Допустимими є норми витрат праці і варіанти оптимізації трудових процесів, за яких реалізуються обмеження за заданим виробничим результатом, санітарно-гігієнічними, психофізіологічними умовами праці, соціальними характеристиками трудової діяльності працівників, а також режимами технологічного процесу й основними характеристиками організації виробництва.

Прикладами таких норм є гранично допустимі концентрації шкідливих речовин, рівня шуму, вібрацій, освітленості робочих місць (зон трудової діяльності і рухів) тощо, а також граничні значення фізичних і розумових навантажень у процесі виконання роботи. Поліпшення умов праці порівнянно з допустимими показниками, як правило, забезпечує зростання продуктивності праці працівників, але звичайно це пов'язано зі збільшенням витрат на продукцію, що випускається (послугу, що виробляється). Звідси виникає необхідність визначення оптимальних норм.

Оптимальні — це допустимі норми, за яких досягається мінімум сумарних витрат, необхідних для досягнення заданого виробничого результату.

Наведені визначення належать також до санітарно-гігієнічних норм і показників складності праці.

Технічне обґрунтування норм витрат праці здійснюється за допомогою розглянутих аналітично-розрахункового й аналітично-дослідницького методів.

Найзначніше місце в технічному обґрунтуванні норм і нормативів праці посідає проектування основних параметрів роботи устаткування (машин, механізмів та ін.). При цьому вивчаються зміст технологічного процесу, паспортні дані устаткування і технічні засоби, техніко-експлуатаційні можливості технологічного оснащення й інструмента, механічні і фізико-хімічні властивості сировини і матеріалів, а також вимоги до якості продукції. На основі отриманих результатів визначаються гранично допустимі навантаження на устаткування (його окремі вузли), технологічне оснащення й інструмент, що використовуються як обмеження під час вибору режимів роботи устаткування (машин, механізмів та ін.). Наприклад, вибір режимів роботи верстатного устаткування здійснюється за найбільш слабкою ланкою в системі "устаткування — оснащення — інструмент". Варіанти подачі інструмента, що ріже, на один оборот шпинделя верстата визначаються за міцністю механізму передач, держака інструмента й інших характеристик, виходячи з вимоги щодо чистоти оброблюваної поверхні. Під час вибору зусиль різання розраховується його величина залежно від міцності матеріалу, що ріже, міцності держака, допустимого моменту, що крутить, розрахованого за найбільш слабкою ланкою верстата, міцності системи "верстат — пристосування — інструмент — деталь". З отриманих варіантів значень зусиль різання і подач вибираються мінімальні. У багатьох випадках обмеженням стають технічні можливості устаткування. У разі відсутності різноманітних чинників, що впливають, режими роботи устаткування визначаються, виходячи з вимоги технології за паспортом верстата (машини, механізми та ін.).

Під час встановлення норм праці аналітично-дослідним методом їх обґрунтування здійснюється шляхом вивчення техніко-експлуатаційних можливостей устаткування за його паспортними даними або за їх відсутності, за результатами експериментальних досліджень, а також технологічного оснащення й інструмента, властивостей оброблюваних матеріалів. Результати вивчення визначають факторну оптимізацію, що впливає на величину режимів роботи устаткування.

При час створення укрупнених нормативів оперативного, неповного штучного, штучного часу, а також установлення витрат часу на машинно-ручні роботи, розрахунок основного часу варто проводити на основі раніше встановлених режимів роботи устаткування, а за їх відсутності — на базі вивчення експлуатаційних можливостей діючого устаткування.

Під час технічного обґрунтування норм витрат праці службовців необхідно враховувати технічні характеристики і параметри засобів механізації й автоматизації виконуваних ними робіт (функцій). У цьому напрямі має здійснюватись робота на тих підприємствах і організаціях, де вводяться різні засоби механізації, автоматизації й обчислювальної техніки.

Різноманітні норми часу доцільно розробляти на роботи, виконувані економістами, з бухгалтерського обліку, фінансової діяльності та ін. з урахуванням застосування засобів автоматизації та механізації окремих, виконуваних ними функцій.

Важливим напрямом поліпшення стану нормативно-дослідницької роботи з праці повинне стати і технічне переозброєння праці нормувальників, фахівців з організації трудових процесів та ін. При цьому норми витрат праці цієї категорії службовців варто також обґрунтовувати з урахуванням технічних чинників, що впливають на виконання основних і невластивих їм функцій, що має місце в практичній діяльності "трудовиків".

Нині все більш актуальним стає встановлення нормованих завдань службовцям, що дають змогу раціонально розподіляти роботи (функції) між ними відповідно до кваліфікації та посади, оцінити результативність праці кожного працівника, зацікавити у виконанні більшого обсягу робіт і в поєднанні професій та посад за умови мотивації їх трудової діяльності. У цьому зв'язку важливим напрямом удосконалення методики нормування праці службовців більшості кваліфікаційно-посадових категорій є комплексне обґрунтування норм витрат їх робочого часу, включаючи технічні й інші напрями.

Організаційні чинники, що впливають на величини витрат праці працівників, можуть мати загальну і конкретну (часткову) спрямованість. При цьому їх вплив на витрати праці може бути як безпосереднім, так і опосередкованим — через вплив сукупних чинників.

