Сучасні форми участі працівників в управлінні склалися на основі довготривалого протиборства праці й капіталу, цей процес триває і нині. Так, працівники продовжують боротьбу за паритетне представництво в органах управління, за розширення кола питань у колективному договорі та прав профспілок щодо управління виробництвом, за розширення прав і сфери дії органів робітничого представництва. Працівники також вимагають права на повнішу інформацію, права на дії, що перешкоджають здійсненню рішень, з котрими працівники не погоджуються.

Ще одним елементом гуманізації сучасного виробництва та праці є перехід від індивідуальних до колективних або групових форм організації праці. На практиці цей процес відбувається як спільне Вирішення часткових завдань, здійснення виробничого процесу в цілому, виконання наскрізних робіт у процесі нововведень. В рамках переходу до колективних форм організації праці відбувається ряд позитивних зрушень, до котрих можна віднести акумулювання значних обсягів знань членами робочих груп, краще розуміння проблем, розробку альтернатив у процесі підготовки та прийняття управлінських рішень, досягнення узгоджених дій, ефективної взаємодії та колективної відповідальності учасників спільної праці.

Особлива увага в організації колективної роботи надається так званим "гурткам якості", котрі є формою спільного пошуку шляхів вирішення виробничих проблем безпосередніми виконавцями. В рамках участі працівників у "гуртках якості" відбувається пошук резервів раціоналізації праці, покращання якості продукції (спрямованими не на виявлення та виправлення неякісної продукції, а на попередження виникнення браку протягом усього технологічного ланцюга), зниження витрат виробництва, поліпшення умов праці. Ця форма спільної праці надає працівникам можливості самовираження, відчуття причетності до справ фірми, почуття відповідальності за престиж продукції, а також сприяє проявам творчості працівників у процесі трудової діяльності.

Щодо раціоналізації праці, то тут відбувається вдосконалення самого процесу праці, розширення горизонтального та вертикального набору обов'язків, виробнича ротація, застосування систем зв'язку, персональних комп'ютерів, підключених до єдиних інформаційних центрів, налагоджуються нові зв'язки між працівниками в процесі праці, змінюються власне форми та методи організації праці.

Найуспішніші компанії в процесі раціоналізації праці сприяють розвитку у працівників почуття причетності до спільної справи, виявам творчості в роботі, самостійності, створенню сприятливого клімату в колективі, атмосфери довіри та доброзичливості тощо. До нетрадиційних, але досить поширених останнім часом методів раціоналізації праці можна віднести нововведення в організації робочого часу: змінний графік робочого часу, різні графіки робочого тижня, неповний робочий тиждень.

Резюме

Праця — це свідома цілеспрямована створююча діяльність; прикладання людиною розумових та фізичних зусиль для одержання корисного результату у задоволенні своїх матеріальних та духовних потреб; це процес перетворення ресурсів природи в цінності й блага, що здійснюється і керується людиною під дією як зовнішніх стимулів (економічних та адміністративних), так і внутрішніх спонукань; це вияв людської особистості. Праця включає в себе, окрім традиційних видів людської діяльності, також творчі, новаційні її види, зокрема підприємництво. Процес праці містить такі обов'язкові елементи: доцільну діяльність людини (власне працю), предмети праці, засоби праці, технологію діяльності, організацію праці. Праця — основа економічного зростання, добробуту населення, розвитку конкретної людини та прогресу суспільства в цілому. Роль та важливість праці в розвитку людини та суспільства проявляється в багатьох різноманітних її функціях.

Праця за своїм змістом є матеріальним процесом взаємодії людини і природи, а за характером — суспільним процесом, який виражає взаємовідносини людей в ході їхньої спільної діяльності. Праця в кожному конкретному випадку набуває певної форми організації та відображає соціально-економічні особливості найсуттєвіших ознак трудових відносин. Різноманітність характеру і змісту праці знаходить своє відображення у різноманітності видів праці, класифікація яких здійснюється за різними ознаками.

Під впливом науково-технічного прогресу та інших кардинальних змін соціально-економічного життя відбувається еволюція праці як чинника виробництва. Технічний прогрес передбачає витіснення людини з безпосереднього процесу виробництва, перехід переважно від фізичної до розумової праці. Зростання складності праці вимагає від працівників підвищення професійної і загальноосвітньої підготовки, розвитку широкого спектра особистих та ділових якостей. Відбувається соціалізація трудових відносин, розвиваються нові форми зайнятості, змінюється характер праці.

Гуманізація праці означає зміну змісту та умов праці, котра пов'язана з удосконаленням техніки та технології внаслідок впливу науково-технічного прогресу. Гуманізація праці має на меті сприяти зростанню її змістовності, найкращому пристосуванню матеріально-технічної бази виробництва до людини, широкій участі працівників у процесах управління та вирішення виробничих завдань на підприємствах.

Література для поглибленого вивчення теми

1. Генкин БМ. Введение в метаэкономику и основания экономических наук: Курс лекций. — М.: Издат. группа НОРМА- ИНФРА-М, 2002. — 367 с—Глава

2. Економічна теорія: Політекономія: Підручник / За ред. В.Д. Ба-зилевича. — К.: Знання-Прес, 2001. — 581 с. —Глава 16.

3. Колот AM. Соціально-трудові відносини: теорія і практика регулювання: Монографія. — К.: КНЕУ, 2003. — 230 с. — Розділ 1.

4. Основи економічної теорії: Підручник / А.А. Чухно, П.Є. Єщен-ко, Г.Н. Климко таін. — К.: Вища шк., 2001. — 606 с. — Розділ 11.

5. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник / Відп.ред. Г.Н. Климко. — 4-те вид, перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2002. — 615 с. — Розділ 3.

6. РофеАЯ. Экономика и социология труда: Учеб. пособие. — М.: Изд-во "МИК", 1996. — 128 с. - Розділ 1.

7. Слезингер Г.Э. Труд в условиях рыночной экономики: Учеб. пособие. - М.: ИНФРА-М, 1996. — 336 с. — Глава 1.