Проблеми боротьби з організованою злочинністю і відмиванням "брудних" грошей в офшорних центрах

Офшорні центри, які широко відкривають двері іноземним підприємцям із сумнівною репутацією для заснування в них численних банків, холдингових компаній і трастів, уже багато десятиліть завдають безліч турбот державним і політичним діячам, а також органам правопорядку, мабуть, чи не всіх країн планети. Розміщені там компанії, банки, фонди, траст вже давно перетворилися на фінансову опору міжнародного тероризму, наркобізнесу і практично всіх форм організованої злочинності.

Особливе занепокоєння викликають два регіони - це держави і території басейну Карибського моря і держави "золотого трикутника" - Бірма. Таїланд, Пакистан й Афганістан. Однак державні діячі і спецелужби індустріально розвинутих країн першочергову увагу приділяють першому з названих регіонів. Про причину такої турбот и виразно сказано в березні 1988 р. у заяві Бюро з міжнародних проблем, пов'язаних з наркотиками, Державного департаменту США: „Країни басейну Карибського моря - перша ланка міжнародної системи, через яку проходить велика частина "наркоирибутків" злочинних організацій Латинської Америки. З погляду інтересів як зарубіжних постачальників, так і дистриб'юторів у США, цей регіон виявився найкращим з урахуванням його сусідства зі США, загальної корупції, низьких податків, а також наявності в ньому незліченних фінансових установ, оснащених зачищаючим їх законом про збереження банківської таємниці" [43, с. 364].

Держави цього регіону, бідні на природні ресурси, з відсталою економікою і ма-лоосвіченнм або зовсім неписьменним населенням, починаючи з 1960-х років приступили до створення на своїх територіях офшорних центрів і податкових гаваней, які стали дуже привабливими для фінансових і банківських установ.

Бурхлива діяльність фінансових установ в умовах слабкого державно-правового контролю привернула пильну уваїу податкових служб і правоохоронних органів суміжних країн, насамперед США. В умовах, коли ще не були підписані і ратифіковані відповідні міжнародні угоди, які поширюються на ці регіони, служба внутрішнього доходу міністерства фінансів США не зупинялася навіть перед проведенням односторонніх оперативно-слідчих заходів відносно наркоділків і "відмива гелів" грошей у цих регіонах. Але вони приносили тимчасові, обмежені результати і супроводжувалися міжнародними скандалами і навіть погіршенням відносин між країнами.

У середині 1980-х років на зміну одностороннім акціям прийшла стратегія укладення дво Г багатосторонніх договорів з конкретних проблем. Одним з основних став договір між Сполученими Штатами і Великою Британією, підписаний у 1984 р. Ця угода відкривала можливість надання всебічної і безпосередньої допомоги з боку британської влади в боротьбі з наркобізнесом і відмиванням ірошей на територіях, які знаходяться в цьому регіоні в юрисдикції британської корони, і насамперед на Кайманових островах. У 1990 р. ця угода була поширена на Багами.

Щоб розробити загальні підходи до застосування ефективних методів протидії відмиванню "брудних" грошей, держави басейну Карибського моря і Центральної Америки скликали в червні 1990 р. Конференцію на Арубі. її учасники констатували, що міжнародні злочинні організації створили в регіоні центри наркобізнесу, у зв'язку з чим більшість підприємств сфери послуг існує лише для того, щоб забезпечити "очищення" незаконно отриманих доходів. Відзначено також, що з моменту прийняття до виконання Рекомендацій ФАТФ Сполученими Штатами Америки й іншими індустріально розвинутими країнами проведення фінансових операцій у цих державах стало справою значно важчою і ризикованою. Тому привабливість територій Карибського басейну і Центральної Америки в очах ватажків кримінальних груп, безсумнівно, зростає.

У зв'язку з цим держави - учасниці конференції дали обіцянку прийняти Рекомендації ФАТФ разом з додатковим пакетом, який складається з 21 виправлення, які його доповнюють. їх надалі було скорочено до 19, але всі вони містили в собі додаткові заходи, пристосовані до специфіки даного регіону [43, с. 365].

Ще однією конференцією, присвяченою проблемам фінансових аспектів міжнародного наркобізнесу, була одинадцята зустріч глав урядів країн - членів Карибського співтовариства і Загального ринку (Caribbean Community and Common Market -CAR1COM), яка відбулася в серпні 1990 p. її підсумком стало створення Карибської групи з протидії відмиванню грошей (Caribbean Financial Action Tasks Force - CFATF) [43, c. 365].

Цю важливу ініціативу підтримали учасники регіонального семінару, організованого за сприяння уряду Ямайки в травні 1992 р. За цим семінаром слідувало проведення в листопаді того ж року конференції міністрів юстиції в столиці Ямайки місті Кінгстоні. У прийнятій ними Декларації було сказано, що країни — учасниці конференції "підпишуть і ратифікують Конвенцію ООН з боротьби з незаконною торгівлею одурманюючими засобами і психотропними речовинами 1988 року, а також приймуть і введуть у практичну дію 40 Рекомендацій ФАТФ і 19 Рекомендацій Конференції на Арубі" [43, с. 368].

