Перспективи становлення дисконтного ринку в україні

Солідарна відповідальність векселезобов'язаних осіб в умовах дисконту становить лише один із можливих аспектів використання векселів. За своїм економічним змістом у ринковій економші дана операція є одним із найпоширеніших способів дострокового перетворення боргового зобов'язання на грошову суму. Чітка система дисконту створила такі форми кредиту та гарантованісгь виконання зобов'язань, які суттєво знижують ризики неотримання платежів за облікованими векселями. Тому дисконтування векселів набрало такого розмаху, що нині становить цілий сегмент світового фондового ринку. В розвинутих країнах систему дисконту навіть називають обліковим, або дисконтним, ринком. А всю сукупність вексельних операцій тлумачать як вексельний сегмент ринку цінних паперів.

З іншого боку, вексельний ринок розглядається як сукупність двох ринків: первинного і вторинного. Первинний ринок означає складання та передання векселя до рук першого векселетримача (першого ремітента). Вторинний ринок утворюють операції наступного перепродажу векселів та їх індосування на користь нових власників.

Що ж до України, то в ній вексельна справа перебуває у такій стадії формування, коли:*

первинний ринок ще слабо організований та має епізодичний характер, а вторинний не набув системності та належного розмаху;*

відсутня система дієвої перевірки надійності векселедавця і належного забезпечення векселя;*

не вистачає маркетмейкерів, які могли б виконувати функції котирування векселів в операціях їх купівлі-продажу;*

низькі інвестиційні якості векселів зумовлюють обмежену їх купівлю та використання у розрахунках.

У нормальному функціонуванні вексельного ринку вирішальну роль відіграє Національний банк. Лише НБУ, здійснюючи переоблік векселів, що надходять до нього від комерційних банків, здатний здійснювати масштабне рефінансування, підтримувати ліквідність банків та регулювати їхні баланси. Адже комерційні банки, придбавши векселі у своїх клієнтів, фінансують їх у кредит до терміну погашення. А далі, передаючи обліковані векселі до НБУ, особливо як обов'язковий резерв на безпроцентному рахунку, вони зберігають готівкові кошти у своєму обороті та ще й отримують за цими векселями проценти. Купівля-продаж векселів суттєво розширює види надаваних послуг і приносить банкам відповідні доходи, гарантуючи

Дисконтування векселів

ліквідність і формуючи просту й привабливу форму вексельного кредиту.

Крім банківської системи, у вексельному дисконті здатні брати участь спеціалізовані фінансово-кредитні заклади, а саме:*

підприємства різних форм власності та секторів економіки;*

фінансові та Інвестиційні компанії, брокерські фірми, оператори ринку цінних паперів, вексельні депозитарії;*

фізичні особи й підприємці, що не є юридичними особами;*

розрахункові палати;*

облікові заклади типу торговельних домів, що здійснюють облік і реалізацію векселів через великі фінансові заклади;*

акцептні доми, які можуть випускати власні векселі для їх використання у розрахункових схемах підприємств, контролювати рух власних та інших векселів, вести реєстри векселів;*

обліково-вексельні центри, котрі здійснюють ефективні регіональні розрахунки векселями, та обліково-вексельні контори. Останні виконують доручення клієнтів щодо підготовки до стягнення боргів з вексельних боржників, а також проводять реструктуризацію взаємних боргів підприємств.

Усі бажаючі можуть укладати з цими учасниками вексельного ринку угоди про інформаційний обмін, про здійснення вексельних розрахунків, що суттєво знижує ризики втрат і загалом підносить ефективність вексельних операцій. Скажімо, акцептні доми, обліково-вексельні центри та інші посередницькі структури здатні забезпечити виконання найрізноманітних доручень клієнтів: займатися купівлею-продажем векселів з метою вигідного вміщення капіталу; надавати консалтингові послуги; здійснювати переміщення боргів від одного до іншого підприємства; відстежувати вексельні ланцюги й розробляти різноманітні схеми вексельного кредитування; конвертувати вексельні суми в інші види цінних паперів.

Звичайно, продати векселі можна і не вдаючися до послуг посередників. Але їх залучення як фахівців украй потрібне, оскільки вони краще за інших знають поточну й перспективну кон'юнктуру ринку. Крім того, посередники вдало виконують доручення комісії, зберігання та інші дії.

Ціна векселя виражається у процентах до номіналу. Як правило, векселі продаються з дисконтом, величина якого тісно пов'язана із:

Перспективи становлення дисконтного ринку в Україні*

надійністю і ліквідністю векселів та їхньою кількістю в обігу;*

авторитетністю векселезобов'язаних осіб. Не дивно, що векселі стабільних компаній продаються з дисконтом 75—80%, а векселі маловідомих і ненадійних фірм котируються на рівні 40—45%;*

строками вексельного обігу. Надійнішими вважаються векселі з невеликими термінами обігу. Довгострокові ж векселі більш ризикові, їх купують, але за умови вищої прибутковості для наступного векселетримача;*

тим, що в міру наближення терміну платежу ціни векселів зростають: це відображає закономірність руху процента за кредит;*

тим, що векселі з авалем, а також із можливостями & дострокового погашення котируються дорожче.

