Серед прав, якими володіє державна служба зайнятості, варто зазначити такі: направляти для працевлаштування на підприємства, в установи та організації всіх форм власності за наявності там вакантних посад громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до їх рівня освіти та професійної підготовки; направляти безробітних громадян за їхнім бажанням на оплачувані громадські роботи; оплачувати вартість професійної підготовки осіб, працевлаштування яких потребує здобуття нової професії; встановлювати їм на період навчання стипендії у відповідних розмірах тощо.

Підготовка і представлення інформації про себе на ринку праці. Складання професійного резюме

Одним із найефективніших засобів самомаркетингу на ринку праці є гарне резюме. Резюме здатне спрацювати двічі: спочатку, при початковому перегляді роботодавцем або його помічником, цьому документу приділяється не більше двох-трьох хвилин, тому на цьому етапі головне, щоб ваше резюме зацікавило роботодавця. В такому разі резюме попрацює вдруге — при організації особистої зустрічі претендента з роботодавцем, і тут важливо, щоб реальна людина не дуже відрізнялася від описаного в резюме ідеального працівника.

Резюме — це розширена візитна картка, а не біографія чи описання життєвого шляху. Не варто писати в резюме все, що ви можете сказати про себе хороше. Роботодавця цікавлять лише ті характеристики, які йому потрібні. Основне завдання резюме — привернути увагу до своєї кандидатури та переконати роботодавця в тому, що ви саме той працівник, який йому потрібен. Перш ніж розпочинати роботу над резюме, слід чітко визначити, яку вакансію ви прагнете отримати, вимоги до цієї посади та обов'язки, які доведеться виконувати. Найкраще постаратися зібрати якнайбільше інформації про можливе місце роботи і згадати та подати усі свої переваги як претендента саме на цю вакансію.

Професійне резюме (curriculum vitae — C.V.) — це стислий формалізований виклад особою, що претендує на певну роботу, відомостей про свою освіту, професійний досвід, ділові риси, додаткові знання та навички й інші дані, які можуть зацікавити роботодавця.

Резюме — це ваша інформація про себе. Ви можете написати її як захочете, в будь-якій формі, яка найкраще підійде для того, щоб зацікавити роботодавця. Разом з тим, уже склалася певна культура написання резюме. Як правило, в стандартних випадках, професійне резюме містить такі пункти:

1. Особисті дані (ім'я, прізвище, адреси, телефони, дата народження).

2. Мета (не обов'язково, але бажано): коротке формулювання, на яку роботу і чому ви розраховуєте).

3. Досвід роботи (звичайно в зворотньому хронологічному порядку): зазначається термін роботи, назва організації, місто, посада, основні функціональні обов'язки.

4. Освіта (якщо досвід роботи незначний, то це головне). Термін навчання, навчальний заклад, спеціальність, кваліфікація.

5. Додаткова інформація (не обов'язково, але бажано): знаня іноземних мов, вміння працювати на комп'ютері, наявність прав водія. Можна згадати хоббі, якщо воно корисне для цієї роботи, підкреслити гарний стан здоров'я, відсутність шкідливих звичок, позитивні риси характеру тощо).

6. Можливість надання рекомендацій.

7. Дата, підпис.

Все це слід викласти чітко, структуровано, коротко, конкретно (лише те, що важливо для цієї роботи), активно, грамотно, вибірково (відбирайте інформацію, виходячи з мети резюме), чесно.

Нині вже не прийнято розпочинати резюме словами "CV чи "Резюме", замість заголовка просто вказують прізвище, ім'я, по батькові.

Врахуйте, що на попередньому етапі резюме найчастіше переглядає не власне та людина, яка прийматиме рішення про прийом на роботу, а технічний виконавець. Тому він передусім звертатиме увагу на встановлені до вакансії вимоги й обмеження — рівень освіти, вік, сімейний стан, стаж роботи тощо. Якщо якась із ваших характеристик не вписується у вимоги, але ви впевнені, що добре підходите для цієї роботи і зможете в цьому переконати роботодавця, в резюме краще не згадати ту "невідповідну" характеристику, бо інакше ваше резюме може одразу потрапити у корзину для сміття. Наприклад, дослідження на українському ринку праці показують, що нерідко роботодавці приймають на роботу претендентів, вік яких не відповідає зазначеному у вимогах, якщо всі інші характеристики на високому рівні.

Це саме можна сказати і про сімейний стан. Він має не таке важливе значення, щоб його вказувати в резюме. Можливість їздити у відрядження, виконання обов'язків, коли захворіють діти, тощо — це вже предмет обговорення на етапі співбесіди.

