Загальний алгоритм комплексного обґрунтування норм праці передбачає п'ять етапів. Чотири з них пов'язані з обґрунтуванням:—

вибору виду норми і методу її встановлення відповідно до особливостей нормованого процесу і призначення норми. При цьому метод і технічні засоби встановлення норми, а також вид і ступінь укрупнення нормативів визначаються економічними критеріями. Варіанти технологічного і трудового процесу, а також установлюваних норм витрат праці залежно від чинників, що впливають, обираються відповідно до особливостей нормованих процесів;—

технології устаткування, оснащення за технічними, організаційними і економічними чинниками, з вибором одного рішення чи їх підмножини (оптимального варіанта). При цьому проектування безлічі можливих варіантів здійснюється за технічними чинниками з урахуванням можливої оптимальності в певних умовах; вибір підмножини варіантів — за організаційними і психофізіологічними чинниками з відповідним обмеженням; під час прийняття одного локального оптимального рішення (чи підмножини таких рішень) — за економічними критеріями;—

технологічних режимів. На цьому етапі здійснюється проектування безлічі можливих варіантів за технічними чинниками з урахуванням рішень попереднього етапу, потім — вибір підмножини допустимих варіантів за організаційними і психофізіологічними факторами-обмеженнями, далі — визначення норми основного часу за технічними факторами і вибір одного оптимального варіанта за економічними критеріями;—

трудового процесу (за елементами організації й у цілому). Спочатку проектується безліч можливих варіантів з обліком технічних і організаційних чинників відповідно до рішень, прийнятих на попередніх етапах, і з урахуванням можливої оптимізації в певних умовах. Потім за соціальними і психофізіологічними чинниками та їх обмеженнями з допустимої безлічі обирається під множина рішень. За технічними, організаційними і психофізіологічними чинниками визначається необхідний час для допустимих варіантів, тобто здійснюється попереднє встановлення норми праці. З обліком основних економічних критеріїв виробляється вибір одного локального оптимального варіанта рішення (чи підмножини рішень).

П'ятим, завершальним, етапом є спільна оптимізація технологічного і трудового процесів, режимів роботи устаткування (технічних засобів) і встановлення норми витрат праці. У цьому випадку всі оптимальні і допустимі варіанти розглядаються відповідно до економічних критеріїв, потім приймається рішення і встановлюються норми праці з урахуванням відхилень реальних умов від необхідних. Норми праці визначаються за елементами технологічного і трудового процесів та категоріями витрат робочого часу. Для всіх стадій освоєння технологічного і трудового процесів розробляється система норм і нормативів. Усі розрахунки здійснюються на базі попередньо прийнятих рішень з урахуванням відповідних значень чинників.

На базі загального алгоритму комплексного обґрунтування норм праці доцільно розробляти укрупнені алгоритми комплексного обґрунтування норм часу для аналітично-розрахункового й аналітично-дослідницького методу нормування, а також алгоритми комплексного обґрунтування нормативів часу, кількості, обслуговування та ін. Укрупнені та часткові алгоритми комплексного обґрунтування норм праці, як правило, розробляються щодо конкретних умов виробництва і завдань нормування трудових процесів персоналу певного підприємства з урахуванням комерційних цілей і соціальних проблем сучасного менеджменту.

ЛІТЕРАТУРА

1. Адаєв 10.Е. Обеспечение ритмичности машиностроительного производства: организационно-экономические аспекты. — Пенза: Изд-во Пепз. гос. ун-та, 1996. — 152 с.

2. Апискип ЮЛ., Моисеева М.К., Проскуряков AM. Новая техника: повышение эффективности создания и освоения. — М.: Машиностроение, 1984. — 192 с.

3. Афитов Э.Л„ Новицкий Н.И., Цыганков В Д. Организация вспомогательных цехов и обслуживающих хозяйств предприятия: Учеб. пособие по курсу "Организация и планирование производства. Управление предприятием". — Минск: МРТИ, 1992.— 609 с.

4. Базилевич Л.А. Автоматизация организационного проектирования* — Л.: Машиностроение, 1989.

5. Беленький П.Е. и др. Управление техническим и организационным развитием предприятия. — К.: Техника, 1992. — 126 с.

6. Васильев ВЛ. Организация производства в условиях рынка. — М.: Машиностроение, 1993.

7. Вейе Г., Геринг У. Введение в общую экономику и организацию производства: Пер. с пем. — Красноярск: Изд-во Красноярского гос. ун-та, 1995.

8. Войчинский AM., Диденко Н.И., Лузин В.П. Гибкие автоматизированные производства. — М.: Радио и связь, 1987. — 272 с.

9. Гарбер КД., Новицкий Н.И. Учеб. пособие по курсу "Организация, планирование и управление радиотехническим предприятием". — Ч. 1. — Минск: МРТИ, 1984. — 88 с.

10. Генкин ВМ. Экономика и социология труда: Учеб. для вузов. — М.: НОРМА — ИИФРА-М, 1999.