На динаміку вексельних цін впливають загальний економічний і політичний стан країни, а також інші фактори, в тому числі інформація про техніко-економічний та фінансовий стан векселедавця, законодавчі ініціативи, динаміка попиту на векселі та їх пропонування.

Банки, здійснюючи облік та наступне рефінансування шляхом переобліку векселів у інших комерційних банках і НБУ, не лише підносять свої доходи, а й стабілізують грошовий обіг загалом, надають учасникам господарського обороту важливу інформацію про стан ділової активності та її характер, допомагають учасникам підприємницької діяльності краще орієнтуватися у ринковому і господарському стані країни. Надання кредитів комерційним банкам під дисконтовані векселі передбачене Законом України "Про банки і банківську діяльність". Крім того, в даному Законі є пункт про депозитне обслуговування векселетримачів.

Вексельна асоціація України планує створити депозитарій, у якому представлення будь-якого векселя, що є законно визнаним борговим зобов'язанням, означатиме і негайну його оплату незалежно від того, де він потім буде пред'явлений до платежу. Депозитні операції здатні виконувати й комерційні банки — як зі власної ініціативи, так і за дорученням своїх клієнтів.

Виконання депозитних операцій сприяє виконанню вексельних зобов'язань. Воно грунтується на договірних відносинах клієнтів з банками і є одним із специфічних методів реалізації таких відносин:

Дисконтування векселів по-перше, це стосується зберігання векселів. Останнє має три аспекти: воно класифікується: як депо типу "А", якщо власником депонованих векселів залишається попередній векселетримач, а банк лише виконує його доручення щодо зберігання; як депо "Б", що передбачає зберігання і управління векселями за дорученням; як депо "В", тобто зберігання, управління і розпорядження депонованими векселями;

по-друге, суттєвою є різниця у розрахунках. Якщо при застосуванні депо типу "А" банк надає депонентові для його розрахунків чекову книжку на суму депонованих векселів, то у другому випадку депонент отримує відповідну грошову суму, а у депо типу "В" банк зберігає векселі, управляє ними і має право розпорядження, тобто самостійно визначає юридичну долю депонованих векселів.

Механізм переобліку векселів в установах НБУ майже цілковито відображає загальну схему вексельної взаємодії комерційних банків зі своїми клієнтами. Основними тут є такі вимоги:*

до переобліку приймаються комерційні векселі строком до 90 днів;*

указане місце платежу за облікованими у НБУ векселями має бути у такому пункті, де розміщуються заклади Національного банку і нотаріус чи суд;*

найбільша сума обліку векселів клієнта не може перевищувати його кредитоздатності (вексельного обліго);*

дисконтуються, як правило, векселі, видані на стабільні фірми та акцептовані першокласними банками.

Наведені дані свідчать про те, що в Україні чимало робиться для формування вексельного обігу, в тому числі такого важливого його аспекту, як дисконтування векселів. Але до світових стандартів нам ще доведеться здолати велику відстань.

ЛІТЕРАТУРА

1. Абаев М. М.Высочайше утвержденный 27 мая 1902 года Новый устав о векселях. Санкт-Петербург, 1903. Абрамович К. Г.

2. Практическое руководство к Новому уставу о векселях. Санкт-Петербург, 1903.

3. Акции и векселя в экономическом обороте Украины: Учеб.-спр. пособие. Харьков, 1999.

4. Аудит вексельных операций // Україна і бізнес. 1993. № 16. Барац С. М.

5. Курс вексельного права. Санкт-Петербург, 1893. Барац С. М.

6. Вексель. Санкт-Петербург, 1902. Белое М. М.

7. Вексель как важнейшее платежное средство. Москва, 1992. Белов В.

8. Банковский вексель и его правовая специфика // Бизнес и банки. 1993. № 19. Вексель:

9. Закон, практика, бухучет. Москва, 1998. Вексель как способ вытащить экономику из кризиса // Компаньон. 1996. № 7.

10. Вишневская А. А.Вексельное право. Москва, 1996. Возможности использования векселей в практике хозяйствования в Украине. Киев, 1998. Гиндин И. Ф.

11. Русские коммерческие банки: Из истории финансового капитала в России. Москва, 1948.

12. Гудков Ф.Вексель. Дефекты формы. Москва, 1998. Лемківський А.

13. Вексель, його форми та функції в ринковій економіці // Банківська справа. 1996. № 5.