торгівлі наркотиками і пов'язаних з нею злочинів. У змісті цього документа одержав відображення обсяг повноважень, які були надані укладачам цього документа, тобто членам регіональної групи експертів. Разом з тим треба зазначити, що вони рекомендували міністрам ОАГ значно розширити категорії злочинів, охоплюваних розпорядженнями, за рахунок включення в них інших тяжких злочинів.
Американська комісія в справах боротьби з наркоманією активно бере участь у пропаганді "Зразкових розпоряджень" у країнах ОАГ, не виключаючи при цьому держав, які входять до Карибської спеціалізованої групи з протидії відмиванню грошей. У свою чергу, у Кінгстонській декларації держави Карибського басейну зобов'язалися якомога швидше ввести їх у дію у своїх країнах. Певних успіхів у відновленні свого законодавства домоглися як члени CFATF, так і ряд країн, які входять до ОАГ. Удосконалювання кримінального законодавства в цих країнах сконцентроване на посиленні його ефективності шляхом введення таких важливих розпоряджень, як криміналізація явища відмивання грошей, забезпечення функціонування надійних механізмів міжнародного співробітництва в галузі екстрадиції підозрюваних, а також конфіскації доходів, здобутих злочинним шляхом [43, с. 368].
Зрозуміло, розробка правових норм - це лише частина зусиль (хоча й важлива) в боротьбі зі злочинністю. Про справжні успіхи можна судити тільки тоді, коли виконання цих законів стане повсякденною практикою. Але саме вирішення цієї найважливішої проблеми викликає багато труднощів як у країнах цього регіону, так і в усьому світі. За словами секретаря CICAD, "члени урядів країн регіону виражають сумніви щодо того, чи зможуть органи нагляду і контролю використовувати всі ті чудеса техніки, які мають у своєму розпорядженні наркосиндикати й інші "відмивателі" грошей. Тому що все вказує на те, що в багатьох країнах контролюючий апарат працює на зовсім інших обертах. Значна його частина не може відійти від концепції й способу дій, які приносять великий успіх при виловлюванні нечесних крамарів, не віддаючи собі звіту в непридатності таких методів в еру комп'ютерних систем, гігантського торговельного обігу, інвестицій, які обчислюються мільярдами доларів, а також тисячами електронних переказів упродовж одного дня" [43, с. 369]. Такі реалії, і до них потрібно пристосовуватися, інакше не можна говорити про яку-небудь ефективність навіть найефективнішого законодавства.
Скептичне відношення до дієздатності правоохоронних і контролюючих органів регіону висловив Верховний суд США, ухваливши в 1992 році постанову, згідно з якою агенти ФБР одержали право на розшук і екстрадицію з країн регіону осіб, підозрюваних у податковому шахрайстві і відмиванні "брудних" грошей навіть тоді, коли це може бути пов'язано з порушенням міжнародного права.
Іншим об'єктом пильної уваги міжнародних організацій і правоохоронних органів є Південно-Східна Азія. Причина такої зацікавленості - факт, що цьому регіону належить сумнівна репутація всесвітнього постачальника наркотиків. Треба одразу відзначити, що більшість країн цього регіону підписала Конвенцію ООН 1988 року. Частина цих країн цілком прийняла на себе зобов'язання оголосити відмивання грошей кримінальним злочином. Інші ще цього не зробили, але вживають заходів з доповнення й удосконалювання законодавства в даному напрямку.
Набагато менше досягнуто тут в інших напрямах, а саме: у посиленні ролі фінансового сектора в боротьбі з відмиванням "брудних" ірошей і поширенні постанов Конвенції на інші види тяжких злочинів, не пов'язані з виробництвом і торгівлею наркотиками. Зрозуміло, не можна випустити з уваги, що це гігантський регіон, який охоплює країни, що різко відрізняються одна від одної з погляду економічного і соціального розвитку. Крім того, тут не існує єдиної регіональної організації, яка взялася б за просування програми і за її реалізацію. Ситуація до того ж ще більше ускладнюється наявністю в регіоні розгалуженої мережі "підпільних" і "паралельних" банків, здатних цілком взяти на себе функції легального фінансового сектора в міжнародних операціях з відмивання грошей.
У таких умовах зусилля ФАТФ були зосереджені в основному на інформуванні державних і політичних діячів країн регіону про ступінь погрози і небезпеки, які походять від міжнародного злочинного бізнесу, а також на спробах схилити їх до прийняття Рекомендацій ФАТФ шляхом повного чи часткового включення їхніх положень у місцеве законодавство. Організаторська діяльність ФАТФ, а також дипломатичні зусилля провідних індустріальних держав світу призвели до вступу у ФАТФ високорозвинутих промислових країн регіону, таких як Японія, Гонконг і Сінгапур.
У 1993 р. ФАТФ разом з Відділом з боротьби з економічною злочинністю при секретаріаті Британської співдружності націй скликали регіональну конфедерацію в Сінгапурі. На ній було ухвалене рішення про створення невеликого Секретаріату з боротьби з відмиванням "брудних" грошей в Азії (Asia Money Laundering Secretariat). До його функцій входить підтримка зусиль ФАТФ у цьому регіоні.
