Тривалість участі у громадських роботах— характеризує середню тривалість участі у громадських роботах одного незайнятого громадянина у днях.

Громадяни, які потребують додаткових гарантій соціального захисту (ст. 5 Закону України "Про зайнятість населення"): жінки, які мають дітей віком до шести років; одинокі матері, які мають дітей віком до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів; молодь, яка закінчила або припинила навчання у середніх загальноосвітніх школах, професійно-технічних або вищих навчальних закладах, звільнилася зі строкової військової або альтернативної невійськової служби і якій надається перше робоче місце, діти сироти, які залишилися без піклування батьків, а також особи, яким виповнилося п'ятнадцять років і які за згодою батьків або особи, яка їх замінює, можуть, як виняток, прийматися на роботу; особи передпенсійного віку чоловіки по досягненні 58 років, жінки — 53 роки; особи, звільнені після відбуття покарання або примусового лікування.

Для працевлаштування зазначених категорій громадян місцеві державні адміністрації, виконавчі органи відповідних рад за поданням центрів зайнятості бронюють на підприємствах, в організаціях і установах, незалежно від форм власності, з чисельністю понад 20 осіб до 5 відсотків загальної кількості робочих місць за робітничими професіями, у тому числі з гнучкими формами зайнятості.

Рівень працевлаштування осіб, що потребують особливих гарантій соціального захисту, — характеризується часткою працевлаштованих осіб, що потребують особливих гарантій соціального захисту, у загальній чисельності цієї категорії осіб, що перебували на обліку у службі зайнятості.

Рівень працевлаштування на заброньовані робочі місця — характеризується як питома вага осіб, працевлаштованих на заброньовані робочі місця, у загальній чисельності таких осіб, що перебували на обліку у службі зайнятості.

Рівень використання заброньованих робочих місць — характеризується як питома вага заброньованих робочих місць, на які були працевлаштовані особи, що потребують особливих гарантій соціального захисту, у загальній кількості заброньованих робочих місць.

Література

1. Вечканов Г. С, Вечканова Г. Р., Пуляев В. Г. Краткая экономическая энциклопедия.—СПб.: Петрополис, 1998. — 509 с.

2. Войтов А. Г. Экономика. Общий курс: Учебник. — М.. 1999.

3. Гаврилишин Б. Дороговкази в майбутнє. До ефективніших суспільств:

4. Горкіна Л. П. Нариси з історії політичної економії в Україні (остання третина XIX — перша третина XX ст.). — К.: Наукова думка, 1994. — 244 с.

5. Гэлбрейт Дж. К. Новое индустриальное общество. — М., 1969.

6. Даглас Н. Інституції, інституційна зміна та функціонування економіки: Пер. з англ. І. Дзюб. — К.: Основи, 2000.

7. Дзюбик С, Ривак о. Основи економічної теорії. — К.: Основи. 1994.

8. Дмитриченко Л. И. История экономических учений. — Донецк: -Китис"; Дон. ГУ, 1999. — 452 С

9. Довбанко М. В. Видатні незнайомці (наукові ідеї, здобутки та життя економістів — лауреатів Но* белівської премії). — Київ, 2000.

10. Економіка України: стратегія і політика довгострокового розвитку / За ред. В. М. Гейця. — К.: Ін-ст. екон. прогнозув.; Фенікс, 2003. — 1008 с.