Під час організаційного обґрунтування норм трудових витрат необхідно враховувати основні характеристики організації виробництва й управління, а також, й значною мірою, організації трудових процесів працівників. До них, як відомо, належать такі:—

тип і масштаб виробництва (відповідно частки характеристики — спеціалізація робочих місць, розмір і повторюваність партії виробів, робіт, кількість предметів праці і рівень їх трудомісткості);—

форма організації виробничого процесу в часі і просторі (форма спеціалізації цехів і ділянок, ступінь безперервності технологічного процесу, територіальна цілісність підприємства, організації);—

форма управління (ступінь централізації функціонального управління та ін.);—

режим роботи підприємства (безперервність, змінність, тривалість робочих змін);—

форма організації підготовки виробництва (ступінь централізації, форма спеціалізації підрозділів);—

ступінь освоєння виробничого процесу;—

форма організації технічного обслуговування (ступінь централізації, форми спеціалізації підрозділів).

Елементи організації праці мають загальний і частковий характер, зокрема;—

розподіл і кооперація трудових процесів (форми і вид розподілу, а також варіанти розподілу функцій між виконавцями; форми об'єднання виконавців у групи (бригади) і характер їх взаємодії, ступінь закріплення трудових функцій за кожним з них; спосіб об'єднання устаткування (верстатів, агрегатів, машин та ін.) у багатоверстатні робочі місця і характер багатоверстатного обслуговування їх основними й обслуговуючими робітниками та ін.);—

організація робочих місць (ступінь стаціонарності, планування: зовнішня і внутрішня);—

системи і форми обслуговування робочих місць (ступінь централізації системи в цілому і за основними функціями, регламент обслуговування: періодичність, оперативність, рівень примусовості та ін.);—

метод праці (склад і кількість елементів трудового процесу, їх складність і побудова в просторі і в часі; рівень інтенсивності праці та ін.);—

режим праці і відпочинку (регламент трудової діяльності, методи і способи психофізіологічного і нервово-емоційного розвантаження та ін.).

Під час організаційного обґрунтування норм праці необхідно враховувати взаємодію чинників організації робочого місця і методу виконання трудового процесу певного працівника, поділу і кооперації праці та системи обслуговування, режиму праці та відпочинку й організації робочих місць і їх обслуговування. У процесі обґрунтування норм праці варто мати на увазі, що одні чинники виступають стосовно норми витрат праці як незалежні змінні, інші — взаємодіють.

Спеціалізація робочого місця впливає на його планування й оснащеність, що, у свою чергу, визначає метод праці і тим самим впливає на норму часу виконання роботи (функції).

Режим роботи, зокрема змінність, впливає на організацію роботи апарату управління на різних рівнях, функціональне обслуговування і відповідно кількість різних категорій персоналу.

Під час обґрунтування норм витрат праці необхідно враховувати їх зміни мірою освоєння технологічного і трудового процесу. Облік рекомендується здійснювати або шляхом прямого проектування варіантів методу праці, або на основі розрахунків додаткових витрат часу (надбавок до встановленої норми освоєного процесу), або враховуючи обґрунтовані за величиною поправочні коефіцієнти.

Характеристики систем і форм обслуговування робочих місць необхідно брати до уваги під час встановлення і, відповідно, обґрунтування норм часу на роботи, що виконуються виробничими робітниками. Це належить до визначення норм часу на обслуговування робочого місця і підготовчо-заключного часу на певному робочому місці.

Найбільш варійованими організаційними чинниками, що впливають на витрати праці, є характеристики методів і прийомів праці, що діють на витрати часу через склад елементів трудового процесу, ступінь їх поєднання в часі й просторі, темп роботи та ін.

Вибір методу виконання тієї чи іншої роботи (функції) багато в чому визначається плануванням робочого місця і відповідно робочою позою виконавця (сидячи, стоячи та ін.), організаційним оснащенням та її розміщенням на робочому місці, якістю обслуговування робочого місця за основними функціями, характерними для певного типу і масштабу виробництва, його організації.

Так, в умовах автоматизації виробничих процесів методи праці багато в чому визначені конструкцією машин, устаткування й апаратури, пристосувань й інших елементів автоматизованих робочих місць. В інших умовах спроектований зміст трудового процесу і методи його здійснення можуть змінюватися працівником відповідно до його знань, умінь та інших характеристик, властивих безпосередньо певному виконавцю чи групі виконавців.

Так, постає необхідність використовувати основні принципи мотивування оптимальних рішень виконання трудових процесів під час обґрунтування норм трудових витрат щодо конкретних виробничих умов.

До основних принципів обґрунтування трудових процесів у часі і просторі належать: принцип паралельності, принцип економії мускульної і нервової енергії, принцип оптимальної інтенсивності праці. Вони, як правило, пов'язані з принципами економії рухів, що ґрунтуються на рекомендаціях фахівців у сфері фізіології праці, а також з інженерно-економічними розрахунками. Дотримання зазначених принципів проектування нормованих трудових процесів має важливе значення під час оптимізації норм трудових витрат.

Принцип оптимального змісту