Варто зазначити, що певне просування в напрямі криміналізації явища відмивання грошей спостерігається й у тих країнах і територіях Південно-Тихоокеанського регіону, які відомі у світі як офшорні центри. Цьому процесу всіляко сприяли регіональні організації. У липні 1992 року відбувся форум держав Південно-Тихоокеанського регіону. До цієї організації з 1971 р. входять Австралія, Фіджі, Науру, Нова Зеландія, Пану а-Нова Гвінея, Західне Самоа, Тонга, Вануату, острови Кука і Соломонові острови. З огляду на масштаби загрози регіону від міжнародної злочинності, учасники Форуму ухвалили декларацію про співробітництво правоохоронних органів.
Крім того, його учасники доручили міністрам внутрішніх справ вивчити Рекомендації ФАТФ і підготувати правову базу для прийняття і впровадження в практику тих, котрі найбільше відповідають конкретним умовам країн регіону. Вони визнали необхідність, як сказано в декларації, зміцнення вітчизняних і міжнародних правових інструментів, які б забезпечили пошук, вилучення з оборогу чи повну конфіскацію майна, доходів, отриманих у результаті злочину, знарядь злочинів. Вони також підтвердили потребу введення розпоряджень, які регулюють надання допомоги з метою виключення маніпулювання такими послугами, які призводять до відмивання доходів від злочину. Форум також констатував, що закон про банківську таємницю може бути використаний як ширма для прикриття злочинних фінансових операцій, тому такий метод відхилення від виконання угод з надання взаємодопомоги повинен бути заборонений. У декларації містився заклик прискорити процес відновлення і доповнення місцевого законодавства про екстрадицію, а також введення в нього відповідних положень, які відкривають можливість надання допомоги іноземним органам правопорядку в розслідуванні кримінальних справ. Учасники форуму виступили також із закликом до якнайшвидшої ратифікації і впровадження в життя Конвенції ООН з боротьби з нелегальним оборотом наркотиків 1988 року. Першою державою регіону, яка ратифікувала Конвенцію, був острів Фіджі. Підготовкою проектів необхідних законодавчих актів займалася конференція правознавців островів Тихого океану, яка доручила розробити проект спеціально створеній Комісії із законності і порядку під головуванням Австралії.
На закінчення варто зупинитися на ролі міжрегіональних міжнародних організацій, прикладом яких є Британська співдружність націй. Ця організація внесла значний вклад у справу боротьби з відмиванням "брудних" ірошей. Протягом багатьох років вона докладає і великих зусиль для зміцнення міжнародного співробітництва і удосконалення кримінального законодавства, доказом чому слугують угоди, які стосуються екстрадиції, тобто видачі засуджених за кримінальні злочини та інших важливих проблем [43, с. 371). Такі угоди укладені між більшістю країн співдружності. Особливе значення для вирішення проблеми відмивання ірошей має документ Співдружності, який одержав назву "Порядок дій при наданні взаємної допомоги з кримінальних справ", доповнений у
1990 році [43, с. 372]. Він вплинув на формування діючого механізму співробітництва між країнами, що було справою дуже важкою в законодавчому полі, заснованому на традиціях англосаксонського права. Проте співдружність домоглася внесення в місцеве законодавство статей і поправок, які гарантують реалізацію заходів, спрямованих на виявлення, вилучення і конфіскацію доходів, одержуваних від усіх видів злочинів [43, с. 372].
У жовтні 1993 p., під час наради в Лімасолі, на Кіпрі, голови урядів країн Британської співдружності націй доручили міністрам юстиції вжити термінових заходів для невідкладного впровадження в життя 40 Рекомендацій ФАТФ, а також дали вказівку міністрам фінансів узяти під контроль реалізацію цих рекомендацій у фінансових установах.
Через місяць, у листопаді того самого року, відбулася конференція міністрів юстиції держав Співдружності на острові Маврикій. У заключному комюніке міністри висловили надію, що вирішення всіх цих проблем нагальне, а також ухвалили постанову про введення комплексних законодавчих розпоряджень у таких галузях: криміналізація процедури відмивання грошей, пов'язаного з усіма тяжкими злочинами, передача фінансовим установам інформації про операції, які викликають підозру у відмиванні грошей, конфіскація доходів, отриманих злочинним шляхом, визнання відмивання грошей злочином з необхідністю екстрадиції. Крім того, були передбачені конкретні заходи в сфері міжнародного співробітництва слідчих органів і органів правосуддя в справах з відмивання грошей, а також у процедурі конфіскації злочинних доходів.
Важливим досягненням було й те, що всі учасники конференції погодилися на проведення процедури самооцінювання, а також зобов'язали урядових чиновників взяти під контроль процес реалізації прийнятої програми за участю секретаріату Співдружності.
Отже, все чіткіше проглядається тенденція прийняття і практичної реалізації 40 Рекомендацій ФАТФ країнами, які не входять до цієї організації. Позитивним