Учасники конференції дійшли висновку, шо впровадження в життя Кінгстонсь-кої декларації вимагає створення формальних структур, які займаються моніторингом ефективності і пропагандою положень, які містяться в ній. Крім того, її учасники взяли на себе зобов'язання застосовувати, як в Європі, процедуру самооцінки і взаємоперевірки країн щодо ступеня виконання ними Рекомендацій щодо боротьби з відмиванням "брудних" грошей.

"З метою забезпечення продовження і нарощування таких зусиль, - сказано в опублікованій ними заяві, - а також з метою створення відповідних умов навчання і спеціалізованої бази, учасники конференції запропонували утворення невеликого секретаріату CFATF з резиденцією в Тринідаді і Тобаго [43, с. 366]. Завдяки фінансовій допомозі членів ФАТФ (Голландії, Франції, Канади, США і Великої Британії) ця ініціатива в 1993 р. увінчалася успіхом. Керівником секретаріату став англійський офіцер поліції, який володіє солідним досвідом у боротьбі з відмиванням "брудних" грошей, а також великими знаннями в галузі міжнародного права.

Паралельно з цими зусиллями зі своєю ініціативою виступила Організація американських держав (ОАГ), членами якої серед інших є держави Карибського басейну. Заради справедливості треба відзначити, що ОАГ ще раніше висловлювалася за вживання заходів з припинення відмивання "брудних" грошей, а також за застосування як засобу покарання конфіскації доходів, здобутих злочинним шляхом, вважаючи такі заходи найбільш дієвими в боротьбі з нелегальною торгівлею наркотиками в Південній і Північній Америці.

Саме з ініціативи ОАГ у 1986 р. була розроблена нроірама, яка одержала назву Міжамериканської програми дій проти нелегального використання і виробництва наркотичних засобів та психотропних речовин (Inter-Атегісап Programm of Action of Rio de Janeiro Against Illicit Use and Production of Narcotic Drugs and Psychotropic Substances -C1CAD). Цією програмою була передбачена підготовка проекту нових законодавчих актів, які розширюють повноваження правоохоронних і фіскальних органів у сфері встановлення фактичних джерел походження фінансових коштів. Разом з тим була ухвалена постанова прийняти законодавство про криміналізацію відмивання ірошей, накопичених у результаті злочинів, пов'язаних з наркотиками, а також про конфіскацію фінансових коштів і матеріальних цінностей, які надходять від нелегальної торгівлі наркотиками або використовуваних для проведення цієї процедури, незалежно від місця виконання таких операцій [43, с. 271].

У 1990 p., під час чергової зустрічі міністрів країн - членів ОАГ, на які була покладена відповідальність за припинення торгівлі наркотиками, прийнято два політичних документи, у яких було задекларовано намір продовження виконання раніше прийнятих заходів, а також рекомендовано в рамках CICAD створити групу експертів для розробки проекту вказівок і розпоряджень, які відповідають специфіці регіону і разом з тим принципам Віденської конвенції 1988 р. Експерти розробили пакет розпоряджень, який одержав назву "Зразкові розпорядження, які стосуються злочинів відмивання ірошей, пов'язаних з незаконною торгівлею наркотиками, а також з аналогічними злочинами". У 1992 р. вони були затверджені на Загальних зборах ОАГ.

"Зразкові розпорядження" являють собою документ, складений у повній відповідності з духом Конвенції ООН та Рекомендацій ФАТФ і включає в себе 19 статей, які охоплюють усі важливі елементи сучасної стратегії боротьби з відмиванням злочинних доходів. У ньому передбачені також превентивні заходи розпізнавання, розповсюджені на приватний сектор. Автори розпоряджень підключили до протидії цьому злу не тільки банки, а й цілу низку інших фінансових установ. У статті 9 "Зразкових розпоряджень" до них серед інших зараховані маклери, які торіують цінними паперами, власники пунктів обміну валют, а також особи, які займаються "іншого виду господарською діяльністю, яка підлягає контролю з боку державних банків або з боку інших фінансових установ". За вказівкою відповідних органів влади кожною з країн-учасниць ці розпорядження можуть бути поширені на інші види господарської діяльності, "під час якої здійснюються операції з готівкою в сумі, яка перевищує встановлені межі".

Розпорядження щодо фінансового сектора спираються на Рекомендації ФАТФ і містять принципи, вже прийняті до виконання фінансовими установами, такі як ідентифікація особистості клієнта, співробітництво з органами правопорядку і правосуддя, введення в себе відповідних внутрішніх стандартів і правил, а також організація необхідного професійного навчання персоналу. На жаль, на відміну від Директиви Європейського Співтовариства і Конвенції Ради Європи, "Зразкові розпорядження" 1992 р. мають обмежену сферу дії, оскільки стосуються тільки незаконної