн. Але автор чомусь переконана, що справа не стільки в економічному становищі, скільки в вихованні, традиціях, менталітеті та культурних стереотипах. Тому для того, щоб на державному рівні вирішити вище зазначену соціальну проблему, українських жінок в

ЛІТЕРАТУРА

Андрієнко В. Чи зможе українка досягти рівноправності? // Праця і зарплата. - 2003. - № 9 (349). - С. 3.

Ашвин С. Влияние советского гендерного порядка на современное поведение в сфере занятости // Социологические исследования. - 2000. - № 11. - С. 63-72.

Грабовська І. Україна - простір тендерних утопій чи реальних проблем? // Сучасність. - 2002. - № 6. - С. 7179.

Дядюн К. Приборкання гендера: Українські особливості дотримання прав чоловіків і жінок // День. - 2004. - 14 січ. - С. 7.

Іванова Н. Безробіття з жіночим обличчям // Урядовий кур'єр. - 2000. - 14 верес. - С. 9.

Косовская И. Ролевые стереотипы и профессионализация женщин // Персонал. - 1998. - № 2. - С. 79-81.

Лемешко О. Гарувати - не означає заробляти // Діло. - 1998. - № 31 (17-24 серпня). - С. 7.

Плисовская Э., Линовицкая М. Современное общество: роль мужчины и женщины // Філософська і соціологічна думка. - 1995. - №№ 1-2. - С. 40-46.

Плісовська Є. Жіноча праця. Яка вона в світі та в Україні // Віче. - 1999. - № 11. - С. 75-83.

Рубанець М. Чого хоче українська жінка? // Україна і світ сьогодні. - 2003. - 8-14 лют. (№ 4). - С. 2.

Силласте Г.Г. Гендерная социология как частная социологическая теория // Социологические исследования. - 2000. - № 11. - С. 5-14.

Таран А. Українські жінки на порозі тисячоліття // Праця і зарплата. - 2002. - берез.(№ 9). - С. 2-3.

Турецкая Г. В. Деловая активность женщин и семья // Социс. - 2001. - № 2. - С. 67-82.

Шкурко Я. Женщина у штурвала? Стереотипы и реальность // Персонал. - 1998. - № 5. - С. 86-89.