Досвід роботи, як правило, найбільше цікавить роботодавця. Варто подати його так, щоб акцентувати увагу на виконанні в минулому тих обов'язків, які будуть важливими на новій роботі. При зазначенні досвіду роботи можна написати про два останні місця роботи, можна вказати стаж за останні 5,10 років роботи. Однак не варто переписувати всю трудову біографію, якщо вона велика. Досить обмежитись тим, що стосується ймовірної роботи чи посади.

При пошуку першої роботи, або якщо досвід роботи незначний, зосередьте увагу роботодавця на ваших здобутках у навчанні. Можна повідомити про нагороди, перемоги в олімпіадах, підкреслити глибоке вивчення тих дисциплін, які матимуть значення на роботі, на яку ви претендуєте, назвати відомих людей, які були викладачами, звернути увагу на науково-дослідні роботи, що відповідають цілям цієї організації. Можна згадати досвід своїх тимчасових робіт, виробничих та переддипломних практик, громадських доручень. Це може бути участь в проектах, розробках, дослідженнях, досвід написання комп'ютерних програм тощо. Однак все те, що ви напишете про себе в резюме, має відповідати рівню вимог до вакантної посади.

Вище йшлося про вашу основну освіту — навчання у вищому навчальному закладі. Все більше престижних робіт у наш час вимагають від працівника здатності до постійного поновлення знань. Тому може бути дуже доречним згадати в резюме про навчання за другою спеціальністю, на курсах іноземних мов, програмування і т. ін.

Після цього, як правило, даються стандартні відомості про знання комп'ютера та володіння іноземними мовами. Можна зазначити рівень знання комп'ютера як "користувач" та "досвідчений користувач" залежно від рівня оволодіння тими чи іншими загальними та спеціальними програмами (можна їх перерахувати), Internet та електронною поштою.

У кожного претендента власне уявлення про рівень володіння іноземною мовою. З погляду роботодавців рівні визначаються так: базовий — читання, переклад зі словником; розмовний — вміння розуміти нескладну іноземну мову, висловлювати думки; вільний — великий словниковий запас, спілкування на професійні теми, читання літератури без словника. Для активної людини характерні й активні формулювання в резюме, наприклад: "Англійська мова — вільно, німецька — розмовний рівень, продовжую вдосконалювати".

Інші відомості у пункті "додаткова інформація" варто наводити у випадку, якщо вони свідчать про високий рівень вашого професіоналізму та можуть бути корисні на цьому місці роботи чи у цій організації. Інформації про особисті якості не довіряють безумовно, а розглядають з позицій здорового глузду. Однак варто назвати кілька своїх характерних рис, які дійсно Вам притаманні й потрібні на цій роботі.

Позитивною характеристикою працівника є і така інформація: "Здоровий. Займаюся спортом. Шкідливих звичок не маю", якщо, звичайно, вона відповідає дійсності.

Щодо надання рекомендацій, слід лише згадати про таку можливість і можна назвати від кого (чи з якої організації), однак самі рекомендації подаються лише на вимогу.

Всі позиції в резюме слід структурувати так, щоб кожна з них швидко знаходилася і легко читалася. Не перевантажуйте резюме зайвим текстом. Якщо є необхідність, краще додайте до короткого резюме лист з поясненнями.

Ідеально написане резюме є маленьким шедевром, над яким, тим не менше, доводиться працювати все життя, щораз вдосконалюючи, задумуючись над кожною фразою, над кожним словом. Під різні вакансії та нові вимоги складається нове резюме, однак це означає не придумування чогось нового, а погляд на себе і свій досвід з іншого погляду, оцінюючи себе з позицій конкретної вакансії та потреб і вимог роботодавця.

Література для поглибленого вивчення теми

1. Веснин В.Р. Практический менеджмент персонала: Пособие по кадровой работе. — М.: Юристъ, 1998. — 496 с. — Гл. 9.

2. Выбор профессии: Тесты и методики (Метод, пособие для работников центров занятости). — К., 1991. —153 с

3. Кодекс законів про працю України. — К.: Парламентське вид-во, 2003. —108 с.

4. МасловЕ.В. Управление персоналом предприятия: Учеб. пособие / Под ред. П.В. Шеметова. — М.: ИНФРА-М; Новосибирск: НГАЭиУ, 2003.— 312 с—Гл. 10.

5. Менеджмент персоналу: Навч. посіб. / За заг. ред. В.М. Данюка,